42/132-09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2009 р. Справа № 42/132-09
вх. № 4141/5-42
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Строєва О.Є. (дов.)
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків
до ТОВ "СМП- 166", м. Харків
про стягнення 18323,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "БМП- 166", про стягнення заборгованості за договором № Ц/008-08 від 01.10.2008р. в сумі 18323,94 грн., в т.ч. основна заборгованість - 12753,31 грн., інфляційні втрати - 1747,86 грн., пеня - 1795,59 грн., 3% річних - 27,23 грн., 30% річних - 1972,21 грн., збитки в сумі 27,74 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.
У судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в частині суми 3% річних та суми 30% річних, відповідно до якої просить суд стягнути на свою користь основну заборгованість - 12753,31 грн., інфляційні втрати - 1747,86 грн., пеня - 1795,59 грн., 3% річних - 45,43 грн., 30% річних - 1783,43 грн., збитки в сумі 27,74 грн.
У судовому засіданні 03.08.2009р.позивач надав уточнений розрахунок суми позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача основну заборгованість за товар по договору № Ц/008-08 від 01.10.2008р. у сумі 12753,31 грн., інфляційні втрати в сумі 474,73 грн., пеню в сумі 1247,66 грн., 3% річних у сумі 20,96 грн., 30% річних у сумі 134,99 грн., збитки в розмірі 20,75 грн.
Позивач просить стягнути заборгованість згідно поданого уточненого розрахунку.
Суд розцінює наданий розрахунок як уточнення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідач у судові засідання, призначені на 23.06.2009р., 16.07.2009р., 03.08.2009р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Оскільки позивачем надані уточнення позовних вимог, які стосуються лише перерахунку інфляційних втрат, пені, річних та збитків, то суд вважає, що розгляд справи в даному судовому засіданні не обмежує права відповідача.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.
Вислухавши повноважного представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
1 жовтня 2008 року між ТОВ "ХЗБМ АСТОР" та ТОВ "СМП-166" був укладений договір поставки № Ц/008-08 (далі - договір). Згідно умов цього договору ТОВ "ХЗБМ АСТОР" зобов'язалося передати у власність відповідача цемент різних марок згідно специфікації, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та сплатити вартість поставленого товару.
На виконання умов договору за період з 03.10.08р. по 05.11.08р. відповідачу відвантажений товар на суму 43966,40 грн., що підтверджується видатковими накладними : № РН-0003379 від 03.10.08р., № РН-0003625 від 20.10.2008р., РН-0003712 від 24.10.2008р., № РН-0003879 від 05.11.2008р.
Згідно п.6.2 Договору оплата товару здійснюється відповідно до рахунку на умовах 100% передплати.
Суд зазначає, що відповідач не здійснював передплату товару, але позивач все одно поставляв товар, чим змінив умови Договору стосовно сплати за товар.
Суд вважає, що відповідач погодився зі зміною умов щодо оплати, оскільки прийняв від позивача товар.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому ч.1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату товару в момент отримання товару та строк оплати товару наступив.
Відповідач частково здійснив оплату товару на суму 31213,09 грн., що підтверджується виписками з банку, копії, яких надані до матеріалів справи, а саме відповідачем були здійснені наступні оплати : 03.10.08 на суму 10840,85 грн., 24.10.08 на суму 9480,24 грн., 03.11.08 на суму 10892,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача за отриманий товар на теперішній час складає 12753,31 грн., в т.ч. 808,97 грн. частина несплаченої суми по накладній № РН-0003712 від 24.10.08 р., 11944,34 грн. по накладній № РН-0003879 від 05.11.08 р.
Позивач вважає, що строк оплати товару настав протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, враховуючи вищевикладені норми Цивільного кодексу України, а також те, що даний строк настає пізніше, ніж отримання товару, то суд вважає це правом позивача.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 12753,31 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом.
Умовами договору поставки № Б-010/07 від 17.08.2007р., а саме п.6.2 передбачено, що покупець, який прострочив виконання зобов'язання повинен сплатити продавцю :
- суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення;
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки, нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу за весь період прострочки сплати та припиняється в момент повного погашення заборгованості.
- 3 % річних з простроченої суми при простроченні до 20 днів, при простроченні більше ніж 20 днів - 30% річних.
Якщо прострочка платежу складає більше ніж 30 днів покупець крім пені, річних, зобов'язаний відшкодувати збитки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.
Позивачем надані розрахунки інфляційних втрат, згідно якого сума інфляційних складає 474,73 грн., пені, нарахована сума якої складає 1247,66 грн., річних, загальна сума яких складає 155,95 грн.
Надані розрахунки інфляційних втрат та річних арифметично обчислені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та взаємовідносинам, що склалися між сторонами, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 474,73 грн., річних у сумі 153,49 грн.
Стосовно нарахування пені суд зазначає, що розрахунок пені частково проведений невірно, оскільки до 15.06.2009р. облікова ставка НБУ складає 12%, а з 15.06.2009р. - 11%, а позивачем за весь період з 27.02.2009р. по 31.07.2009р. на суму 11944,34 грн. та з 05.06.2009р. по 31.07.2009р. на суму 808,97 грн. нарахована пеня виходячи з облікової ставки НБУ 12 %.
Зробивши перерахунок пені за вказані періоди з врахуванням встановленої ставки НБУ, загальний розмір пеня складає 1214,39 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, в іншій частині стягнення пені суд відмовляє.
Стосовно заявленої позивачем суми збитків у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що передбачено умовами договору, то суд зазначає, що відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, позивач повинен довести, що простроченням платежу відповідачем завдані збитки в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу. Суд вважає, що при укладанні договору кожна з сторін не може знати на майбутнє, яка сума збитків буде завдана невиконанням зобов'язання, тому суд вважає, що п.6.2 Договору в частині передбачення відшкодування збитків у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення не відповідає вимогам діючого законодавства.
Суд також не може прийняти, що нарахування збитків є штрафом, оскільки умовами договору таке нарахування передбачено за кожен день прострочення платежу, а штраф не нараховується за кожен день прострочення платежу, а застосовується однократно.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 12753,31 грн., інфляційних втрат у сумі 474,73 грн., пені в сумі 1214,39 грн., річних у сумі 155,95 грн., в іншій частині позовних вимог відмовляє.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 145,98 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-166" (61093 м.Харків, вул. Рилєєва, 42/44, код 01380447, р/р 260007313 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" (61066 м.Харків, вул. Індустріальна, 3, код 32359553, п/р 2600930127814 в ВАТ Реал Банк, м. Харків, МФО 351588) суму основної заборгованості в розмірі 12753,31 грн., інфляційні втрати в сумі 474,73 грн., пеню в сумі 1214,39 грн., річні в сумі 155,95 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 145,98 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Яризько В.О.
Рішення підписано 10.08.2009р.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 03.08.2009 |
Оприлюднено | 22.08.2009 |
Номер документу | 4399848 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Яризько В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні