Рішення

від 15.07.2009 по справі 10/84-09-3042

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/84-09-3042

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2009 р.Справа  № 10/84-09-3042

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма –Фарм, ЛТД»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар»   

про стягнення 8139,19 грн.     

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Черниш О.В. за довіреністю від 19.01.2009р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: СП «Оптіма-Фарм, ЛТД»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Аптекар»8139,19 грн., з яких, 7093,48 грн. –основний борг за поставлений позивачем товар, 856,40 грн. – інфляційні та 180,31 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. Між тим, оскільки судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові, та  є юридичною адресою відповідача, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 09.06.2009р. №21-10/3960-1, а також одержані відповідачем, що підтверджується  повідомленнями про вручення поштових відправлень, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

20.06.2008р. на підставі заявки відповідача, яка надана позивачу телефонним зв'язком, останній поставив відповідачу товар на суму 11536,54 грн., що підтверджується витратною накладною №80412294 від 20.06.2008р.

23.06.2008р. на підставі заявки відповідача, яка надана позивачу телефонним зв'язком, останній поставив відповідачу товар на суму 9186,40 грн., що підтверджується витратною накладною №8041500 від 23.06.2008р.

Товар за вищевказаними витратними накладними одержаний уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії ЯОМ №116129 від 20.06.2008р.  

В подальшому, частину товару, яку відповідач одержав за вищевказаними витратними накладними, останній повернув позивачу, що підтверджується витратною накладною №РНк-000022 від 15.12.2008р., згідно з якою, загальна вартість повернутого позивачу товару становить 13629,66 грн., а також підтверджується відповідними службовими записками та розрахунками на повернення товару.

24.02.2009р. позивач відправив позивачу претензію з вимогою оплати боргу в сумі 7093,48 грн. за товар, що поставлений відповідачу за витратними накладними №80412294 від 20.06.2008р. та №8041500 від 23.06.2008р. Вказану претензію відповідач одержав 28.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу борг за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена до справи 15.07.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 7093,48 грн., інфляційні в сумі 280,56 грн., які згідно з розрахунком позивача нараховані з 08.03.2009р. по 01.07.2009р. та 3% річних в сумі 75,79 грн., які згідно з розрахунком позивача нараховані з 08.03.2009р. по 15.07.2009р.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову,   виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи витратні накладні, згідно з якими, позивач здійснював поставку товару відповідачу, та довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою,  відповідач одержав  поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов'язання, зокрема, зобов'язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов'язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

Згідно з витратними накладними та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20722,94 грн.  Із прийнятого від позивача товару, частина товару на загальну суму 13629,46 грн. повернута відповідачем позивачу, а частина товару на суму 7093,48 грн. не оплачена відповідачем. При цьому жодних заперечень з цього приводу відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 вказаної статті ЦК України передбачено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Як свідчать матеріали справи, з вимогою про сплату боргу за поставлений товар позивач звернувся до відповідача 24.02.2009р., а відповідач вказану вимогу одержав 28.02.2009р. Отже, розрахуватися за поставлений позивачем товар відповідач зобов'язаний до 08.03.2009р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з розрахунком індексу інфляції та 3% річних, сума інфляційних, що нараховані позивачем з 08.03.2009р. по 01.07.2009р. становить 280,56 грн.,  а сума 3% річних, що  нараховані позивачем з 08.03.2009р. по 15.07.2009р. становить 75,79 грн.  

Таким чином вищевстановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги є обґрунтованими і правомірними, а тому задовольняються господарським  судом в повному  обсязі.  

При цьому господарський суд не звертає уваги на договір від 14.12.2001р. №9614/14-12-2001, який зазначений у витратних накладних в якості підстав поставки товару, оскільки вищевказаний договір припинив свою дію 31.12.2003р. і на момент поставки умови цього договору були не чинними.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма –Фарм, ЛТД»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар»(65000, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80, кв. 69, код ЄДРПОУ 25421702, р/р 2600601634317 у філії «Укрексімбанк»у м. Одесі, МФО 328616)  на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма –Фарм, ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) основний борг в сумі 7093 (сім тисяч дев'яносто три) грн. 48 коп., інфляційні в сумі 280 (двісті вісімдесят) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 75 (сімдесят п'ять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 70 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 62 коп.   

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення підписане  16 липня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.