Рішення

від 29.07.2009 по справі 10/65-09-1966

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/65-09-1966

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2009 р.Справа  № 10/65-09-1966

за позовом Приватного підприємства «Стенцовське»  

до відповідача Селянське (фермерське) господарство «Черноус Віктор Олексійович»

про стягнення 1042402,73 грн.    

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Слободинюк В.Х. –керівник

                       Ємельянов Р.В. –адвокат

від відповідача:  Швець А.А. за довіреністю від 18.05.2009р.

Суть спору: ПП «Стенцовське» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СФГ «Черноус Віктор Олексійович»1042402,73 грн.,  з яких, 859061,43 грн.  –основний борг за товар, що поставлений відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №В-0011 від 16.03.2008р.; 118207 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 10.10.2008р. по 01.04.2009р. за порушення строків оплати поставленого  позивачем товару; 60134,30 грн. –штраф, що також нарахований  відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 5000 грн. –моральна  шкода, що спричинена позивачу  неналежним виконанням відповідачем своїх договірних  зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем  товару.  Окрім того,  у позові позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного  мита в сумі 10454,03 грн., по сплаті витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. та по сплаті  витрат на послуги адвоката в сумі 3000 грн. При цьому розмір судових витрат також включений позивачем до ціни позову.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 15.06.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 726761,14 грн., з яких, 529056,15 грн. –основний борг, 132058,03 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.08.2008р. по 15.06.2009р., 37033,93 грн. –штраф, та 15000 грн. –моральна шкода, з посиланням при цьому на те, що позивачем здійснено розрахунок суми боргу, пені та штрафу без врахування умов договору щодо оплати відповідачем поставленого товару в національній валюті по курсу долара на момент розрахунку. Також позовні вимоги уточнені позивачем і у заяві від 29.07.2009р., згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 713148, 11 грн., з яких, 529056,15 грн. –основний борг, 132058,03 грн. –пеня, 37033,93 грн. –штраф, та 15000 грн. –моральна шкода. При цьому позивач посилається на те, що відповідно до умов п.6.1. договору купівлі-продажу сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 155000 грн. зараховані позивачем в якості оплати заборгованості в сумі 22900,75 грн., яка виникла станом на 01.01.2008р., а тому борг відповідача станом на 15.06.2009р. становить 529056,15 грн.   

Окрім того, позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, яка залучена до справи 29.07.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд накласти арешт на майно відповідача на суму 726725,14 грн., що розташоване в с. Кирнички Ізмаїльського району Одеської області.  

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 01.06.2009р., та згідно з яким, відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково в сумі 611233,25 грн., з посиланням при цьому на те, що, по-перше,  на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 16.03.2008р. №В-0011 відповідач одержав від позивача товар на загальну суму 661155,40 грн., який оплачений відповідачем частково в сумі 155000 грн., а тому борг відповідача становить 506155, 40 грн. По-друге, сума пені, яка підлягає до сплати відповідачем за порушення строків оплати поставленого позивачем товару становить 69646,98 грн., а сума штрафу –35430,87 грн. По-третє, посилання позивача на умови п.5.2. договору щодо сплати відповідачем товару по курсу долара на момент розрахунку не відповідають дійсності, оскільки таких умов в укладеному між сторонами договорі не існує. По-четверте, позивач безпідставно просить суд стягнути з відповідача борг за товар в сумі 22900,75 грн., з посиланням при цьому на те, що товар на вказану суму поставлений позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору.  По-п'яте, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральних збитків є необґрунтованими, оскільки позивач не надав до суду доказів спричинення моральної шкоди саме підприємству позивача.

Також відповідач надав до суду відзив на уточнені позовні вимоги, який залучений судом до справи 10.07.2009р., та згідно з яким, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги в сумі 618376,41 грн., з яких, 506155,40 грн. –основний борг відповідача за поставлений позивачем товар, 76790,14 грн. –пеня та 35430,87 грн. –штраф.

Ухвалою за підписом голови суду від 22.05.2009р. строк розгляду справи продовжений до 23.06.2009р. Також строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на підставі відповідного клопотання сторін до 15.08.2009р., про що 15.06.2009р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16.03.2008р. між ПП «Стенцовське»(продавець, позивач) і СФГ «Черноус В.О.» (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №В-0011, предметом якого є умови купівлі-продажу засобів захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур.

У розділі 2 договору встановлено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску  товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1. договору); що всі рахунки та накладні  документи, які  виписані у період дії даного договору  є його невід'ємною частиною (п.2.2. договору); що якість товару, який поставляється позивачем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу відповідача бути підтверджена відповідними сертифікатами (п.2.3. договору).

Відповідно до умов п.3.1. договору, товар може передаватися відповідачу партіями.

У розділі 5 договору  встановлені  умови щодо порядку розрахунків, а саме, встановлено, що позивач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору (п.5.1.); що вартість товару оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті, по курсу долара на момент розрахунку (п.5.2.); що оплата товару проводиться наступним чином: відповідач попередньо проплачує 20% від вартості товару, решту протягом 30 банківських днів, але не пізніше 01 серпня 2008 року (п.5.3. договору).  

Згідно з умовами п.8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а згідно з умовами п.8.3. договору сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань  за даним договором. Крім цього сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань  за даним договором  здійснюється без обмеження строку.

Умовами п.8.4. договору також передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 7% від вартості товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства  України.

У п.11.1. договору встановлено, що договір діє з моменту підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Також господарським судом встановлено, що умови п.5.2. вищевказаного договору, екземпляр якого  наданий до суду позивачем, відрізняються від умов п.5.2. договору, екземпляр якого наданий до суду відповідачем, а саме, в екземплярі  договору, який наданий до суду відповідачем у п.5.2. відсутні  умови щодо оплати товару відповідачем «в національній валюті по курсу долара США на момент розрахунку».  

Разом з тим,  господарським судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 661155,40 грн., а саме товар на суму 19343,04 грн. позивач поставив відповідачу 28.03.2008р., що підтверджується видатковою накладною №18 від 28.03.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНШ №306484 від 15.03.2008р. Товар на суму 249879,52 грн. позивач поставив відповідачу 23.04.2008р., що підтверджується видатковою накладною №0026 від 23.04.2008р.  та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНЮ №973942  від 23.04.2008р. Товар на суму 53035,20 грн. позивач поставив відповідачу 30.05.2008р., що підтверджується видатковою накладною №0024 від 30.05.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯОХ №745560 від 25.05.2008р. Товар на суму 298699,20 грн. позивач поставив відповідачу 07.07.2008р., що підтверджується видатковою накладною №0031 від 07.07.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНЮ №973943   від 07.07.2008р. Товар на суму 40198,44 грн. позивач поставив відповідачу 01.10.2008р., що підтверджується видатковою накладною №0079 від 01.10.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯПН №002001    від 01.10.2007р.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 155000 грн., а саме 05.06.2008р. відповідач сплатив позивачу 5000 грн. та 23.07.2008р. сплатив 150 000 грн. Залишок боргу в сумі 506155,40 грн. відповідач позивачу не сплатив.

В подальшому між сторонами проведено звірку розрахунків та складений акт звірки, згідно з яким, сальдо на користь позивача станом на 20.03.2009р. становить 529056,15 грн., в т.ч. борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №В-0011 від 16.03.2008р. в сумі 506155,40 грн. та борг, що існував у відповідача станом на 01.01.2008р. в сумі 22900,75 грн.

На вимогу суду позивач надав докази, які підтверджують виникнення боргу у відповідача станом на 01.01.2008р. в сумі 22900,75 грн., а саме:  видаткову накладну №43 від 16.10.2007р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на суму 35900,40 грн., довіреність відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНШ №406469 від 16.10.2007р.,  згідно з якою, відповідачем одержаний товар за вищевказаною видатковою накладною та відповідну податкову накладну №43 від 16.10.2007р. Також позивач надав суду докази часткової оплати відповідачем товару, що поставлений позивачем за вищевказаною видатковою накладною, а саме витяг з особового рахунку позивача за 06.07.2007р., згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 6156,36 грн. згідно рахунку №136 від 14.06.2007р. та прибутковий касовий ордер №45 від 29.12.2007р., згідно з яким, відповідач сплатив позивачу 6842 грн. заборгованості за ядохімікати.  

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу  вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 16.03.2008р. №В-0011, згідно з яким, позивач зобов'язався продати відповідачу товар, асортимент, кількість і ціна якого визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар за наступним графіком: 20% від вартості  товару сплатити попередньо, а решту протягом 30 банківських днів, але не пізніше 01.08.2008р.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар на суму 661155,40 грн.,  що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями відповідача на одержання ТМЦ та не заперечується самим відповідачем. При цьому товар на суму 620956,96 грн. поставлений позивачем відповідачу з 28.03.2008р. по 07.07.2008р. включно, а товар на суму 40198,44 грн. позивач поставив відповідачу 01.10.2008р. (видаткова накладна №0079 від 01.10.1008р.). В свою чергу відповідач у встановлений договором строк кінцевого розрахунку (не пізніше 01.08.2008р.) перерахував позивачу 155000 грн. Залишок боргу за поставлений позивачем товар відповідач позивачу не сплатив.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за товар, який поставлений останнім з 28.03.2008р. по 07.07.2008р. і борг відповідача становить 465956,96 грн. Також відповідач взагалі не здійснив оплату товару, який поставлений позивачем 01.10.2008р. на суму 40198,44 грн. При цьому наявність цього боргу визнається самим відповідачем у відзиві на позов та у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог.

Більш того, умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу свідчать, що кінцевий розрахунок за поставлений позивачем товар відповідач зобов'язаний здійснити не пізніше 01.08.2008р.  До вказаної дати строку кінцевого розрахунку позивач поставив відповідачу товар на суму 620956,96 грн. і відповідач оплатив позивачу 155000 грн. Також товар на суму 40198,44 грн. поставлений позивачем відповідачу 01.10.2008р., тобто після кінцевого строку розрахунку, що встановлений в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу.  

Отже такі обставини справи свідчать, що строк розрахунку за товар, який позивач поставив відповідачу 01.10.2008р. у договорі не встановлений.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,  то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас вимогами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки у договорі не встановлений інший строк оплати товару, який поставлений позивачем відповідачу 01.10.2008р. на суму 40198,44 грн., а вимогами ч.1 ст.692 ЦК України, який відповідно до ч.2 ст.4 вказаного Кодексу є основним актом цивільного законодавства передбачено оплату товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то оплатити суму товару, що поставлений позивачем відповідачу 01.10.2008р. відповідач зобов'язаний 02.10.2008р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.  

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість  і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 506155,40 грн., а отже, і їх задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 22900,75 грн., то господарський суд виходить з наступного.

Наявний у справі акт звірки розрахунків станом на 20.03.2009р. свідчить, що борг  в сумі 22900,75 грн. виник у відповідача станом на 01.01.2008р., тобто, до укладення між сторонами у справі договору купівлі-продажу від 16.03.2008р. №0011, який є підставою позовних вимог.

Разом з тим, на вимогу суду позивач надав   видаткову накладну №43 від 16.10.2007р., згідно з якою, позивач поставив відповідачу товар на суму 35900,40 грн., довіреність відповідача на одержання ТМЦ серії ЯНШ №406469 від 16.10.2007р.,  згідно з якою, відповідачем одержаний товар за вищевказаною видатковою накладною з посиланням при цьому на те, що товар за вищевказаною видатковою накладною поставлений відповідачу на підставі договору, який укладений між сторонами до 16.03.2008р.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на такі обставини господарський суд зобов'язав позивача надати до суду договір, який є підставою поставки відповідачу товару за накладною №43 від 16.10.2007р., про що виніс відповідні ухвали від 15.06.2009р., від 10.07.2009р.

Але витребуваного договору позивач до суду не надав і жодних поважних причин його не надання суду не навів, а за відсутністю цього договору вирішення спору по суті в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 22900,75 грн. є неможливим, оскільки підставою позовних вимог про стягнення з відповідача боргу є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань  щодо розрахунку з позивачем за товар, який поставлений позивачем на підставі договору купівлі-продажу, що укладений між сторонами 16.03.2008р., а товар на вказану суму поставлений позивачем відповідачу до укладення вищевказаного договору.  

За таких обставин позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 22900,75 грн. залишається без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач  без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали,  необхідні для вирішення спору.  

Посилання позивача на те, що на підставі умов п.6.1. укладеного між сторонами договору позивач сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 155000 грн. зарахував  в якості оплати боргу в сумі 22900,75 грн., який існував у відповідача станом на 01.01.2008р. не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, будь-які умови договору купівлі-продажу, в т.ч. і умови п.6.1. вказаного договору  не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, що виникла до моменту його укладання. По-друге, акт звірки розрахунків, який підписаний директором ПП «Стенцовське»свідчить, що станом на 20.03.2009р. у відповідача наявний борг в сумі 529056,15 грн., в т.ч. борг в сумі 22900,75 грн., який виник у відповідача станом на 01.01.2008р. та борг в сумі 506155,40 грн., який виник у відповідача  з 28.03.2008р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а відповідно до вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  При цьому в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов'язання передбачена  умовами п.8.2. укладеного між сторонами договору в розмірі 0,08% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Також умовами п.8.4. договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару  відповідач сплачує штраф в розмірі 7% від вартості товару.

Між тим, розрахунок пені, який здійснений позивачем на вимогу суду, та згідно з яким, пеня нарахована відповідачу на суму боргу 529056,15 грн., виходячи із розміру  0,08% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення з 01.08.2008р. по 15.06.2009р., по-перше,  є неправильним, оскільки товар, що поставлений позивачем  на суму 620956,96 грн. відповідач зобов'язаний оплатити в строк до 01.08.2008р., а товар, що поставлений позивачем на суму 40198,44 грн. відповідач зобов'язаний оплатити в строк до 02.10.2008р. По-друге,  вказаний розрахунок не відповідає вимогам  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», яким розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, що встановлюється договором, обмежується  подвійною обліковою ставкою НБУ України.

За таких обставин, господарським судом самостійно здійснений розрахунок пені виходячи із розміру пені, що встановлений вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»та згідно з розрахунком суду сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 104196,24 грн.  і саме в цій сумі позовні  вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом /465956,96 грн. (сума боргу) х24% (подвійна облікова ставка НБУ): 365 (дні на рік)   х 318 (дні прострочення платежу з 01.08.2008р. по 15.06.2009р.)=97429,69 грн. (сума пені)/ + /40198,44 грн. (сума боргу) х24% (подвійна облікова ставка НБУ): 365 (дні на рік) х 256 днів прострочення платежу з 02.10.2008р. по 15.06.2009р.) =6766,55 грн. (сума пені)/.  При цьому господарський суд виходить також з того, що нарахування відповідачу пені за вищевказану кількість днів прострочення оплати переданого позивачем товару відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, оскільки за приписами цієї статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано, а умовами п.8.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що сторони відповідно до ч.6 ст.232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Разом з тим, розрахунок штрафу, який здійснений позивачем на вимогу суду також є неправильним, оскільки штраф у розмірі 7% позивач нарахував відповідачу від вартості несплаченого товару в сумі 529056,15 грн., в той час як обставини справи свідчать, що вартість несплаченого відповідачем товару становить 506155,40 грн., а штраф у розмірі 7% від цієї суми становить 35430,88 грн. При цьому із вказаним розрахунком штрафу погоджується і сам відповідач у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу задовольняються частково господарським судом в сумі 35430,88 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, яка спричинена позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, господарський суд виходить з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, задана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її задала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених  частиною 2 цієї статті.

Отже виходячи із вимог вищевказаної статті ЦК України та загальних підстав цивільно-правової відповідальності  задоволення позовних вимог про відшкодування  моральної шкоди можливе за наявності наступних обставин: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Між тим,  позивач жодним чином не довів суду, що саме внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за поставлений товар позивач не в змозі був поставляти товар своїм замовникам та змушений був брати борги у фізичних осіб. Також позивачем не доведено наявність підірваного авторитету і престижу підприємства, а посилання позивача на неодноразові  серцеві напади і виклик швидкої взагалі не заслуговують на увагу, оскільки позивач у справі є юридичною особою.   Більш того, позивачем  взагалі не наведено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надав доказів, що підтверджують  розмір цієї шкоди.

Таким чином позовні вимоги ПП «Стенцовське»задовольняються господарським судом частково.

При цьому з огляду на заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу, пені, та штрафу  виходячи із курсу долара США на момент розрахунку, господарський суд не звертає уваги на розходження умов п.5.2. договору в екземплярі договору купівлі-продажу позивача та відповідача.

Клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача  відхилено господарським судом, оскільки вказане клопотання жодним чином не обґрунтоване позивачем. Більш того,  застосування такого засобу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно відповідача не відповідає предмету позовних вимог  про стягнення грошових коштів.    

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

При цьому при задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд приймає до уваги наступні документи: договір на консультаційне-правове обслуговування від 20.03.2009р., який укладений між адвокатом Ємельяновим Р.В. (виконавець) і позивачем (замовник), та згідно  з яким, позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційного і консультаційно-довідкового обслуговування по питанням діючого законодавства і управління, представлення інтересів у господарському суді Одеської області, Апеляційному господарському суді Одеської області, а також юридичної допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даним договором.

          Згідно з умовами п.2.1. договору адвокат зобов'язаний  в т.ч. виконати  наступні роботи: організувати і вести претензійну роботу по матеріалам, наданим позивачем та представляти у встановленому законом порядку інтереси позивача в суді, господарському  судіВідповідно до умов п.3.1. договору, за послуги, що надаються адвокатом, позивач відповідно з розділом 2 даного договору  зобов'язується виплачувати  адвокату винагороду в розмірі 3000 грн. із складанням акту виконаних робіт.

          Згідно з актом виконаних робіт, який 30.03.2009р. підписаний між позивачем і адвокатом, надані адвокатом послуги повністю відповідають всім умовам договору і вимогам позивача та до сплати з позивача підлягає сума, вказана у договорі на консультаційно-правове обслуговування від 20.03.2009р. в сумі 3000 грн. Тією ж датою,  позивач перерахував адвокату 3000 грн., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером та квитанцією від 30.03.2009р.  

Також позивач надав до суду Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1584 від 30.10.2007р., згідно з яким, гр. Ємельянов Р.В. має право на заняття адвокатською діяльністю; ордер від 30.03.2009р., який виданий Адвокатським об'єднанням «Одеська обласна колегія адвокатів»адвокату  Ємельянову Р.В. на ведення господарської справи ПП «Стенцовське»до СФГ «Черноус В.О.»у господарському  суді Одеської області.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Стенцовське»задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського  (фермерського) господарства «Черноус Віктор Олексійович»(68650, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кирнички, вул. Калініна,19А, код ЄДРПОУ 21011143, р/р 260075336 в «Райффайзен Банк Аваль»м. Одеса, МФО 328351) на користь  Приватного підприємства «Стенцовське»(68332, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Суворова,6, код ЄДРПОУ 30810892, р/р 26001002093001 в АКБ «Імексбанк»м. Одеса, МФО 328384) основний борг в сумі 506155 (п'ятсот шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп., пеню в сумі 104196 (сто чотири тисячі сто дев'яності шість) грн. 24 коп., штраф в сумі 35430 (тридцять п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6431 (шість тисяч чотириста тридцять одна) грн. 89 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 73 (сімдесят три) грн. 16 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн.  

3.Позов в частині вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 22900,75 грн. залишити без розгляду.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

         Рішення підписане  30 липня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.