Рішення

від 27.04.2015 по справі 922/1523/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р.Справа № 922/1523/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо- зернова корпорація України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій", м. Харків про стягнення коштів у сумі 598956,93 грн. за участю представників:

від позивача: Якунін М.М. - довіреність №307 від 01.04.2015

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ (далі за тексом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 598956,93грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу, в частині погашення заборгованості.

В судовому засіданні 27.04.2015 представником позивачем надано додаткові пояснення, якими він уточнив розмір позовних вимог. Так, позивач просить стягнути з відповідача 419985,10грн. основного боргу, 77697,24грн. пені, 63577,78грн. інфляційних втрат, 8286,29грн. 3% річних, 29398,96грн. - штрафу.

Враховуючи, що дана заява не порушує будь-чиїх прав та обов'язків, суд приймає уточнення позовних вимог. Таким чином, остаточними вимогами позивача є вимоги про стягнення 598945,37грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив її задовольнити, з урахуванням додаткових пояснень від 27.04.2015.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Зокрема, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі. Крім того, направлена відповідачу ухвала від 14.04.2015 про відкладення судового розгляду у даній справі на 27.04.2015 також до суду не поверталася.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

03 лютого 2014 року між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Ізюмський комбінат хлібопродуктів», як постачальником, та фізичною особою-підприємцем Писаренком Дмитром Євгеновичем, як покупцем, укладено договір № 22 на поставку продукції (далі за текстом - Договір № 22), за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити (передати) продукцію за заявкою покупця у власність покупця, для використання її на розсуд останнього, а покупець зобов'язався приймати вказану продукцію та сплачувати за неї кошти на умовах даного Договору.

Згідно умов пункту 4.3 Договору 22 покупець здійснює оплату в 14-денний термін з дня гримання продукції в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або готівкою в касу Постачальника.

Позивачем надано суду копії накладних, рахунків та довіреностей, які підтверджують факт виконання позивачем своїх зобов'язань перед ФОП Писаренком Д.Є. Згідно розрахунку заборгованості позивача, заборгованість ФОП Писаренко Д.Є. за Договором №22 станом на 20.06.2014 склала 419985,10грн.

ФОП Писаренко Д.Є. свої зобов'язання щодо повної оплати отриманої продукції не виконав.

24 червня 2014 року між ФОП Писаренко Д.Є., як первісним боржником, відповідачем, як новим боржником, та позивачем в особі філії «Ізюмський комбінат хлібопродуктів», як кредитором, укладено договір №126 про переведення боргу (далі за текстом - Договір №126), за умовами якого первісний боржник перевів на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 420000 грн., що виник на підставі Договору на поставку продукції № 22 від 03.02.2014, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов'язання в строк до 11.07.2014 в сумі 200000 гри., до 30.07.2014р. - повне погашення заборгованості (пункт 2 Договору №126).

Кредитор не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником в договорі №22 і, підписавши зі своєї сторони цей Договір, надав згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 3 Договору №126).

Новий боржник, підписавши цей Договір, підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Договором №22, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Договором №22 між первісним боржником та кредитором (пункт 4 Договору №126).

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором №126, позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 419985,10грн. основного боргу, 77697,24грн. пені, 63577,78грн. інфляційних втрат, 8286,29грн. 3% річних, 29398,96грн. - штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 520-522 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність несплаченої заборгованості відповідача за Договором №126, а також те, що відповідач доказів виконання своїх договірних зобов'язань у встановлені договором строки не надав, позивач правомірно заявив вимогу про повернення суми основного боргу.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 419985,10грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 р. № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 764» встановлено, що 100 відсотків акцій публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до частини 2 статті 22 ГК України.

У зв'язку з цим, позивач обґрунтовано, на підставі частини 2 статті 231 ГК України, заявив вимоги про стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка заборгованості за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 % від суми боргу.

Перевіривши розрахунок вищевказаних сум, суд вважає його такими, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення 77697,24грн. пені та 29398,96грн. штрафу.

Позивачем на підставі статті 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 63577,78грн. інфляційних втрат та 8286,29грн. 3% річних

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, суд вважає його помилковим, оскільки позивачем невірно визначено індекси інфляції за період 12.07.2014 - 18.03.2015 (липень 2014 року - березень 2015 року) та за період 31.07.2014 - 18.03.2015 (серпень 2014 року - березень 2015 року). За розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат з суми 200000грн. за період 12.07.2014-18.03.2015 становить 69263,68грн., а з суми 219985,10грн. за період 31.07.2014-18.03.2015 становить 75004,93грн. Всього сума інфляційних втрат складає 144268,61грн.

Разом із тим, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 63577,78грн., тобто в меншому розмірі, ніж той який може бути нарахований у відповідності до діючого законодавства.

Враховуючи, що заявлення меншої суми інфляційних втрат не суперечить діючому законодавству, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 63577,78грн.

Розрахунок 3% річних зроблено позивачем у відповідності до обставин справи та норм чинного законодавства, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення 8286,29грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій" (61052, м.Харків, вул.Енгельса, 16, код ЄДРПОУ 34473849) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 419985,10грн. основного боргу, 77697,24грн. пені, 63577,78грн. інфляційних втрат, 8286,29грн. 3% річних, 29398,96грн. - штрафу та витрати зі сплати судового збору в сумі 11979,14грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя М.В. Калантай