Рішення

від 03.08.2009 по справі 55/182-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/182-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2009 р.                                                            Справа № 55/182-09

вх. № 5234/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Вотінцева Є.Г.

відповідача- не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфо Україна", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "МКС", м. Харків  

про стягнення 106294,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфо Україна", м. Київ,   звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю  "МКС", м. Харків, 86179,95 грн. основного боргу, 10980,06 грн. пені, 7844,87 грн. інфляційних витрат, 1289,16 грн. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору б/н від 16.01.08 р.  неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 липня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  20 липня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 03 серпня 2009 р.

03 серпня 2009 р. позивач надав до суду довідку за підписом директора, в якій зазначив, що всі правовідносини, які існували та існують між сторонами були засновані та здійнюються на підставі договору поставки від 16.01.08 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача  звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

16 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діфо Україна", м. Київ (далі позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю  "МКС", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір б/н, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у зумовлені строки другій стороні товар- мобільні комп"ютери, кишенькові, комп"ютери, монітори, мережеве обладнання, проектори в асортименті, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 3.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем в 30-ти денний термін з дати поставки кожної партії товару. Пунктом  5.2 договору передбачена відповідальність відповідача, а саме у разі порушення зобов"язань щодо сплати партії товару, відповідач зобов"язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день встановленого порушення. Пунктом 9.1  договору передбачений строк його дії, а саме договір є укладеним строком до 31 грудня 2008 р. У випадку, якщо  не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього договору, будь- яка сторона письмово  не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий однорічний термін.

Відповідачем було виставлено до оплати позивачеві рахунок- фактуру № РАХ010570 від 14.10.08 р. на суму 136179,95 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеів товар на загальну суму 136179,95 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001865 від 15.10.08 р., яка підписана обома сторонами. У вказаній накладній зазначений рахунок- фактура № РАХ010570 від 14.10.08 р..

З боку відповідача товар був отриманий  уповноваженою особою на підставі довіреності № 51641 від 14.10.08 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Діфо Україна", м. Київ.

На вимогу суду позивач надав довідку, в якій зазначив, що всі правовідносини, які існували та існують між сторонами були на підставі договору поставки від 16.01.08 р.

Сторонами у договорі було чітко узгоджено строк оплати-  в 30-ти денний термін з дати поставки кожної партії товару.

Відповідачем було частково оплачено товар на суму 50000 грн., що підтверджується витягом банку  банку від 18.02.09 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 86179,65 грн. , що підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чеку.

Проте, відповідач акт звірки не підписав ,  грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 86179,65 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –86179,65 грн.  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене,  позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 7844,87 грн.  за прострочення виконання грошового зобов"язання   підлягає задоволенню як правомірна.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних  допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення річних підлягає задоволенню частково у сумі 1288,25 грн., в решті заявленої вимоги  у сумі 0,91 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",  а саме те, що   пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені  підлягає задоволенню частково у сумі 10305,98 грн., в решті заявленої вимоги  у сумі 674,08 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України,  ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "МКС", м. Харків (61037, м. Харків, пр. Московський, 197- Б, код ЄДРПОУ 21197076, п/р № 26003301000165 в ХБ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфо Україна", м. Київ (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34765312, п/р № 26008000331010 в ТОВ "Банк Фамільний", МФО 334840) 86179,95 грн. основного боргу, 10305,98 грн. пені,  7844,87 грн. інфляційних витрат,  1288,25 грн. 3% річних, 1056,19 грн.  державного мита   та 310,51  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В  решті заявленої вимоги про стягнення пені у сумі 674,08 грн.  та 3% річних у сумі 0,91 грн.  відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Гребенюк Н.В.

Повний текст Рішення підписано 05 серпня  2009 року.