Рішення

від 23.04.2015 по справі 908/1349/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/41/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 Справа № 908/1349/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1349/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства "Галант", м. Василівка, Запорізька область

про стягнення 6767,76 грн.

за участю представників:

від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 19/0010 від 05.01.15 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Галант" про стягнення основного боргу в сумі 4608,61 грн., пені в сумі 619,73 грн., інфляційних витрат в сумі 1136,26 грн. та трьох процентів річних в сумі 402,96 грн. за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 420039 від 22.12.2011 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом для приєднання до матеріалів справи засвідчену копію протоколу засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" № 06/02-2015 від 06.02.2015 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 25.03.2015 року.

01.04.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що з 01.04.2012 року припинено постачання природного газу та послуг з постачання та транспортування природного газу за договором № 420039 від 22.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Позивач надав суду витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.03.2015 року, з якого вбачається, що місце знаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Невського, буд. 61.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 22.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", далі Постачальник, та Приватним підприємством "Галант", далі Споживач, був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 420039, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, порядку та на умовах, передбачених Договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в Додатку 1 до Договору.

Згідно з п. п. 2.1. - 2.4. Договору договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору. Постачання газу здійснюється в разі:

- підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів Споживача (далі - підтверджені обсяги);

- відсутності заборгованості у Споживача за минулі періоди (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів. Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу. Місячний обсяг відбору газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу.

Умовами п. п. 2.6. - 2.9. Договору сторони визначили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору. Постачальник до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних Постачальника. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання у сфері енергетики. У випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;

- податок на додану вартість;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання природного газу.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та в розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Згідно з п. п. 4.5. - 4.7. Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 8 00 години першого дня місяця до 8 00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу у встановленому Договором порядку. Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника.

Умовами п. 4.8. Договору сторони узгодили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором. У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник має право в порядку, визначеному розділом 7 Договору, припинити або обмежити постачання газу Споживачу до повного погашення заборгованості.

Пунктом 5.3.3. Договору передбачений обов'язок Споживача, а саме оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Позивач в позові вказує, що в порушення умов укладеного договору відповідач у граничні строки, встановлені договором, не здійснив оплату за поставлений природний газ за період січень - березень 2012 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка станом на момент звернення до суду складає 4608,81 грн.

Так, на виконання умов Договору, позивач за період січень - березень 2012 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору, на загальну суму 4144,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі, зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року на суму 812,47 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року на суму 2673,65 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року на суму 658,57 грн.

Разом з тим, позивач відповідно до умов укладеного Договору надав відповідачу за період січень - березень 2012 року послуги з транспортування природного газу газорозподільчими газопроводами на загальну суму 464,13 грн., а відповідач прийняв вказані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі, зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року на суму 90,98 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року на суму 299,40 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року на суму 73,75 грн.

Таким чином, разом за умовами Договору позивачем був поставлений відповідачу природний газ та надані послуги з його транспортування на загальну суму 4608,82 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений природний газ та надані послуги з його транспортування у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим за ним позивач намагається стягнути з останнього борг в сумі 4608,81 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 05.08.2014 року по 06.02.2015 року в сумі 619,73 грн. на підставі п. 6.2.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період 11.02.2012 року по 06.02.2015 року в сумі 402,96 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2012 року по грудень 2014 року в сумі 1136,26 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач природний газ та послуги з його транспортування прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача акти приймання-передачі природного газу), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, зокрема в п. 4.6. Договору. Так, вказаним пунктом передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг з постачання газу авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору. При цьому у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. З врахуванням умов п. 4.6. Договору остаточний розрахунок за вартість послуг з постачання газу за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року та від 31.03.2012 року Споживач зобов'язаний був здійснити до 10.02.2012 року, 12.03.2012 року (оскільки 10.03.2012 - вихідний день) та до 10.04.2012 року відповідно.

Так., доказами по справі підтверджено поставку відповідачу газу та надання послуг з його транспортування на загальну суму 4608,82 грн. та його прийняття останнім, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу. Однак, фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений природний газ та послуги з його транспортування, а також доведено порушення відповідачем строку оплати газу, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 4608,81 грн. підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу, які є первинними документами, згідно якого проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення з Приватного підприємства "Галант" основного боргу в сумі 4608,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за період з 05.08.2014 року по 06.02.2015 року на загальну суму 619,73 грн.

Дослідивши розрахунок пені, викладений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка в розрахунку, а саме позивач всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України нарахував її більш ніж за 6 місяців, зокрема пеня нарахована за період з 05.08.2014 року по 06.02.2015 року (186 днів прострочення). Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на загальну суму заборгованості за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року та від 31.03.2012 року, строк оплати якої настав 10.02.2012 року, 12.03.2012 року (оскільки 10.03.2012 - вихідний день) та 10.04.2012 року відповідно

- за період з 05.08.2014 року по 12.11.2014 року (100 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 4608,81 грн. пеня складає 315,67 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року (85 днів прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 4608,81 грн. пеня складає 300,52 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати товару в сумі 616,19 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення з Приватного підприємства "Галант" пені підлягають задоволенню частково в сумі 616,19 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 11.02.2012 року по 06.02.2015 року в сумі 402,96 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2012 року по грудень 2014 року в сумі 1136,26 грн., які нараховані за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо.

Разом з тим, у розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних з урахуванням дати виникнення прострочки виконання грошового зобов'язання, а саме не враховано, що строк оплати актів приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року припадає на вихідний день, а саме 10.03.2012 року. Відтак, з врахуванням положень п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року, строк оплати якої настав 10.02.2012 року, прострочка виникла з 11.02.2012 року

- за період з 11.02.2012 року по 06.02.2015 року (1092 дні прострочення) від суми 903,45 грн. три проценти річних складають 81,02 грн.;

2) на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року, строк оплати якої настав 10.03.2012 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 12.03.2012 року, прострочка виникла з 13.03.2012 року

- за період з 13.03.2012 року по 06.02.2015 року (1061 день прострочення) від суми 2973,05 грн. три проценти річних складають 259,07 грн.;

3) на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року, строк оплати якої настав 10.04.2012 року, прострочка виникла з 11.04.2012 року

- за період з 11.04.2012 року по 06.02.2015 року (1032 дні прострочення) від суми 732,32 грн. три проценти річних складають 62,07 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати вартості природного газу становить 402,16 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення з Приватного підприємства "Галант" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 402,16 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений природний газ, а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з лютого 2012 року по грудень 2014 року відповідає приписам ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1136,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 233, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Приватного підприємства "Галант" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Галант", 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Невського, буд. 61, код ЄДРПОУ 22152638, на користь:

- Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716, основний борг в сумі 4608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. 81 коп., пеню в сумі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 19 коп., три проценти річних в сумі 402 (чотириста дві) грн. 16 коп., інфляційні витрати в сумі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 83 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Приватного підприємства "Галант" щодо стягнення пені в сумі 3,54 грн. - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Приватного підприємства "Галант" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,80 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 28.04.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.