Рішення

від 23.07.2009 по справі 31/32-09-2248     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/32-09-2248     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2009 р.Справа  № 31/32-09-2248

Позивач: ЗАТ „Селена”

Відповідач: СФГ „Універсал-плюс”

Про стягнення 1 443 грн. 55 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Прохода Ю.Л.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 1 443 грн. 55 коп. інфляційних та 3% річних, в звґязку з простроченням оплати по договору.

Матеріалами справи встановлено:

22.04.2008 року сторони уклали договір № ОК –12, відповідно до умов якого позивач зобовґязався продати відповідачу насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 13 500 грн. Відповідач зобовґязався сплатити за товар до 01.08.2008 року.

22.04.2008 року на виконання умов договору позивач передав відповідачу весь обумовлений договором товар на загальну суму 13 500 грн., що підтверджено накладною.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем сплативши 12.06.2009 року 13 500 грн., що підтверджено випискою по рахунку. Прострочення оплати почалося з 02.08.2008 року.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 283 грн. 05 коп. за 255 днів.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 1 160 грн. 50 коп. з серпня 2008 року по березень 2009 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок  інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Загальна сума до стягнення складає 1 443 грн. 55 коп. (3% річних, інфляційні), що зумовлює задоволення позову.

Додатково слід звернути увагу на наступні обставини.

Платіж здійснений відповідачем 12.06.2009 року був на загальну суму 14 000 грн., з яких як вказує позивач він зарахував 13 500 грн. в оплату основного боргу, а 500 грн. в оплату інфляційних.

З приводу цього платежу суд не погоджується з позивачем, щодо права позивача зараховувати 500 грн. в оплату інфляційних, з наступних підстав.

Вказаний платіж здійснений відповідачем з призначенням платежу «погашення заборгованості згідно рахунка № 4/2 від 04.06.2009 року». У призначенні цього платежу не вказано про перерахування 500 грн. в оплату інфляційних, а вказано про перерахування заборгованості, якою є лише основна заборгованість. Вважати інфляційні заборгованістю неможливо, оскільки інфляційні є нарахуванням на заборгованість, а не заборгованістю.

З рахунка № 4/2 від 04.06.2009 року убачається, що позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості в сумі 15 778 грн. 42 коп., і не вимагав сплати інфляційних.

Таким чином за вказаним платіжом відповідач не сплачував позивачу 500 грн. в оплату інфляційних.

В той же час договір не надає позивачу права на власний розсуд зараховувати в оплату інфляційних суми сплачені відповідачем як оплата заборгованості. Законодавство також не надає позивачу права на власний розсуд зараховувати в оплату інфляційних суми сплачені відповідачем як оплата заборгованості.

З викладеного убачається, що зарахування позивачем 500 грн. в оплату інфляційних є безпідставним і не створює юридичних наслідків у вигляді сплати відповідачем позивачу 500 грн. в оплату інфляційних.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову. З приводу судових витрат слід вказати, що первісний позов позивача на суму 30 541 грн. 36 коп., з якої позивач сплачував держмито, був би задоволений повністю у випадку не сплати відповідачем основного боргу після звернення позивача до суду. Однак відповідач після звернення позивача до суду повністю сплатив позивачу суму основного боргу, що зумовило зміну позивачем позовних вимог. За таких обставин витрати позивача по держмиту з суми первісного позову покладаються на відповідача в повному обсязі.   

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з СФГ „Універсал-плюс” код 30986277 (Одеська область, Фрунзівський район, смт. Фрунзівка, вул. Радянська, 32) на користь ЗАТ „Селена” код 30818912 (Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Гаркавого, 5) –1 443 грн. 55 коп., 305 грн. 42 коп. по держмиту, 312 грн. 50 коп. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 04.08.2009 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.