Рішення

від 27.07.2009 по справі 18/97  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/97  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "27" липня 2009 р.Справа №  18/97

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Адаменко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/97

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирівське", с.Володимирівка Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства Кіровоградське підприємство "Техносервіс", м.Кіровоград

про стягнення  210 326,67 грн.

Представники сторін:

від позивача - Гавриш Г.О., довіреність № 1 від 14.05.2009р., представник;

від позивача - Шишацька Ю.О., довіреність № 2 від 14.05.2009р., представник;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирівське" (далі по тексту - ТОВ "Володимирівське") подано позовну заяву про стягнення із закритого акціонерного товариства Кіровоградське підприємство "Техносервіс" (далі по тексту - ЗАТ КП "Техносервіс") 202 894,88 грн. боргу, з якого: 195 750,00 грн. заборгованості за поставлений товар та  7 144,88 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки б/н, укладеного між сторонами 19.10.2005р., щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2009р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №18/97.

16.06.2009р. ТОВ "Володимирівське" подано уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з ЗАТ КП "Техносервіс" заборгованість в сумі 195 750,00 грн. та   14 592,76 грн. 3% річних  (а.с. 21-22).

02.07.2009р. ТОВ "Володимирівське" повторно уточнено позовні вимоги, а саме: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 195 750,00 грн. та 14576,67 грн. 3% річних, а всього 210 326,67 (а.с. 48).

Норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України наділяють позивача правом на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення у справі.

ЗАТ КП "Техносервіс" відзив на позовну заяву не подано, проте 02.07.2009р. до суду надійшло клопотання, за змістом якого відповідач погодився з позовними вимогами на суму 210 326,67 грн., повідомив про неможливість сплати боргу у зв"язку із скрутним фінансовим становищем підприємства та просить розглядати справу за відсутності  представника  відповідача (а.с. 50).

Розгляд справи №18/97 ухвалою господарського суду від  23.06.2009р. відкладався на підставі п.3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.07.2009р. за згодою представників позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, наведені обгрунтування позовних вимог, господарський суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

19.10.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирівське" (Постачальник) та закритим акціонерним товариством Кіровоградське підприємство "Техносервіс" (Покупець) укладено договір поставки (Договір, а.с. 8).

За умовами укладеного договору Продавець зобов'язався продати Покупцю, а Покупець купити насіння соняшника в кількості 78,3 т.

Пунктом 3.1 Договору встановлено ціну за одиницю продукції в розмірі 2500,00 грн. за 1 т. та вартість всієї кількості продукції, що складає 195750,00 грн.

В свою чергу, пунктом 3.3 Договору строк оплати продукції визначено протягом 1 року з моменту отримання всієї партії товару.

Договір укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, якими, зокрема, є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору б/н від 19.10.2005р., а відповідачем прийнято обумовлений Договором товар на загальну суму 195750,00 грн. за видатковими накладними (а.с. 9-13):

№61 від 17.11.2005р. на суму 39000,00 грн.;

№62 від 18.11.2005р. на суму 40725,00 грн.;

№64 від 21.11.2005р. на суму 31375,00 грн.;

№65 від 23.11.2005р. на суму 44400,00 грн.;

№67 від 27.11.2005р. на суму 40250,00 грн.

Товар за названими вище накладними отримано особою, уповноваженою з боку відповідача на отримання товару згідно довіреності ИАР №314113 від 17.11.2005р. (а.с. 15).

Вказане оформлення документів відповідачє Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за №99 від 16.05.1996р., за вимогами пункту 2 якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, позивачем зобов'язання по поставці товару відповідачу виконано у повному обсязі, строк оплати за отриманий відповідачем товар сплив 27.11.2006р.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач свої зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

За приписами статей 11, 509, 525, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і у встановлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ЗАТ КП "Техносервіс" наявність боргу за отриману продукцію підтверджує як у клопотаннях, поданих господарському суду (а.с. 23. 50), так і в актах звірки розрахунків від 04.06.2009 року, складеного сторонами (а.с. 27).

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати ЗАТ КП "Техносервіс" заборгованості в сумі 195750,00 грн., позовні вимоги в цій частині позову є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у даній справі, посилаючись на ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 14576,67 грн. за період з  27.11.2006 р. по 21.05.2009 р.

Відповідач з вказаною вимогою погоджується, про що зазначив у клопотанні від 02.07.2009р. (а.с. 50).

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з вдповідача 3% річних в розмірі 14576,67 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Кіровоградське підприємство "Техносервіс"    (м.Кіровоград, вул. Варшавська, буд. 98-А, р/р 2600730010474 у КОФ АКБ УСБ м. Кіровограда, МФО 323293, ідентифікаційний код 02132510) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирівське" (Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Володимирівка, вул. Куйбишева, буд. 14, р/р 26001000891001 у філії ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське РУ, МФО 323624, ідентифікаційний код 313944450) заборгованість в сумі 210 326,67 грн., з якої: 195 750 грн.  основний борг та 14 576,67 грн. 3 % річних,  а  також   витрати  по   сплаті  державного мита в сумі 2 103,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

                          Суддя                                                                                В.В. Тимошевська