Рішення

від 31.07.2009 по справі 50/510

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/510

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/510

31.07.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю „А.В.К. Київ”

до                     товариства з обмеженою відповідальністю „Наутілус Плюс”

про                  стягнення 6 891,57 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача            Якименко І.В. (дов. № 20 від 31.12.2008)                                                                                              

від відповідача        не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” до товариства з обмеженою відповідальністю “ Наутілус Плюс” про стягнення заборгованості в розмірі  6 891,57 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 98к від 30.01.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2009 порушено провадження у справі № 50/510 та призначено її до розгляду на 17.07.2009.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 17.07.2009 з'явився  представник позивача, дав пояснення по справі та надав заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача основного боргу в сумі 5 874,66 грн., штрафні санкції у вигляді пені в сумі 49,29 грн., збитків від інфляції в сумі 32,80 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 31,24 грн. та судові витрати, понесені позивачем. Суд прийняв до уваги дану заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2008 товариство з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ”(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю “Наутілус Плюс”(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки № 98к (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у встановлений даним договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. постачальник зобов'язаний передати товар в кількості, якості та асортименті згідно погодженого сторонами замовлення покупця.

Відповідно до п.1.4. якість товару повинна відповідати вимогам, які пред'явлені до такого товару законодавством України, підтверджуються відповідними сертифікатами якості (відповідності), які видані постачальнику у встановленому законом порядку.

Відповідно до розділу 2, поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ – склад покупця, силами постачальника (п.2.1.). Поставка товару здійснюється постачальником на підставі замовлення; замовлення здійснене покупцем означає, що останній згоден з умовами поставки та оплати, передбаченими даним договором (п.2.2.). Передача права власності на товар здійснюється в момент фізичного приймання товару і підписанням уповноваженою особою покупця накладної, з відбитком печатки або штампу останнього (п.2.3.).

Відповідно до п.3.1. ціни на товар формуються згідно прайс-листа і можуть змінюватись постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Згідно п.3.2. оплату кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних, покупець зобов'язаний здійснити протягом 21 (двадцять одного) календарних днів з моменту передачі товару, повну оплату вартості товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 6 332,94 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № РНк-001962 від 04.02.2009 на суму 1 948,02 грн.;

- № РНк-002482 від 11.02.2009 на суму 1 672,25 грн.;

- № РНк-003137 від 19.02.2009 на суму 1 458,38 грн.;

- № РНк-004380 від 04.03.2009 на суму 1 254,29 грн.;

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, зокрема, відповідач за рахунок повернення поставленого товару та часткової його оплати погасив існуючу заборгованість перед позивачем на 58,28 грн.

Проте на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач остаточно не розрахувався і його заборгованість за вищевказаним договором становить 6 274,66 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 29.04.2009. Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Як вбачається з поданих  позивачем уточнень до позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач частково сплатив суму основного боргу, яка виникла відповідно до договору поставки № 98к від 30.01.2008, що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 10.07.2009 на суму 200,00 грн. та платіжним дорученням № 106 від 13.07.2009 в сумі 200,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 5 874,66 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 49, 29 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 4.2. договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язан сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 4.2.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 49,29 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 32,80 грн. та 3 % річних в розмірі 31,24 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень чи доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Наутілус Плюс” (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 12; код ЄДРПОУ 31603718) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 18/22; код ЄДРПОУ 21512394) основний борг в сумі 5 874 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 66 коп., пеню в сумі 49 (сорок дев'ять) грн.  29 коп., 3% річних в сумі  31 (тридцять одну) грн. 24 коп., індекс інфляції в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 80 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                   Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 01.08.2009