Рішення

від 04.08.2009 по справі 50/517

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/517

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/517

04.08.09

За позовом     державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до                     товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер-Строй”

про                  стягнення 4 765,95 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                  Кривобок Ю.М. (дов. № 2248/9/10 від 24.05.2009)

Від відповідача      не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача в доход державного бюджету завданих державі збитків у результаті неналежного виконання останнім, покладених на нього обов'язків по договору про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави № 3 від 04.04.2008 у розмірі 4 765,95 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2009 порушено провадження у справі №50/517 та призначено до розгляду на 21.07.2009.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.07.2009 прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи був відкладений на 04.08.2009.

В судове засідання 04.08.2009 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2009 повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2008 між державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва (далі –позивач, замовник за договором), що діє на підставі Положення про державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва від 31.03.2006, керуючись Законом України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та розпорядження ним", та товариством з обмеженою відповідальністю „Партнер-Строй” (далі –відповідач, виконавець за договором) було укладено договір про зберігання та реалізацію безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави № 3 (далі –договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надати замовнику послуги, пов'язані з транспортуванням, належним зберіганням, та реалізацією безхазяйного та іншого майна, яке переходить у власність держави. Замовник доручає, а виконавець приймає майно на відповідальне зберігання, або реалізацію, що знаходиться на обліку у першого (п.1.2.).

Розділ 2 регулює обов'язки сторін, зокрема, при виконанні умов цього договору замовник зобов'язаний: - своєчасно оформляти акти опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави або акти прийому-передачі майна на відповідальне зберігання (п.2.1.1.); - видавати виконавцю за необхідності доручення, листи та довіреності для документального оформлення реалізації майна або отримання майна на відповідальне зберігання (п.2.1.2.).

При виконанні умов договору виконавець зобов'язаний: - прийняти майно за місцем його знаходження по предметно згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави або акту приймання-передачі на відповідальне зберігання (п.2.2.1.); - здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 за цінами, не нижчими від визначених у акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави переважним чином на аукціонах (п.2.2.5.); - забезпечити облік усіх операцій, пов'язаних з прийняттям на реалізацію майна, на особистому позабалансовому рахунку (п.2.2.10) тощо.

Виконавець зобов'язаний надати послуги з реалізації переданого замовником майна в термін, передбачений чинним законодавством, який діє на дату передачі майна на реалізацію (п.3.1.).

Згідно вимог п.4.1., кошти, отримані від реалізації майна, за винятком сум зазначених у розділі 5 договору, перераховуються виконавцем до державного бюджету на розділ 31010000 бюджетної класифікації доходів у термін не пізніше семи банківських днів від дати реалізації.

Розділ 5 регламентує розмір комісійної винагороди виконавця за договором, зокрема, п.5.1. передбачено, що за надані послуги виконавець отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається за обопільною згодою замовника і виконавця, але не більше 20 (двадцяти) відсотків від суми коштів, отриманих від реалізації майна, незалежно від витрат понесених виконавцем при виконанні умов цього договору. За кожним фактом реалізації майна розмір комісійної винагороди визначається окремо. Інші витрати виконавця, навіть якщо вони безпосередньо пов'язані з наданням послуг, передбачених цих договором, оплаті замовником не підлягають.

Розрахунки за надані виконавцем послуги, здійснюються після реалізації майна шляхом самостійного утримання ним суми визначеної комісії винагороди (п.6.1.).

Відповідно до п.8.4. для забезпечення проведення звірки виконавець щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, подає замовнику звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках „Активи на відповідальному зберіганні”.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого (безхазяйного) та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним”, позивачем було передано на зберігання, а відповідачем прийнято майно, а саме:

-          „Pomelo”, виробництва Китай в кількості 260 кг, на суму 7 800,00 грн.;

-          Апельсини „Alwalaa” виробництва Єгипет, в кількості 907 кг на суму 22 675,00 грн., на відповідальне зберігання згідно договору, що підтверджується накладною № 23/01-1 від 23.01.2009 та актом прийому-передачі  від 23.01.2009. Отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЄ № 282076 від 23.01.2009.  

Вартість майна, переданого на відповідальне зберігання, після проведення експертної оцінки товариством з обмеженою відповідальністю „Експерт” (сертифікат № 7228/08 ФДМ України від 10 червня 2008 року) та згідно з експертним висновком № 27 від 04.02.2009,  становить 4 765,95 грн.

Вищевказані акт прийому-передачі, накладна та довіреність приймаються судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем  та прийняття їх останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання., а саме, відповідач всупереч вимогам п.8.4. договору не надавав позивачу звіти про рух матеріальних цінностей. Відповідачем було подано зазначений звіт лише за лютий 2009 (вх. № 4987/10 від 08.04.2009), в якому було відсутнє майно, яке було передане на відповідальне зберігання 23.01.2009.

Таким чином, відповідач не виконав свого обов'язку стосовно забезпечення збереження майна та його споживчих якостей (передбаченого п.2.2.2. договору), а також обов'язку подачі позивачу відповідних звітів для забезпечення проведення звірки (п.8.4. договору).

Позивач неодноразово направляв відповідачу листи № 56-91/10/24-111 від 10.04.2009, № 8413/10/24-511 від 13.05.2009 та № 7679/10/24-311 від 06.05.2009 з вимогою надати вказані звіти та належним чином виконати обов'язки, покладені на відповідача договором № 3 від 04.04.2008.

Однак відповідач, отримавши зазначені листи, залишив їх без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків за вищевказаним договором, чим завдав державі збитки у розмірі 4 765,95 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути установлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

          Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним”, зазначеним порядком регулюється облік, зберігання та оцінка такого майна, зокрема (п.1. Порядку): - майно,  конфісковане  на підставі рішення суду у випадках, обсязі  та  порядку, встановлених законом, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію; - майно,  термін  зберігання  якого  під  митним   контролем закінчився,  а  власник  не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін; - майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства тощо.

Згідно п. 3  Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, майно,  зберігається органами   (організаціями)   у  власних  (орендованих)  спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається  ними  для зберігання іншим організаціям за договорами.

Згідно з абз.4. п.7. Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” місцеві податкові інспекції на основі акут опису, оцінки та передачі майна забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до державного бюджету виручки від реалізації майна, а також відповідних податків.

Відповідно до умов п.9. Порядку майно передається для подальшого розпорядження ним на підставі  акта  опису,  оцінки  та передачі  майна,  в  тому  числі  реалізується  через  торгівельні підприємства,  аукціони,  біржі,  з якими укладені угоди  на  його реалізацію.

Позивачем було здійснено опис і оцінки майна, переданого на відповідальне зберігання відповідачу, в результаті чого було встановлено відсутність переданих на зберігання цінностей („Pomelo” та апельсини „Alwalaa” на загальну суму 4 765,95 грн.), що підтверджується актом опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного № 1 від 10.06.2009. Відповідач пояснив, що продукція була зіпсована і згідно акту знищення № 1 від 03.06.2009 вивезена на смітник.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості (ст. 951 ЦК України).

Умовами п.8.1. Договору № 3 від 04.04.2008, встановлено, що у випадку недостачі відповідач сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги позивачем суму вартості майна, якого не вистачає, за ціною, вказаною в актах опису і попередньої оцінки майна (для майна, переданого на відповідальне зберігання) та актах опису, оцінки і передачі майна (для майна, переданого для реалізації).

Факт невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків за договором про зберігання та реалізацію безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави № 3 від 04.04.2008, стосовно забезпечення збереження майна та його споживчих якостей (передбаченого п.2.2.2. договору), а також обов'язку подачі позивачу відповідних звітів для забезпечення проведення звірки (п.8.4. договору), що призвело до збитків держави у розмірі 4 765,95 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків за договором про зберігання та реалізацію безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави № 3 від 04.04.2008 в сумі 4 765,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.11, ст.10 Закону України „Про державну податкову службу”, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції мають право подавати   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших  випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги та надав суду всі необхідні документи для вирішення справи. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Зважаючи на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача завданих державі збитків, у зв'язку з невиконанням останнім обов'язків за договором про зберігання та реалізацію безхазяйного майна, що належить або переходить у власність держави № 3 від 04.04.2008 в сумі 4 765,95 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер-Строй” (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 13, оф.3; код ЄДРПОУ 31986194) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України завданих збитків в сумі 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 95 коп., державного мита в сумі  102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 06.08.2009