Ухвала

від 12.03.2015 по справі 804/13907/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/13907/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі №804/13907/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

04.09.2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» № 0008531703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 60 271,25 грн., у т.ч. за основним платежем 48 081, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12 190,25 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0008421703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем єдиний внесок в розмірі 90 888,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 82 308,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8579,85 грн.;

- визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0008461703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 47 074,11 грн., у т.ч. за основним платежем - 37 659,29 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9414,82 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було сформовано податкову звітність за наслідками господарських операцій, що підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим, підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та єдиного соціального внеску - відсутні. Також, позивачем було дотримано вимоги закону при оформленні та подачі до податкового органу документів податкової звітності, що також свідчить на користь відсутності підстав для прийняття у відношенні позивача податкових повідомлень - рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» №0008461703 від 18.06.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 47 074,11 грн., у т.ч. за основним платежем - 37 659,29 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9414,82 грн.

визнано частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» № № 0008531703 від 18.06.2014 року в частині суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 47 816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11 954,25 грн.

визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.06.2014 року № Ф-0008421703, якою визначено недоїмку з єдиного внеску у розмірі 82 308,15 грн.

визнано протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0008431703 від 18.06.2014 року, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 8579,85 грн.

в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими відповідачем із дотриманням вимог норм податкового законодавства, на підставі та в межах повноважень визначених Конституцією та Законами України, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

У відповідності до статті 196 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.05.2014 року по 19.05.2014 року посадовими особами ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндохоідв у Дніпропетровській області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за насідками якої складено акт перевірки від 02.06.2014 року №673/04-67-17-03/НОМЕР_5.

Перевіркою встановлено такі порушення ФОП ОСОБА_1:

п.44.1 п. 44 ст. 44, пп.16.1 ст. 16 з урахуванням п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі.

п.177.2 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 37659.29 грн., у тому числі по періодах: 2011 рік у сумі 3891.0 грн., 2012 рік у сумі 32894.91 грн., 2013 рік у сумі 873.38 грн.

п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 48081 грн., у тому числі по періодах: серпень 2011 року у сумі 139 грн., вересень 2011 року у сумі 2594 грн., жовтень 2011 року у сумі 1410 грн., листопад 2011 року у сумі 413 грн., грудень 2011 року у сумі 771 грн., січень 2012 року у сумі 1082 грн., березень 2012 року у сумі 6497 грн., квітень 2012 року у сумі 6928 грн., травень 2012 року у сумі 881 грн., червень 2012 року у сумі 5388 грн., липень 2012 року у сумі 8877 грн., серпень 2012 року у сумі 9744 грн., вересень 2012 року у сумі 2067 грн., грудень 2013 року у сумі 1290 грн..

пп.49.18.1 п. 49.19 ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1 ст. 203 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, у результаті несвоєчасного подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

п.4 ч. 1 ст. 4 п. 2 ч. 1 ст. 7 п. 1 ч. 2 ст. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 04.07.2013 року №406-УІІ, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у періоді, що перевірявся, на загальну суму 82308.15 грн., у тому числі по періодах: 2011 рік на суму 9001.16 грн., 2012 рік у сумі 71286.59 грн., 2013 рік у сумі 2020.40 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0008461703 від 18.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 37659.29 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9414.82 грн..

№0008531703 від 18.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 48081 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12190.25 грн..

Також, за наслідками перевірки податковим органом сформовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008431703 від 18.06.2014 року про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 8579.85 грн.

19.06.2014 року податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0008421703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем єдиний внесок в розмірі 90 888,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 82 308,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8579,85 грн.;

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0008461703 та №0008531703 від 18.06.2014, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0008421703 від 19.06.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність формування податкової звітності за рахунок реально здійснених господарських відносин, що мали місце у перевіряємому періоді, відтак достатніми є підстави для скасування оскаржуваних рішень податкового органу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу .

У відповідності до п. 177.2.ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, згідно приписів п. 177. 4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Інвест Гор Строй» укладено три договори поставки № б/н від 01.02.2011 року, № 010113-2 від 2013 року та № 01011202 від 2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест Гор Строй» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався його оплатити.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інвест Гор Строй» укладено два договори підряду № 010113-1 від 01.01.2013 року та № 010112-1 від 01.01.2012 року, у відповідності до умов яких ТОВ «Інвест Гор Строй» зобов'язувалось надати позивачу послуги з заправки та регенерації картриджів лазерних, струйних принтерів, багатофункціональних засобів друку, копіювальних апаратів, а позивач зобов'язувався прийняти роботи та оплатити останні.

Факт поставки ТОВ «Інвест Гор Строй» товару та виконання робіт для позивача підтверджується видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ «Інвест Гор Строй» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Позивач розрахувався з ТОВ «Інвест Гор Строй» у повному обсязі за виконані роботи та придбані товари, що підтверджується копіями банківських виписок, що знаходяться у матеріалах справи.

Позивачем не надано суду копій товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Інвест Гор Строй» до позивача.

Однак, судом встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Інвест Гор Строй» та виконані ТОВ «Інвест Гор Строй» для позивача роботи були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме: позивач перепродав його наступним суб'єктам господарювання - ТОВ «Компанія «Паливні ресурси», ДП «Дніпро-ВДМ», ПП «Альтекс Еко Груп», ТОВ ВКФ «Пелікан», ТОВ «НВФ «Геохімсервіс», ВАТ «Агропромислова компанія «Таврія», ТОВ «Бетта - Сервіс», ТОВ «Фактум-Плюс», Обласне КП «Дніпротеплоенерго», ТОВ «Стеклогруп», ПП «РА «Квадро Плюс», ТОВ «Автопорт Південний», філія «Дніпропетровський Автодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАП «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ТОВ середній загальноосвітній навчально-виховний комплекс «Європейська гімназія», ТОВ НВК «Технополіс», ТОВ «ТД «Дніпро», ВАТ «АТП 11228», ТОВ «Чайний дім», ТОВ «Компанія «Авіасервіс», ПП «Авітекс», ПП «Ротор», Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, ПП «Текстра - Віта», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Лекс-Д», ПП «Юридичне бюро-А», ДП «Дніпропетровська бібліотека», ТОВ «НВБ», ТОВ «Промстілтрейдінг», ТОВ «Дніпропетровський завод металевих конструкцій», ПП «Лєон», ПП «Електромаш-Енерго», ПП фірма «Медсервіс», ТОВ «Інтер-Готель», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ПП «Агро-Союз», ТОВ «Три Стихії», ДПТНЗ «Державний Дніпропетровський навчальний центр «Дніпроагротехсервіс», ТОВ «ТНП.КОМ», ТОВ «ВІКО», ТОВ «ТЕК «Бліц-Транзит», ПП «Техносервісінформ», ПАТ «ДОІРЕА», ДП з ІІ «Спекта», ТОВ «Проміс», ПП «ПромАтелье Сервис», ТОВ «Лідер-Груп «КС «Нове життя», ТОВ «НВП «Екопромтех», ПП «НВФ «Тон-Сервіс», ТОВ «Профіімтех», ТОВ «Лекс-Д», ПП «Аеліта», ТОВ «Інтеза Глобал», ТОВ «АЛЛОН», ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Даний факт підтверджується копіями договорів, видаткових, податкових накладних, актами виконаних робіт (наданих послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Також у матеріалах справи знаходяться письмові пояснення директора ТОВ «Інвест Гор Строй» стосовно виконання робіт для позивача, у яких вказано про те, що роботи виконувались директором ТОВ «Інвест Гор Строй» самостійно, оскільки останній має відповідну кваліфікацію та вміння. На підтвердження даних обставин директор ТОВ «Інвест Гор Строй» надав копії сертифікатів компанії DELL. Також, директор ТОВ «Інвест Гор Строй» повідомив суд про те, що товар транспортувався власним транспортом позивача.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Щодо доводів відповідача про нереальність укладених угод через ненадання позивачем товарно - транспортних накладних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, відсутність або певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу) товару, оскільки ТТН не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка товару, у зв'язку з чим суд першої інстанції скасував податкові повідомлення - рішення з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб в частині нарахування основного зобов'язання та часткового штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0008421703, суд виходить з наступного.

Так, позивачу нараховано суму єдиного внеску та штрафні санкцій за його не сплату саме за господарськими операціями з ТОВ «Інвест Гор Строй», що мали місце у перевіряємий період, оскільки відповідачем не визнано витрат, що сформовані позивачем за вказаними господарськими операціями.

Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Під час розгляду справи встановлено рух активів між позивачем та ТОВ «Інвест Гор Строй», то позивач правомірно сформував витрати за господарськими операціями з ТОВ «Інвест Гор Строй», а тому, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування єдиного внеску.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 року № Ф-0008421703 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008431703 від 18.06.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 206 КАС України суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у справі №804/13907/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко