Рішення

від 05.05.2015 по справі 904/2722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.15р. Справа № 904/2722/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Електротехнічні системи", м.Київ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 1 096 899,72 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Абросімов С.С., представник за довіреністю № б/н від 25.03.15р.

від відповідача: Доленчук С.В., представник за довіреністю № 61 від 01.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 01.04.15р. порушено провадження у справі № 904/2722/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Електротехнічні системи" (далі-позивач) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 1096899,72грн. Справу призначено до розгляду на 05.05.15р.

05.05.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та усно просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату для підготування обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

Господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами, оскільки у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів, тому що копію ухвали суду від 01.04.15р. відповідач отримав 02.04.15р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40). Таким чином, у відповідача було достатньо часу (32 календарних дня) для виконання вимог ухвали суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується своїми процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 05.05.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір № ПР/Е-131568/НЮ (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується поставити відповідачу випрямляч нового покоління на базі силових модулів у комплекті (далі - товар) та надати супроводжувальні послуги з монтажу та наладки (далі - супроводжувальні послуги) згідно з специфікацією (Додаток № 1 до Договору), а відповідач зобов'язується прийняти цей товар, своєчасно оплатити його, та надані позивачем супроводжувальні послуги по монтажу та наладці.

Якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам нормативних документів: ТУ У27.1-23795568-004:2012 (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язаний надати супроводжувальні послуги протягом 30 робочих днів після поставки товару відповідно до отриманої заявки від відповідача. Надані супроводжувальні послуги оформлюються актами форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3. Якість наданих позивачем супроводжувальних послуг за цим Договором повинна відповідати нормам та вимогам відповідно до Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД34.20.507-2003 від 13.06.2003 № 296 затверджених наказом Мінпаливенерго України.

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар повинен бути поставлений позивачем не пізніше 30 робочих днів від дня одержання позивачем заявки відповідача, яка є підтвердженням готовності відповідача до прийому товару. Супроводжувальні послуги проводяться позивачем протягом 30 робочих днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 4.2. Договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Як зазначено у п. 5.2. Договору, загальна сума договору складає 920 335,20 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 153 389,20 грн.

У п. 6.1. Договору зазначено про те, що позивач передає у власність відповідачу товар, а відповідач сплачує за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), на умовах поставки на склад відповідача DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.4. Договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару та супроводжувальних послуг в наступному порядку:

- оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару, оформленого належним чином;

- оплату наданих супроводжувальних послуг протягом 30 банківських днів після їх надання та підписання уповноваженими представниками сторін актів з проведення супроводжувальних послуг форми КБ-2в, КБ-3 та акту вводу в експлуатацію, оформлених належним чином.

Днем отримання товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару. Днем надання супроводжувальних послуг вважається день підписання уповноваженими представниками сторін актів з проведення супроводжувальних послуг форми КБ-2в, КБ-3 та акту вводу в експлуатацію, оформлених належним чином.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що підтвердженням про одержання товару відповідачем є акт прийому - передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідач зобов'язаний: прийняти поставлений товар та супроводжувальні послуги відповідно до умов Договору у разі відсутності обґрунтованих зауважень (п. 9.1.1. Договору); своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару та виконані супроводжувальні послуги у відповідності до розділу 6 даного Договору (п. 9.1.2. Договору).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату по даному Договору (п. 9.4.1. Договору).

У п. 10.1. Договору зазначено про те, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 10.2. Договору, у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.13р. (п. 14.1. Договору).

Як зазначає позивач, факт виконання ним зобов'язань по вищезазначеному Договору підтверджується, зокрема: актом прийму-передачі товару від 17.12.13р. на суму 836 430,00 грн., актом № ОУ-0000004 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.12.13р. на суму 51 754,80 грн., актом № ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.12.13р. на суму 32 150,40 грн. Також, заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 18.03.14р., з якого вбачається, що станом на 18.03.14р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 920 335,20 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач частково виконав зобов'язання за Договором щодо оплати, сплативши: 12.08.14р. - 83 905,20 грн.; 13.08.14р. - 32 494,80 грн.; 11.09.14р. - 57 000грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 746 935,20 грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору, позивачем на підставі п.10.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 68 185,97 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 257 590,13 грн. та 3% річних у розмірі 24 188,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 746 935,20 грн., пеню у розмірі 68 185,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 257 590,13 грн., 3% річних у розмірі 24 188,42 грн., а всього 1 096 899,72 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши належним чином завірені документи надані позивачем до господарського суду у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 746 935,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Позивачем на підставі п. 10.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 68 185,97 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 257590,13 грн. та 3% річних у розмірі 24 188,42 грн., розрахунок яких судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Електротехнічні системи" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 3а, оф. 62, код ЄДРПОУ 38531610) заборгованість у розмірі 746 935,20 грн. (сімсот сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн. 20 коп.), пеню у розмірі 68 185,97 грн. (шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят п'ять грн. 97 коп.), інфляційні втрати у розмірі 257 590,13 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 13 коп.), 3% річних у розмірі 24 188,42 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят вісім грн. 42 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 937,99 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять сім грн. 99 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.05.15р.

Суддя Н.Е. Петренко