Рішення

від 29.04.2015 по справі 220/1806/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 220/1806/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Єфименко В.І.

Провадження № 22-ц/778/2201/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 29" квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Костянтин"

на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Костянтин" про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ФГ "Костянтин" про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 25 травня 2006 року належить земельна ділянка загальною площею 7,11 га, у тому числі 7,11 га ріллі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шахтарської сільської ради, колишнє КСП "Шахтарське".

25 липня 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Вказаний договір було зареєстровано у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства. "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04-07-149-700255 02.08.2007 року.

Згідно п. 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів.

Вважає, що орендар використовує належну їй земельну ділянку з порушенням умов договору оренди землі, що може привести до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості, спроможності відновлення і можливості подальшого користування після закінчення дії договору.

Згідно Відповіді Відділу Держземагенства у Великоновосілківському районі Донецької області № 969 від 11.12.2014 року на адвокатський запит від 11.12.2014 року, у Національній Кадастровій Системі відсутні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим № 1421286400:01:002:0252 площею 7,1100 га., яка належить їй.

Крім того, її адвокатом Кузнєцовою О.П. 11.12.2014 року направлено запит до ФГ "Костянтин" для отримання наступної інформації: які сільськогосподарські культури вирощувалися ФГ "Костянтин" на земельній ділянці кадастровий НОМЕР_2, починаючи з 02.08.2007 року та які плануються вирощуватися до 02.08.2017 року; чи вносилися у зазначену земельну ділянку і які саме добрива (мінеральні/органічні), починаючи з 02.08.2007 року, та які плануються до 02.08.2017 року; чи проводилися орендарем заходи, спрямовані на збереження родючості ґрунту на земельній ділянці, кадастровий НОМЕР_2; чи затверджений ФГ "Костянтин" план заходів, спрямований на збереження родючості ґрунтів на вказаній земельній ділянці; чи складався агрохімічний паспорт на зазначену земельну ділянку, починаючи з 02.08.2007 року. Проте відповіді не отримала.

Згідно п. 36 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

На підставі зазначеного просила розірвати договір оренди землі, що був укладений 25 липня 2007 року між нею та ФГ "Костянтин", в особі голови Шири К.В., та зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.08.2007 року вчинено запис № 04-07-149-700255. Стягнути з ФГ "Костянтин" на її користь понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, що був укладений 25 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ФГ "Костянтин", в особі голови Шири К.В., та зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.08.2007 року вчинено запис № 04-07-149-700255.

Стягнуто з ФГ "Костянтин" на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ФГ "Костянтин".

В апеляційній скарзі ФГ "Костянтин", посилаючись на необґрунтованість висновків суду, неналежність наданих позивачем доказів, недоведеність позовних вимог, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 2,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Зокрема, суд має встановити, чи дійсно порушуються права позивача, а також з'ясувати, в чому саме полягає порушення його законних прав.

Проте судом не встановлено порушення законних прав ОСОБА_3, які б підлягали захисту шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 25 травня 2006 року ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, розташована на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (а.с.11-15).

Земельна ділянка була передана в оренду згідно договору оренди від 25 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ "Костянтин", і зареєстрованого в Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 02 серпня 2007 року, на 10 років (а.с.9-15).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами (ст.ст. 58, 59 ЦПК України) ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на правила розподілу доказування, заявивши вимоги про розірвання договору оренди, саме на позивача покладено обов'язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у невиконанні орендарем договірних зобов'язань.

Як підставу розірвання договору оренди позивач вказує свої сумніви у додержанні відповідачем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, зазначає про порушення вимог ст. 22 Земельного кодексу України, оскільки відповідачем використовується земельна ділянка без відповідно розробленого та затвердженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів зворотного і позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню на підставі п.36 договору, яким передбачається можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що є в силу ч.4 ст.60 ЦПК України є недопустимим, та не відповідають вимогам Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту ст. 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, при цьому він не наділений правом втручатися у господарську діяльність орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст. 24 вказаного Закону визначено права та обов'язки орендодавця, його ст. 25 на орендаря покладено обов'язки приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За умовами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, він пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Закон України "Про фермерське господарство" спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство "Костянтин" належним чином зареєстроване та займається сільськогосподарською діяльністю, вирощуванням зернових культур, соняшника.

В пунктах 1,16 спірного договору передбачено передання ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду фермерському господарству "Костянтин" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і це збігається з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки, зазначеним у державному акті.

За пунктом 19 договору оренди передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення, Такий зміст цього пункту на час укладення договору не суперечив діючому законодавству, оскільки зміни до статті 22 ЗК України (ч.4 ст.22 ЗК), на які посилається позивачка, та які передбачали використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, набрали чинність 4 червня 2009 року.

Тому доводи ОСОБА_3 щодо порушення обов'язків орендарем за укладеним у 2007 році договором оренди у зв'язку з відсутністю проекту землеустрою спірної земельної ділянки є помилковим тлумаченням діючого законодавства.

У пункті 18 договору визначено, що умовами збереження стану об'єкта оренди є дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно з ч.3 ст.5 вказаного Закону моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, яким є Міністерство Аграрної політики і продовольства України.

У відповідності до п.п.2.3,2.4 Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 №51 (далі - Положення), моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводить Міністерство аграрної політики України у взаємодії з іншими виконавцями: Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Держкомземом України, Держводгоспом України та науково-дослідними установами УААН землеохоронного профілю. Залежно від територіального поширення та завдань здійснюються національний, регіональний і локальний моніторинги ґрунтів: національний - охоплює землі сільськогосподарського призначення в Україні; регіональний - охоплює землі сільськогосподарського призначення в межах фізико-географічних і адміністративних одиниць, великих масивів зрошення та осушення; локальний - проводиться на території окремих землеволодінь та землекористувань.

Відповідно до п.п.3.1-3.3,4.1,4.4 Положення моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом: аналізу та узагальнення архівного (базового) фонду даних; ґрунтово-агрохімічного та еколого-меліоративного (суцільних і вибіркових) обстежень ґрунтів, агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; функціонування мережі стаціонарних ділянок та польових дослідів, на яких ведуться спеціальний, кризовий та науковий моніторинг ґрунтів і забезпечуються комплексні дослідження, контроль за властивостями ґрунтів, розроблення прогностичних моделей та ґрунтозахисних технологій; використання даних дистанційного зондування та глобальної системи визначення місцезнаходження досліджуваних ділянок. Агрохімічна паспортизація орних земель проводиться раз у 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років, а також на бажання землевласника, землекористувача, при зміні власника земель сільськогосподарського призначення. Дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок надаються у вигляді агрохімічного паспорта, форму та порядок ведення якого встановлює Міністерство аграрної політики України. До складу виконавців моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення відповідно до визначених завдань належать: Міністерство аграрної політики України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Держкомзем України, Держводгосп України та УААН. Центрдержродючість здійснює: науково-методичне керівництво ведення моніторингу ґрунтів разом з Національним науковим центром "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського", науковим центром "Агроекологія", Інститутом землеустрою Держкомзему України, Інститутом гідротехніки і меліорації УААН та іншими науково-дослідними установами УААН землеохоронного профілю (п. 4.1, 4.4 Положення).

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року N 962-IV(із змінами), власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу,поживних елементів тощо; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу., Згідно до вимог ст. 37 цього Закону, з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 146, є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом проведення перевірок.

ОСОБА_3 не наведені докази звернення з відповідними заявами до повноважних органів про виявлення та усунення порушень, а також не надано протоколи, постанови, приписи про виявлення та усунення порушень земельного законодавства.

На підтвердження викладених позивачкою обставин стосовно деградації, виснаження, погіршення якості та зниження родючості належної їй земельної ділянки, обстеження земельної ділянки доказів не надано і в процесі розгляду справи не встановлено. Матеріали справи не містять належних доказів стосовно недотримання відповідачем вимог щодо ротації землі та вирощування соняшнику протягом багатьох років на цій земельній ділянці, і такі висновки не можуть ґрунтуватися на доводах позивача без агрохімічного обстеження ґрунту та висновку відповідної перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства.

Натомість, апелянт надав довідку з управління агропромислового розвитку Великононовосілківського районної державної адміністрації про середню урожайність зернових культур та соняшника, статистичну звітність за формою №9-б-сх за 2012-2014 р.р. про внесення мінеральних, органічних добрив, гісування та вапнування ґрунтів під урожаї 2012,2013,2014 р.р., що свідчать про використання відповідачем агрохімічних заходів щодо підвищення родючості землі, наданої йому в оренду (а.с. 76-85).

Отже, по даній земельній ділянці відсутні відомості про початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення, на підставі яких можна було б достовірно встановити, що стан об'єкту оренди погіршився у зрівнянні з його первісним на час укладення договору. У ОСОБА_3А відсутній агрохімічний паспорт спірної земельної ділянки щодо її стану на час укладення договору оренди і передачі її орендарю, в договорі сторони не передбачали покладання на орендаря обов'язку та строки здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, позивачка не порушувала питання про внесення змін в договір.

Разом з тим, відповідач отримав згоду на розрозробку проекту землеустрою та проекту еколого-економічного обґрунтування сівозмін відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" від 2 листопада 2011 року №1134 ( а.с.51-52).

Отже, доводи позивачки щодо можливих порушень та невжиття відповідачем заходів, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а також невжиття заходів щодо охорони земель ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про оренду землі" у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Пункт 22 договору зобов'язує орендаря до збереження об'єкту оренди без погіршення, а стаття 29 вказаного Закону "Про оренду землі" передбачає право орендодавця на відшкодування збитків унаслідок зміни стану орендованої земельної ділянки у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позивачем не надані докази порушення договірних зобов'язань, а також порушення відповідачем земельного законодавства, і відповідно до ст.ст. 21-25, 27, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 651, 652 ЦК України обставини, на які позивачка посилалась, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для розірвання договору оренди землі.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія судді,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Костянтин" задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Костянтин" про розірвання договору оренди землі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: