Рішення

від 21.07.2009 по справі 31/38-09-3115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/38-09-3115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2009 р.Справа  № 31/38-09-3115

Позивач: ТОВ „Торговий дім „ЕЛВО –Україна”

Відповідач: ДП „Одеська залізниця”

про стягнення 1 779 450 грн. 62 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Піддубний О.Ю. (16.06.2009 року був присутній Грянка В.І.)

від відповідача: Гордієнко М.В. (16.06.2009 року була присутня Кулініченко К.Г.)

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 1 779 450 грн. 62 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

24.12.2008 року сторони уклали договір № ОД/Е-08-1726НЮ, відповідно до умов якого позивач зобовґязався поставити відповідачу розґєднувачі відповідно до специфікації. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної і акту прийому –передачі. Загальна сума договору складає 11 312 832 грн. Кожна партія товару оплачується відповідачем не пізніше 60 банківських днів після підписання акту прийомки. За прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ.

Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору, сторони погодили найменування, асортимент, кількість, ціну товару який підлягає поставці на загальну суму 11 312 832 грн.

29.12.2008 року позивач на виконання вказаного договору, передав відповідачу партію товару який передбачений вказаною специфікацією, на загальну суму 1 783 680 грн., що підтверджено накладною та актом прийому – передачі.

Відповідач частково розрахувався з позивачем сплативши 24.03.2009 року 100 000 грн., що підтверджено випискою по рахунку.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач з позивачем у встановлені строки не розрахувався і його заборгованість за товар складає 1 683 680 грн. Прострочення оплати почалося з 24.03.2009 року.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував пеню в сумі 44 517 грн. 99 коп. з 01.03.2009 року по 18.05.2009 року.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість.

Правильною є пеня в сумі 30 998 грн. 16 коп. з 24.03.2009 року по 18.05.2009 року.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; облікової ставки НБУ; Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 11 128 грн. 99 коп. з 01.03.2009 року по 18.05.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його помилковість.

Правильними є 3% річних у сумі 7 749 грн. 54 коп. з 24.03.2009 року по 18.05.2009 року.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 40 123 грн. 64 коп. за березень –квітень 2009 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його помилковість.

Правильними є інфляційні в сумі 15 153 грн. 12 коп. за квітень 2009 року. За березень 2009 року немає підстав нараховувати інфляційні оскільки прострочення оплати товару почалося з 24.03.2009 року, тобто після 15 числа березня 2009 року.

Перевіряючи розрахунок  інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов'язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Загальна сума до стягнення складає 1 737 580 грн. 82 коп. (основна заборгованість, пеня, 3% річних, інфляційні), що зумовлює часткове задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП „Одеська залізниця” код 01071315 (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) на користь ТОВ „Торговий дім „ЕЛВО –Україна” код 32385941 (м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) –1 737 580 грн. 82 коп., 17 375 грн. 80 коп. по держмиту, 305 грн. 14 коп. за ІТЗ судового процесу.  

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ „Торговий дім „ЕЛВО –Україна” судові витрати у справі по держмиту в сумі 418 грн. 70 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 7 грн. 36 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 24.07.2009                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 04.08.2009 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.