Рішення

від 27.04.2015 по справі 920/348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2015 Справа № 920/348/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульської Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/348/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліос Україна», м. Київ,

до відповідача - Виробничо-комерційної приватної фірми «Лідер Комплект», м. Суми,

про стягнення 643161,74 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Дідика П.С.,

відповідача - Красноноса О.В.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь 621947,37 грн. основного боргу за товар, поставлений по договору поставки № 071п від 02.10.2012 року, 13870,28 грн. пені та 6219,47 грн. неустойки передбачених згаданим договором, а також 1124,62 грн. річних, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що поставка товару на протязі 2014 року здійснювалась не по договору поставки № 071п від 02.10.2012 року, а по окремому правочину.

В судовому засіданні у даній справі 23.03.2015 року представник відповідача у своїх усних поясненнях, наводячи свої доводи і міркування щодо позовних вимог позивача, звернув увагу суду на те, що строк дії договору поставки № 071п, згідно пункту 9.1 договору, до 31.12.2013 року, а відтак поставки товару після цієї дати здійснювалися не на підставі договору № 071п. Крім того представник відповідача у судовому засіданні з розгляду даної справи зазначив, що серед копій видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, є такі, в яких відсутні підписи та печатки відповідача, тобто відсутні докази передачі позивачем товару по тих накладних.

Усні заперечення представника відповідача по суті справи проти позовних вимог позивача були відображені судом у протоколі судового засідання та ухвалі від 23.03.2015 року про відкладення розгляду даної справи, яка була винесена судом за підсумками розгляду справи в судовому засіданні 23.03.2015 року.

Подальший розгляд справи було відкладено у зв'язку з неподанням позивачем, витребуваних судом ухвалою від 03.03.2015 року, доказів поставки товару по накладним №№ К-00003377, К-00003369, К-00003416, а також у зв'язку з необхідністю витребування від позивача письмових пояснень щодо підстав поставки товару відповідачеві після 31.12.2013 року (після закінчення строку дії договору) та підстав нарахування штрафних санкцій за період поза межами строку дії договору, з огляду на усні заперечення представника відповідача проти позовних вимог позивача, надані в судовому засіданні 23.03.2015 року.

Після отримання ухвали суду від 23.03.2015 року позивач з супровідним листом № 2038 від 01.04.2015 року надіслав суду заяву про зміну підстави позову та клопотання про витребування доказів.

Позивач визнає, що неоплачені відповідачем поставки товару проводилися після закінчення дії договору, тобто не за договором.

Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог у заяві про зміну підстави позову на 13 видаткових накладних, копії яких додані ним до позовної заяви, на наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.04.2015 року у сумі 621947,37 грн., на статті 174, 193, 216, 218, 225 Господарського кодексу України та статті 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, а також на направлену ним 05.02.2015 року відповідачеві претензію з вимогою погасити заборгованість.

Щодо трьох видаткових накладних без підпису та печатки відповідача позивач зазначає, що вони не були повернуті йому відповідачем.

На підтвердження поставок по згаданим вище трьом видатковим накладним позивач, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, подав суду клопотання про витребування у ДПІ у м. Сумах декларації з ПДВ з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», поданої відповідачем за жовтень-листопад 2014 року.

Своє право на зміну підстави позову позивач обґрунтовує посиланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право позивачеві до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник відповідача подав суду 06.04.2015 року письмові заперечення на позовну заяву, в яких, зокрема, посилається на те, що поставка товару позивачем на протязі 2014 року була здійснена не по договору поставки № 71п від 02.10.2012 року, термін дії якого закінчився 31.12.2013 року. Заборгованість по згаданому договору у відповідача перед позивачем відсутня. Відсутні докази отримання відповідачем товару по видатковим накладним №№ К-00003377, К-00003369, К-00003416. В акті звірки позивачем віднесено до заборгованості відповідача дванадцять сум по 12,00 грн. на загальну суму 144,00 грн. без будь-яких обґрунтувань. Безпідставно нараховані неустойка та пеня, оскільки права та обов'язки сторін за договором № 71п припинилися 31.12.2013 року.

Щодо озвученої судом у судовому засіданні 06.04.2015 року заяви позивача від 01.04.2015 року про зміну підстави позову представник відповідача усно заявив, що суд повинен відмовити в задоволенні цієї заяви та розглянути раніше заявлені у позовній заяві позовні вимоги, що не позбавляє позивача права звернутися з новим позовом (з іншої ніж у позовній заяві підстави) у загальному порядку, оскільки розгляд даної справи по суті розпочався у судовому засіданні 23.03.2015 року, в якому після відкриття судового засідання представнику відповідача було роз'яснено його права та обов'язки, розглянуто клопотання сторін та питання щодо невиконання вимог ухвали суду від 03.03.2015 року сторонами (у тому числі позивачем щодо надання доказів передачі товару по трьом вищезгаданим накладним відповідачеві), після чого суд перейшов до розгляду позовних вимог по суті, надавши можливість представнику відповідача висловити свою позицію щодо позовних вимог, викладених позивачем у його позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2015 року усно пояснив суду позицію відповідача у даній справі щодо заявлених позивачем позовних вимог, звернув увагу суду на те, що поставки товару у 2014 році позивач здійснював відповідачеві не на підставі договору № 071п, термін дії якого закінчився 31.12.2013 року. Це було відображено судом в ухвалі від 23.03.2015 року з метою забезпечення змагальності та рівності сторін у судовому процесі та надання можливості позивачеві подати суду правові обґрунтування (письмові пояснення) щодо своїх позовних вимог, враховуючи висловлені представником відповідача в судовому засіданні 23.03.2015 року під час розгляду справи по суті заперечення відповідача проти позовних вимог позивача. Лише після того як з ухвали суду від 23.03.2015 року позивач дізнався про позицію відповідача у даній справі, яка була висловлена представником відповідача під час розгляду справи по суті, позивач вирішив змінити підставу позову. Таким чином, заява про зміну підстави позову подана позивачем після початку розгляду справи по суті, після того, як позивач дізнався про позицію відповідача по суті даної справи, а відтак заява про зміну підстави позову від 01.04.2015 року подана позивачем всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України не до початку розгляду справи по суті, а після початку розгляду судом справи по суті.

Ухвалою від 06.04.2015 року у даній справі суд задовольнив клопотання позивача та зобов'язав ДПІ в м. Сумах надати до Господарського суду Сумської області у строк до 24.04.2015 року копії декларацій з ПДВ з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», подані Виробничо-комерційною приватною фірмою «Лідер Комплект».

На виконання зазначеної ухвали суду ДПІ в м. Сумах 24.04.2015 року подано до суду копії декларацій з ПДВ з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», подані Виробничо-комерційною приватною фірмою «Лідер Комплект».

Відповідно до письмових пояснень від 23.03.2015 року (вх. № 5003 від 24.04.2015) представник позивача зазначає, що в акті звірки розрахунків станом на 31.01.2015 року позивачем помилково рознесено нараховану за договором оренди обладнання № 56о від 01.10.2013 року орендну плату в розмірі 12,00 грн. в місяць як «оплату».

Також 24.04.2015 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 611268,63 грн. основного боргу, 3918381 грн. - 3 % річних та 12303,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 071п від 02.10.2012 року в сумі 21947,37 грн., пеню в сумі 13870,28 грн., неустойку в сумі 6219,47 грн., 3% - річних в сумі 1124,62 грн. та судовий збір в розмірі 12863,23 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 071п від 02.10.2012 року. В підтвердження своїм доводам позивач надав суду лист №1999 від 10.02.2015 року, яким пропонує відповідачу погасити заборгованість по договору поставки № 071п від 02.10.2012 року.

01.04.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну підстави позову, підтверджуючи факт закінчення строку дії договору поставки № 071п від 02.10.2012 року та те що поставка відбувалась не по зазначеному договору.

24.04.2015 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 611268,63 грн. основного боргу, 3918381 грн. - 3 % річних та 12303,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Але в даному випадку заява про зміну підстав позову не приймається судом до розгляду, оскільки вона подана позивачем після початку судового розгляду справи по суті всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в пункті 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення»: зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

За таких обставин розгляду по суті судом підлягають позовні вимоги, викладені позивачем у його позовній заяві, які ґрунтуються на твердженні позивача про невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 071п від 02.10.2012 року.

Свої позовні вимоги у позовній заяві позивач обґрунтовує наявністю укладеного між сторонами договору поставки № 071п від 02.10.2012 року, а також тим, що неоплаченими за цим договором залишаються поставки по 13 видатковим накладним, які здійснювалися позивачем відповідачеві у липні - листопаді 2014 року.

З наданих позивачем документів вбачається, що термін дії договору поставки № 071п від 02.10.2012 року закінчився 31.12.2013 року (пункт 9.1 договору), але між сторонами у 2014 році існували господарські відносини. У 2014 році позивач здійснював відповідачу поставки товару, які оформлювалися відповідними видатковими накладними, проте ці поставки здійснювалися за окремими правочинами, які не мають відношення до договору поставки № 071п від 02.10.2012 року, термін дії якого закінчився 31.12.2013 року.

Ні з позовної заяви, ні з доданих до неї документів не вбачається заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 071п від 02.10.2012 року, яка б виникла у період дії договору, тобто до 31.12.2013 року, а відтак позовні вимоги позивача, які ґрунтуються на згаданому вище договорі, є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на все вищевикладене, оскільки позовні вимоги позивача у даній справі є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, то вони задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.05.2015 року.

Суддя П.І. Левченко