Рішення

від 03.08.2009 по справі 50/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/467

03.08.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Пєноплекс-Україна"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобуд-Інвест"

про                  стягнення 355 774,23 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Онищенко П.О.(дов. від 14.07.2009)

Від відповідача       не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу № 090908/1 від 09.09.2008 у розмірі 355 774,23 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2009 порушено провадження у справі №50/467 та призначено до розгляду на 15.07.2009.

Представник відповідача в судове засідання 15.07.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання, розгляд справи був відкладений на 03.08.2009.

В судове засідання 03.08.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2009 повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Відповідач письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

           09.09.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Пєноплекс-Україна” (далі –позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфобуд-Інвест” (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № 090908/01 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором.

Згідно п.2.1. ціна на товар визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту і загальної кількості товару всіх партій, проданого відповідно до умов договору (п.2.3.).

Згідно п.3.1., покупець надає продавцю замовлення на передачу партії товару, у якому зазначає найменування, кількість і асортимент товару, термін передачі та оплати партії товару тощо; замовлення надається покупцем не менше ніж за десять днів до очікуваної дати отримання товару або його партії. Продавець повинен не пізніше двох робочих днів з дати отримання замовлення покупця надіслати останньому підтвердження шляхом виставлення відповідного рахунку.

Відповідно до умов п.4.1. розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України –гривні шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на оплату товару.

Як встановлено судом, відповідно до уточнених та збільшених позовних вимог, наданих позивачем, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 312 313,75 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № 1-00000685 від 19.09.2008 на суму 75 814,93 грн.,

-          № 1-00000677 від 19.09.2008 на суму 59 582,58 грн.,

-          № 1-00000672 від 17.09.2008 на суму 60 741,78 грн.,

-          № 1-00000665 від 12.09.2008 на суму 55 873,16 грн.,

-          № 1-00000648 від 08.09.2008 на суму 60 301,30 грн.,

та виставлених позивачем рахунків фактур № 1-00000717 від 19.09.2008 на суму 75 814,93 грн., № 1-00000704 від 17.09.2008 на суму 59 582,58 грн., № 1-00000700 від 16.09.2008 на суму 60 741,78 грн., № 1-00000678 від 05.09.2008 на суму 55 873,16 грн., № 1-00000675 від 05.09.2008 на суму 60 301,30 грн. відповідно. Товар був отриманий відповідачем про, що свідчать належним чином оформлені, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ИИ № 122 від 19.09.2008, серії ИИ № 119 від 19.09.2008, серії ИИ № 118 від 17.09.2008, серії ИИ № 110 від 12.09.2008, серії ИИ № 93 від 08.09.2008 відповідно.

Вищевказані накладні, рахунки-фактури та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідач своєчасно не оплатив поставлені позивачем товари.

З метою досудового врегулювання спору, 05.12.2008 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав негайного виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар. Проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 312 313,75 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи положення договору купівлі-продажу № 090908/01 від 09.09.2008, норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором купівлі-продажу та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Таким чином факт наявності боргу відповідача перед позивачем в сумі 312 313,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за відповідним договором купівлі-продажу № 090908/01 від 09.09.2008 в сумі 312 313,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 39 377,34 грн.  за період  прострочення , вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 7.5 договору у разі порушення покупцем строку платежу, визначеного п.4.5. договору, покупець зобов'язаний, на вимогу продавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 7.5.) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 3 435,42 грн. та 3 % річних в розмірі 647,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 090908/01 від 09.09.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інфобуд-Інвест” (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп.3, кв. 181; код ЄДРПОУ 35000439) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пєноплекс-Україна” (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, буд. 8, код ЄДРПОУ 35369056) основний борг в розмірі 312 313 (триста дванадцять тисяч триста тринадцять) грн. 75 коп., пеню в сумі 39 377 (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 34 коп.; витрати у зв'язку з інфляційними процесами в сумі 3 435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 42 коп.; 3 % річних в сумі 647 (шістсот сорок сім) грн. 72 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 3 557 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.  

 3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 06.08.2009