Рішення

від 16.04.2015 по справі 904/8715/14-908/4971/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 Справа № 904/8715/14-908/4971/14

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Давиденко І.В., Науменко А.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 904/8715/14-908/4971/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс", м. Запоріжжя

про стягнення 7601,97 грн.

за участю представників:

від позивача - Карпенко О.С., довіреність від 20.08.14 р.

від відповідача - Литвиненко Я.А., довіреність № 1/12 від 08.12.14 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 03.02.2015 року.

Розпорядженням голови Господарського суду Запорізької області № 01-04/31/15 від 03.02.2015 року призначений розгляд справи № 908/3346/14 колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Давиденко І.В., Науменко А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 року за обопільним клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 17.04.2015 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 7200,00 грн., пені в сумі 209,88 грн., трьох процентів річних в сумі 33,13 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 158,96 грн. за договором оренди № 01/02/14-К4 від 01.02.2014 року.

09.12.2014 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить на виконання ухвали суду від 17.11.2014 року долучити до матеріалів справи витребувані документи, а саме: копії договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, протоколу узгодження розбіжностей до договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.02.2014 року, додаткової угоди № 1 від 01.06.2014 року до договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, рахунків на оплату № 207 від 24.06.2014 року, № 288 від 25.07.2014 року, № 335 від 25.08.2014 року, № 385 від 25.09.2014 року, № 360 від 24.10.2014 року, № 477 від 24.06.2014 року.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс", 09.12.2014 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- на виконання умов укладеного з позивачем договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року відповідач прийняв у строкове та платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди б/н від 01.02.2014 року, таким чином з 01.02.2014 року відповідач на законних підставах приступив до використання об'єкта оренди на умовах договору;

- за період з 01.02.2014 року по 18.06.2014 року відповідач безперешкодно користувався об'єктом оренди, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату відповідно до умов договору;

- 19.06.2014 року позивач повністю позбавив відповідача можливості користуватися об'єктом оренди у вигляді складських приміщень, що розташовані за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 15, оскільки розпорядженням генерального директора ТОВ "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" Іванова С.В. вирішено заблокувати складські приміщення, що орендуються ТОВ "Зевс-Сервіс" та ТОВ "Зевс" на підставі договору, на невизначений термін до повного погашення грошової заборгованості;

- у зв'язку з порушенням законних прав ТОВ "Зевс-Сервіс" щодо користування орендованими приміщеннями відповідач надіслав позивачу лист № 281 д 19.06.2014 року про порушення умов договору оренди, лист-повідомлення № 282 від 23.06.2014 року про розірвання договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, лист від 23.06.2014 року з пропозицією підписати акт приймання-передачі приміщень із оренди, однак позивач відмовився підписати вказаний документ;

- позивач при повній відсутності будь-яких правових підстав для вчинення дій щодо блокування доступу ТОВ "Зевс-Сервіс" до об'єкта оренди, свідомо та грубо порушив умови договору в частині законного, вільного та безперешкодного використання відповідачем орендованого майна та після отримання від відповідача листів, актів приймання-передачі приміщень - безпідставно відмовлявся надати відповідь та/або підписати акти, чим сам створив умови по простроченню усіх можливих строків підписання цих документів;

- згідно зі ст. 613 ЦК України орендодавець (кредитор) вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо орендодавець (кредитор) не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора;

- ще на час укладання договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року в лютому 2014 року відповідач зазначав, що з боку позивача договір не підписаний, оскільки останнім була поставлено факсиміле;

- вважає, що договір оренди належним чином не підписаний позивачем як стороною угоди та не є таким, що вчинений у письмовій формі з дотриманням вимог ст. ст. 179, 181 ГК України, тому є недійсним та неукладеним;

- договір оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року не відповідає положенням ст. 207 ЦК України, оскільки не скріплений особистим підписом керівника позивача, не набрав чинності та не породив обов'язків для відповідача щодо сплати орендної плати, сплати штрафних санкцій та неустойки, щодо узгодженого розміру орендної плати, щодо строків оренди та строків орендної плати;

- вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних неправомірними та такими, щодо застосування яких між сторонами не було досягнуто письмової домовленості. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Безпосередньо в судовому засіданні 09.12.2014 року представник відповідача надав суду для приєднання до матеріалів справи оригінал акта звірки взаємних розрахунків за період: січень 2014 року - жовтень 2014 року, підписаний з позивачем.

17.12.2014 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній надає суду документи, що свідчать про оплату орендної плати, а саме рахунки-фактури позивача та копії банківських виписок щодо перерахування грошових коштів. Разом з тим зазначає, що у зв'язку з не підписанням позивачем договору оренди та відповідачем користування приміщенням надає копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг_ з оренди за період лютий - червень 2014 року. При цьому вказує, що оскільки послуги з 19.06.2014 року відповідачу не надавалися, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період липень - грудень 2014 року відсутні.

17.12.2014 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- дійсно генеральний директор ТОВ "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" видав наказ від 16.06.2014 року, згідно з яким наказав обмежити доступ до орендованих приміщень до сплати заборгованості орендарями, такий наказ був ініційований через систематичне порушення орендарями, зокрема відповідачем строків сплати орендної плати;

- систематичність матеріальних порушень, недисциплінованість орендаря, неодноразові телефонні перемовини та електронне листування з приводу необхідності вчасної сплати орендарем орендної плати змусили орендодавця вчинити радикальні дії та обмежити доступ орендаря до приміщень, таке обмеження мало виховний та демонстраційний характер;

- посилання відповідача на не допуск до приміщень 20.06.2014 року не відповідає дійсності та не підтверджується жодним документом, складений спеціальними органами (органами внутрішній справ) чи незалежними особами;

- ТОВ "Зевс-Сервіс" утрималося від оскарження дій позивача, оскільки не звернулося до органів внутрішніх справ із заявою на неправомірні дії позивача, не звернулося за судовим захистом для оскарження перешкоджання здійснення своїх прав;

- зі всіх наведених відповідачем у відзиві документів орендодавець отримував лише лист № 281 від 19.06.2014 року про порушення умов договору, а тому вже 20.06.2014 року було знято обмеження доступу до орендованого приміщення;

- позивач жодного разу не отримував від відповідача пропозицію щодо розірвання договору, аргументи відповідача є недоведеними та повинні розцінюватись як припущення;

- жодних актів приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди та актів звіряння взаємних розрахунків позивач не підписував, оскільки не отримував їх;

- наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами доведене бажання відповідача продовжувати орендні відносини за договором № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року та жодним належним документом не підтверджується бажання відповідача розірвати договір;

- згідно зі ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами та іншими доказами;

- представником відповідача була належним чином засвідчена воля до укладення договору № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року на певних умовах і такий договір був підписаний, представник позивача не ставить під сумнів свою волю щодо укладення договору на певних умовах і підтверджує таку волю у суді, сторони здійснили всі необхідні дії, направлені на реалізацію умов договору, такий договір має визнаватися сторонами і судом та діючим до моменту закінчення строку його дії або до моменту його розірвання в порядку, передбаченому договором. Просить стягнути з відповідача основний борг з орендної плати в сумі 7200,00 грн., пеню в сумі 209,88 грн., три проценти річних в сумі 33,13 грн. та інфляційні нарахування в сумі 158,96 грн.

До прийняття рішення у справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що наразі об'єкт оренди так і не був повернутий орендодавцеві належним чином, а тому акт приймання-передачі не був підписаний обома сторонами, тобто підстав для припинення нарахування орендної плати та компенсації спожитих орендарем комунальних послуг орендодавець не має. Крім того вказує, що продовжує вважати договір чинним, оскільки сторонами не підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди Орендодавцю, сторонами не підписаний акт звірки взаємних розрахунків, орендодавець не виступав з ініціативою розірвання договору, а орендар в належній письмовій формі не повідомив про своє бажання розірвати договір. Тому позивач керуючись п. 5.9. договору оренди на законних підставах продовжує нараховувати орендарю орендну плату за користування об'єктом оренди за чинним договором. Просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з червня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 12000,00 грн., пеню в сумі 1009,38 грн., три відсотки річних в сумі 120,73 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1114,24 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні 19.01.2015 року представник відповідача надав суду пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких зазначає, що ТОВ "Зевс-Сервіс" не мало можливості з 18.06.2014 року до сьогоднішнього часу користуватися приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, буд. 15 з підстави того, що орендодавець (позивач) чинив перешкоди та не допускав відповідача до орендованих приміщень. Вказує, що з 18.06.2014 року позивач повністю позбавив відповідача можливості користуватися об'єктом оренди у вигляді складських приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, буд. 15. При цьому зазначає, що фактично позивач здає вказані приміщення в оренду іншим особам, а в суді вимагає у ТОВ "Зевс-Сервіс" сплату орендної плати за приміщення, які не використовуються відповідачем та які використовують інші особи, тобто позивач безпідставно вимагає від відповідача сплати орендної плати. Разом з тим, вказує, що направив позивачу повідомлення про розірвання договору оренди, яке було отримано позивачем 04.07.2014 року, відтак договір оренди згідно цього повідомлення діяв до 04.08.2014 року, тому відповідач повинен оплачувати орендну плату по 04.08.2014 року. Також зазначає, що ним був оплачена оренда за червень 2014 року 26.05.2014 року, та платежем від 11.02.2014 року (4800,00 грн.), оплачена орендна плата за перший та останній місяць оренди, тобто за липень 2014 року. Вказує, що з врахуванням того, що договір повинен був діяти до 04.08.2014 року, а відповідач сплатив орендну плату до 31.07.2014 року, вимоги позивача про стягнення орендної плати в сумі 309,68 грн. за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року є правомірними. Однак, з враховуючи не допуск до орендованих приміщень з 18.06.2014 року відповідач має право вимагати від позивача повернення орендної плати за липень місяць. При цьому зазначає, що відсутність його вини у не підписанні актів передачі орендованого майна він довів, вважає що ним вживалися всі залежні заходи щодо своєчасного виконання зобов'язання з передачі майна балансоутримувачу та підписання акту приймання-передачі приміщення. Тому в даному випадку відсутні правові підстави для застосування згідно ст. 611, 762 ЦК України правових наслідків зі сплати орендної плати та неустойки, заявленої позивачем в позові.

30.01.2015 року на адресу суду від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:

- 23.06.2014 року відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення № 1/23-юро від 23.06.2014 року про розірвання договору оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, вказаний лист був отриманий позивачем 04.07.2014 року, отже договір повинен був діяти до 04.08.2014 року;

- відповідачем була сплачена орендна плата за місяці 2014 року - лютий, березень, квітень, травень, червень, а також орендна плата за останній місяць оренди - липень, який оплачений 11.02.2014 року;

- відповідачем не був оплачений період оренди з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн., пеня за прострочення оплати вказаної орендної плати складає 39,74 грн., три проценти річних - 4,56 грн., інфляційні нарахування - 39,33 грн., з іншими вимогами позивача зі сплати орендної плати, штрафних санкцій, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань відповідач не згодний;

- позивач не надав жодних доказів щодо неотримання або відмови в підписанні актів приймання-передачі приміщень;

- в даному випадку відсутні правові підстави для застосування згідно ст. 611, 762 ЦК України правових наслідків зі сплати орендної плати та неустойки, заявленої позивачем в позові, за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року;

- позивачем договір не підписаний, оскільки останнім було поставлено факсиміле;

- виходячи з норм цивільного законодавства та згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 207 ЦК України право чин слід вважати вчиненим, якщо він підписаний уповноваженими особами, однак при цьому використання факсимільного відтворення підпису допускається лише тоді, коли зокрема сторонам заздалегідь досягнута згода про це, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису;

- вважає, що договір належним чином не підписаний позивачем як стороною угоди та не є таким, що вчинений у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 179,181 ГК України, тому є недійсним та неукладеним та не породив обов'язків для відповідача щодо сплати орендної плати;

- згодний, що користувався приміщенням та оплачував орендну плату та в кінці звітного місяця підписував акт виконаних робіт, однак вважає це співпрацею по фактично наданим орендним послугам. Просить задовольнити вимоги позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 309,68 грн., трьох процентів річних в сумі 4,56 грн., пені в сумі 39,74 грн., а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

24.02.2015 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що сторонами в договорі оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року не було узгоджено використання при укладенні правочину факсимільного відтворення підпису. Вважає, що договір належним чином не підписаний позивачем як стороною угоди та не є таким, що вчинений у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 179,181 ГК України, тому є недійсним та неукладеним. При цьому вказує, що договір ним в судовому порядку не визнавався не підписаним та відповідні позови він не подавав у зв'язку з тим, що ні позивач цей договір не підписував та згідно судової практики розгляду господарських та цивільних справ - наявність факсиміле замість підпису однієї із сторін свідчить про те, що сторона не підписала договір, тому відповідач не мав необхідності додатково цей договір оскаржувати в суді. Разом з тим зазначає, що правомірними є вимоги позивача про стягнення орендної плати в сумі 309,68 грн. за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року. Також вказує, що відсутні правові підстави для застосування згідно ст. 611, 762 ЦК України правових наслідків зі сплати орендної плати та неустойки, заявленої позивачем в позові.

10.03.2015 рок на адресу суд від відповідача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що твердження позивача про наявність доступу відповідача до приміщень з 20.06.2014 року не відповідають дійсності. При цьому вказує, що ТОВ "Зевс-Сервіс" не мало можливості з 18.06.2014 року до сьогоднішнього часу користуватися приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, буд. 15 з підстави того, що орендодавець (позивач) чинив перешкоди та не допускав відповідача до орендованих приміщень. Разом з ТОВ "Зевс-Сервіс" вказаним наказом був обмежений доступ до орендованих приміщень іншому підприємству - ТОВ "Зевс". До вказаного підприємства позивач також подав позов, в якому просив стягнути орендну плату з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року. Вказує, що господарський суд Запорізької області в рішенні від 02.02.2015 року у справі № 904/8719/14-908/4973/14 дійшов висновку, що фактичне користування об'єктом оренди, яке не вибувало з відання власника, припинилося з 19.06.2014 року, тобто навіть до припинення дії договору, а тому підстав для стягнення орендної плати після закінчення договору оренди суд не вбачає. Також зазначає, що згідно наказу від 16.06.2014 року було заблоковано доступ до приміщень двом підприємствам відповідачу та ТОВ "Зевс" та починаючи з 19.06.2014 року до сьогоднішнього дня доступ до приміщень не був дозволений та фактично орендні відносини припинилися. Тому вважає, що відсутні правові підстави для застосування згідно ст. 611, 762 ЦК України правових наслідків зі сплати орендної плати та неустойки, заявленої позивачем в позові.

27.03.2015 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що 12.03.2015 року в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про доручення до матеріалів справи рішення господарського суду Запорізької області у справі № 904/8719/14/908/4973/14,що позивач вважає недоцільним. При цьому вказує, що рішення суду першої інстанції не є джерелом права в умовах українського судочинства, навіть за обставин набранням ним чинності. Вважає, що вказаним рішенням суду не встановлені жодні додаткові обставини, що мають значення для вирішення поточної справи і при цьому оспорюються сторонами. Разом з тим зазначає, що відповідач наполягає на тому, що він звертався до позивача з низькою документів про розірвання договору, але жодного доказу цього в поточній справі не наводить. Також стверджує, що відповідач мав чіткий намір продовжувати орендні відносини, а тому відправив лист про порушення умов договору з описом вкладення. Вказує, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами доведене бажання відповідача продовжувати орендні відносини за договором оренди № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року, та жодним належним документом не підтверджується бажання відповідача розірвати цей договір. Вважає, що договір не був достроково розірваний і припинив свою дію зі спливом строку - 31.12.2014 року згідно з п. 6.1. договору. Просить задовольнити позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

30.03.2015 року від відповідача до суду надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, до яких останній надає суду копію рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року у справі № 904/8719/14-908/4973/14. При цьому вказує, що згідно цього рішення відповідач не користувався орендованим приміщенням з 18.06.2014 року, а згідно ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вважає, що відсутні правові підстави для застосування згідно ст. 611, 762 ЦК України правових наслідків зі сплати орендної плати та неустойки, заявленої позивачем в позові. Однак відповідач визнає наявність несплаченої орендної плати за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" (далі - Орендар) був укладений договір оренди № 01-02/14-К4, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами був підписаний протокол узгодження розбіжностей та укладена додаткова угода № 1 від 01.06.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди (найму) об'єкт нерухомого майна: складські приміщення загальною площею 80 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 15 (надалі - Об'єкт оренди).

Згідно з п. 1.2. Договору Орендар приймає у строкове платне користування Об'єкт оренди з метою розміщення під складські приміщення, Орендар реалізує своє право користуватися Об'єктом оренди таким чином, щоб його дії не суперечили діючому законодавству України та не створювали перешкод та не обмежували прав інших орендарів у приміщенні, а також Орендодавця.

Умовами п. п. 2.1. - 2.4. Договору визначено, що Орендар вступає в строкове платне користування Об'єктом оренди з моменту підписання даного договору оренди та Акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1). Передача Об'єкта оренди в строкове платне користування Орендарю не тягне за собою виникнення у останнього права власності та інших прав (крім тих, які передбачені Договором) на Об'єкт оренди. Орендар повертає Об'єкт оренди Орендодавцю в порядку, передбаченому Договором. Обкат оренди вважається повернутим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкта оренди. Обов'язок зі складання акту приймання -

передачі покладається на ту сторону, яка передає Об'єкт оренди іншій стороні Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2014 року) за користування Об'єктом оренди Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату, яка складає: складські приміщення за 1 кв.м. складає 30 (тридцять) гривень, за 80 кв.м. складає 2400,00 (дві тисячі чотириста) гривень в місяць, в т.ч. ПДВ. В орендну плату не включена вартість спожитих Орендарем комунальних послуг, які оплачуються окремо, згідно умов даного Договору. Для повноцінного початку використання Орендарем Об'єкта оренди (згідно з п. 1.2. Договору) на об'єкті оренди Орендодавцем за адресою: вул. Краснопільська, 15 Орендар також зобов'язується компенсувати Орендодавцю вартість нічної стоянки автотранспорту Орендаря на території Орендодавця із розрахунку 100 (сто) гривень за один автомобіль в місяць. Загальна вартість оренди в місяць 100 (сто) гривень (далі орендна плата). Компенсація вартості даних послуг за відповідний календарний місяць здійснюється на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 01.06.2014 року до Договору встановлено, що датою початку використання Орендарем Об'єкта оренди (згідно з п. 1.2. Договору): 01 червня 2014 року.

Згідно з п. п. 3.2. - 3.4. (в редакції протоколу протокол узгодження розбіжностей), п. 3.5. Договору періодом для проведення розрахунків між сторонами є календарний місяць. Орендна плата за будь-який наступний місяць (після першого календарного місяця) може бути змінена за ініціативою Орендодавця пропорційно зміні щомісячного офіційного індексу інфляції (за минулий календарний місяць), який публікується Державним комітетом статистики України - що не потребує окремого погодження між сторонами (в тому числі не потребує внесення змін до Договору). Розмір орендної плати може бути переглянутий за ініціативою Орендодавця у випадку: зміни ставок податків та зборів, встановлених діючим законодавством (в тому числі і нормативними актами органів місцевого самоврядування), зміни коньюктури ринку. Про зміну орендної плати (з причин інших, ніж вказані в п. 3.2. Договору) Орендодавець повідомляє Орендаря не пізніше, ніж за 20 календарних днів) до початку звітного місяця. Орендна плата може бути переглянута Орендодавцем в сторону її збільшення у зв'язку з модернізацією об'єкта нерухомого майна та посиленням заходів безпеки відносно останнього, запланованих на поточний рік, про що Орендодавець повідомляє Орендаря в письмовому виді у строк 5 (п'ять) календарних днів до початку звітного місяця. Даний пункт діє за умови письмового погодження з Орендарем. Орендар вносить орендну плату щомісячно: не пізніше 25-го числа поточного місяця за наступний місяць - на підставі даного Договору. Відсутність рахунка у Орендаря не є підставою для неоплати орендної плати. У випадку затримки орендної плати більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Орендодавець має право припинити доступ Орендаря до території орендованого об'єкту, до моменту повної оплати заборгованості, згідно умовам даного Договору, включаючи штрафні санкції. У випадку недостатності грошових коштів, для розрахунку з Орендодавцем, Орендар гарантує виконання своїх зобов'язань майновою заставою. Протягом 2-х календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю суми орендної плати за перший та останній календарний місяць оренди Об'єкта оренди за даний Договором.

Умовами п. 3.6. Договору визначено, що орендна плата, оплата комунальних послуг а також інших послуг, які надаються згідно умов даного Договору, вноситься Орендарем виключно в грошовій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця в банківській установі.

Пунктом 4.1.2. Договору передбачений обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені Договором, незалежно від фактичного використання/невикористання Об'єкта оренди протягом строку дії даного Договору.

Відповідно до п. 5.9. Договору підставою для припинення нарахування Орендарю орендної плати та компенсації спожитих Орендарем комунальних послуг є акт приймання-передачі (повернення) Об'єкта оренди, який засвідчений підписами та печатками обох сторін Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору сторона Договору, яка вважає необхідним розірвати Договір (за своєю власною ініціативою та при відсутності порушень умов Договору іншою стороною) до закінчення строку його дії, зобов'язана повідомити про це (в письмовому виді) іншу сторону не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до необхідної стороні ініціатора дати повернення (передачі) Об'єкта оренди. При цьому Договір вважається таким, що припинив свою дію (розірваним) зі спливом тридцяти календарних днів з дня отримання однією стороною відповідного повідомлення від іншої сторони та підписання сторонами у строк не пізніше останнього дня до моменту спливу 30 (тридцяти) календарних днів, Акта приймання-передачі Об'єкта оренди Орендодавцю та Акта взаєморозрахунків.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 12000,00 грн., яку і намагається стягнути позивач. При цьому вказує, що наразі об'єкт оренди так і не був повернутий Орендодавцю належним чином, а тому акт приймання-передачі не був підписаний обома сторонами, договір є чинним та підстав для припинення нарахування орендної плати та компенсації спожитих Орендарем комунальних послуг немає.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі від 01.02.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди (найму) об'єкт нерухомого майна: складські приміщення загальною площею 80 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 15 ( в подальшому за тексом «Об'єкт оренди»).

Так, на виконання умов договору, за період з червня 2014 року по листопад 2014 року позивач надав відповідачу послуги з оренди на загальну суму 14400,00 грн., що підтверджується виписаними рахунками на оплату, зокрема:

· рахунком № 164 від 23.05.2014 року за червень 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

· рахунком № 207 від 24.06.2014 року за липень 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

· рахунком № 288 від 25.07.2014 року за серпень 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

· рахунком № 335 від 25.08.2014 року за вересень 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

· рахунком № 385 від 25.09.2014 року за жовтень 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

· рахунком № 360 від 24.10.2014 року за листопад 2014 року на суму разом з ПДВ 2400,00 грн.;

При цьому матеріали справи свідчать, що рахунки на оплату орендної плати за серпень, вересень та жовтень 2014 року були надіслані позивачем на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення від 08.09.2014 року, які містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату орендної плати за перший і останній місяці оренди та за червень 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, зокрема:

- платіжним дорученням № 15298 від 11.02.2014 року сплачено 4800,00 грн. (за перший та останній місяці оренди);

- платіжним дорученням № 16018 від 26.05.2014 року сплачено 2400,00 грн., в призначенні платежу якого вказано «оплата за оренду згідно рахунка № 164 від 23.05.2014 року», тобто здійснена оплата за червень 2014 року.

Втім відповідач в порушення умов договору не здійснив в повному обсязі оплату орендної плати, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з останнього заборгованість в сумі 12000,00 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем в порушення умов п. 3.5. Договору, позивач наполягає на стягненні з останнього пені в сумі 1009,38 грн. на підставі п. 5.2. договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати, а також інших платежів, передбачених умовами Договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу - за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 120,73 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 1114,24 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди даного типу: відносно предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками, ціни, строку дії, порядку приймання-передачі об'єкта оренди, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України). Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється в грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі, про що сторони диспозитивно домовилися у розділі 3 Договору.

В матеріалах справи міститься наказ Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" від 16.06.2014 року, відповідно до якого у зв'язку з тим, що орендарі ТОВ "Зевс", ТОВ "Зевс-сервіс" по вул. Краснопільській, 15 в м. Дніпропетровську не внесли передоплату за липень 2014 року згідно договорів оренди № 01/02-14К від 01.02.2014 року та № 01-02/14-К4 від 01.02.2014 року наказано 16.06.2014 року заблокувати складські та офісні приміщення, орендовані ТОВ "Зевс" площею 151,8 кв.м., ТОВ "Зевс-сервіс" площею 80 кв.м., обмеживши доступ до них, до повного погашення заборгованості в сумі 6954 грн. вказаними підприємствами.

Про неможливість пройти на територію орендованих складських приміщень та перешкоджання в доступі до приміщень з боку охоронців позивача був складений акт від 20.06.2014 року, підписаний директорами ТОВ "Зевс" та ТОВ "Зевс-Сервіс".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив позивачу лист № 281 від 19.06.2014 року про порушення умов договору, що підтверджується описом вкладення від 20.06.2014 року та фіскальним чеком від 20.06.2014 року. В зазначеному листі відповідач зазначив, що Орендодавець незаконно та необґрунтовано перешкоджає здійсненню ТОВ "Зевс-Сервіс" господарської діяльності, що полягає у неможливості розпоряджатися майном, яке належить Орендарю на праві власності та знаходиться на території складських приміщень, у зв'язку з чим відповідач вимагає від ТОВ "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" негайного усунення перешкод щодо користування об'єктом оренди. Позивач вказаний лист отримав 04.07.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому відповідач направив на адресу позивача повідомлення про розірвання Договору оренди № 01-02/14-К-4 від 01.02.2014 року за вих. № 282 від 23.06.2014 року, в якому зазначив, що має намір достроково розірвати даний договір з власної ініціативи згідно приписів п. 6.2.1. Договору. Разом з повідомленням про розірвання договору у зв'язку з чиненням перешкод по використанню орендованого приміщення та відсутності можливості його використовувати у подальшому відповідач також надіслав позивачу два примірника акту приймання-передачі орендованих приміщень та акти звіряння розрахунків, які просив підписати. Позивач отримав вказану кореспонденцію 04.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, умовами п. 6.2.1. Договору передбачено, що сторона Договору, яка вважає необхідним розірвати Договір (за своєю власною ініціативою та при відсутності порушень умов Договору іншою стороною) до закінчення строку його дії, зобов'язана повідомити про це (в письмовому виді) іншу сторону не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до необхідної стороні ініціатора дати повернення (передачі) Об'єкта оренди. При цьому Договір вважається таким, що припинив свою дію (розірваним) зі спливом тридцяти календарних днів з дня отримання однією стороною відповідного повідомлення від іншої сторони та підписання сторонами у строк не пізніше останнього дня до моменту спливу 30 (тридцяти) календарних днів, Акта приймання-передачі Об'єкта оренди Орендодавцю та Акта взаєморозрахунків.

Таким чином, враховуючи направлення відповідачем на адресу позивача письмового повідомлення про розірвання договору оренди, та отримання вказаного повідомлення позивачем 04.07.2014 року, відповідно до умов п. 6.2.1. договір припинив свою дію з 04.08.2014 року.

Як свідчать докази по справі, оплата відповідачем у повному обсязі орендної плати за червень 2014 року підтверджується платіжним дорученням № 16018 від 26.05.2014 року, а також оплата орендної плати за останній місяць оренди, тобто - липень 2014 року підтверджується платіжним дорученням № 15298 від 11.02.2014 року.

З врахуванням розірвання договору за ініціативою відповідача, останній зобов'язаний сплатити орендну плату до дати припинення дії договору, тобто з 01.08.2014 року до 04.08.2014 року.

Розмір орендної плати за місяць згідно умов Договору складає 2400,00 грн., а за період з 01.08.2014 року до 04.08.2014 року (4 дні) становить 309,68 грн.

Втім, відповідач зобов'язання зі сплати орендної плати за період з 01.08.2014 року до 04.08.2014 року не виконав.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо необхідності стягнення боргу з орендної плати за весь заявлений період - з липня 2014 року по листопад 2014 року, оскільки об'єкт оренди за договором не вибув із відання власника, а фактичне користування ним з боку відповідача припинилося з 19.06.2014 року, тобто навіть до припинення дії договору, а тому підстав для стягнення орендної плати після закінчення договору оренди суд не вбачає.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за надані послуги оренди в повному обсязі, а матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн.

Наявність на договорі факсимільного підпису з боку позивача, в т. ч. недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність відповідно до ст. 218 ЦК України, а може свідчити про його неукладеність. Однак, докази по справі свідчать про фактичне користування відповідачем об'єктом оренди за Договором та сплата орендної плати на виконання його умов, що підтверджується відповідачем. Таким чином, сторонами договору виконувалися його умови, а відтак відсутні підстави вважати договір не укладеним, оскільки визначення договору як не укладеного може бути лише на стадії його укладання а не за наслідками його виконання. Разом з тим, як свідчать матеріли справи договір укладено в письмовій формі, а сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" основного боргу з орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 309,68 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання зі сплати орендної плати з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожним місяцем окремо на загальну суму 1009,38 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з орендної плати суд здійснив перерахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня на заборгованість з орендної плати за серпень 2014 року нарахована за 153 дні.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн., строк оплати якої згідно з п. 3.5. договору настав 25.07.2014 року, прострочка виникла з 26.07.2014 року, з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення - 153 дні

- за період з 26.07.2014 року по 12.11.2014 року (110 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 309,68 грн. пеня складає 23,33 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 25.12.2014 року (43 дні прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 309,68 грн. пеня складає 10,22 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати орендної плати в сумі 33,55 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" пені підлягають задоволенню частково в сумі 33,55 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 120,73 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 1114,24 грн.

Три проценти річних розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн., строк оплати якої згідно з п. 3.5. договору настав 25.07.2014 року, прострочка виникла з 26.07.2014 року, з врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення - 153 дні

- за період з 26.07.2014 року по 25.12.2014 року (153 дні прострочення) від суми 309,68 грн. три проценти річних складають 3,89 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 3,89 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 1114,24 грн.

Судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство", зокрема:

1) на заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року в сумі 309,68 грн., строк оплати якої згідно з п. 3.5. договору настав 25.07.2014 року, прострочка виникла з 26.07.2014 року,

- інфляційні витрати розраховуються за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року від суми боргу 309,68 грн. і складають 35,54 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 35,54 грн.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 599, 611, 625, 638, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 283, 284, 286 ГК України, ст. ст. 4-4, 22, 33, 34, 43, 49, 81-1, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс", 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, код ЄДРПОУ 32368835, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Передова, буд. 175Б, код ЄДРПОУ 38928432, борг з орендної плати в сумі 309 (триста дев'ять) грн. 68 коп., пеню в сумі 33 (тридцять три) грн. 55 коп., три проценти річних в сумі 3 (три) грн. 89 коп., інфляційні витрати в сумі 35 (тридцять п'ять) грн. 54 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 49 (сорок дев'ять) грн. 08 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" щодо стягнення боргу з орендної плати в сумі 11690,32 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" щодо стягнення пені в сумі 975,83 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 116,84 грн. відмовити.

6. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Завод безалкогольних напоїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Сервіс" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 1078,70 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 21.04.2015 року

Головуючий суддя О.Г.Смірнов

Судді І.В. Давиденко

А.О.Науменко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.