9/169(7/199)
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.08.2009 року Справа № 9/169(7/199)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів: Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Кадацький М.В., посвідчення №295, від 14.06.07;
від позивача: Аніщенко Т.А., розпорядження № 2, від 25.04.08, начальник Новопсковського районного
КП „Комунальник”;
від відповідача: Черевашенко В.І., довіреність №501, від 01.06.09, юрист Новопсковської селищної ради
розглянувши
апеляційну скаргу Новопсковської селищної ради, смт. Новопсков
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19.06.2009
у справі № 9/169(7/199) (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом Прокурора Новопсковського району
Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського районного комунального підприємства „Комунальник”, смт. Новопсков
до відповідача Новопсковської селищної ради, смт. Новопсков
про стягнення 13 363 грн. 66 коп.
в с т а н о в и в:
Прокурор Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського районного комунального підприємства „Комунальник” звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Новопсковської селищної ради про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 13 363 грн. 66 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.09 по справі №9/169(7/199) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані роботи в сумі 13 363,66 грн., на користь державного бюджету державне мито в сумі 133,64 грн. та інформаційно-технічні витрати –в сумі 315,0 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Новопсковська селищна рада звернулась до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким в задоволенні позову прокурора Новопсковського району Луганської області відмовити повністю.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Розпорядженням першого заступника голови суду від 10.08.09 по справі №13/187 у зв'язку з відпусткою виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги суддю Баннову Т.М. та введено до складу колегії суддю Семендяєву І.В.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв виконані роботи, про що свідчить акт про прийняття робіт за грудень 2007 року на суму 12881,40 грн. та акт за березень 2008 року № 03/5 на суму 482,26 грн., на вказаних актах міститься підписи та відбитки печатки відповідача. Зазначені акти свідчать про безумовний обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи відповідно до чинного законодавства. Відповідач не заперечує проти виконання вказаних робіт, але їх оплату здійснювати відмовився. Станом на 01.06.08 заборгованість за відповідачем за виконані роботи складає 13 363,66 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не було укладено письмового договору на виконання спірних робіт, оскільки з боку відповідача цей договір не був підписаний, тому строк виконання грошового зобов'язання відповідача не було визначено, тому за таких обставин діє правило ст. 530 Цивільного кодексу України, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач надав до матеріалів справи докази пред'явлення вимоги про сплату спірних виконаних робіт (а.с. 4, 5), тому у відповідача виник обов'язок щодо їх оплати.
За тих обставин судом першої інстанції позовні вимоги задоволено.
Новопсковська селищна рада вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що вказані роботи в актах виконаних робіт у січні не виконувались. В цих актах виконаних робіт продубльовані по видам робіт, по кількості записи із актів виконаних робіт в грудні 2007 року.
Скаржник зазначає, що не виконання ухвал Господарського суду Луганської області від 20.10.08 по справі № 7/199 та від 15.05.09 по справі № 9/169(7/199) позивачем в частині надання доказів про понесені витрати є свідченням того, що позивач в січні 2008 року робіт, які вказані в актах прийнятих робіт, не виконував, тому у останнього і відсутні докази, які підтверджують виконання робіт та документальне підтвердження понесених витрат.
Також скаржником зазначено, що прокурор Новопсковського району Луганської області, не встановивши причину виникнення заборгованості її характер і природу, попередньо не вжив заходів по усуненню порушених прав держави, не усунув причин та умов, що сприяли їх порушенню, подав даний позов, тобто прийняв одну із сторін господарського спору, до того ж не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності - Новопсковського районного коммунального підприємства „Коммунальник”.
Крім того скаржник вказує, що прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в господарському суді, зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги, не приймає їх з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру", при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У позовній заяві прокурором визначено, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано підстави звернення прокурора з позовом.
Відповідач у апеляційній скарзі наполягає на тому, що роботи позивачем у січні 2008 року не виконувалися.
Втім, як свідчать матеріали справи, акти форми 2-а за січень 2008 року на суму 8848,76 грн. та 4031,64 грн. підписані відповідачем і вартість цих робіт сплачено (а. с. 57, 58).
За березень 2008 року акти на суму 482,26 грн. також підписано відповідачем.
Факт виконання робіт позивачем як у грудні 2007 року, так і у березні 2008 року відповідачем не оспорюється.
Виконання робіт та їх несплата у січні 2008 року не є предметом даного спору.
Разом з тим, на вимогу суду позивачем у судовому засіданні на огляд надані оригінали дорожних листів за січень 2008 року з відбитками „мокрих” печаток відповідача та з підписами. Копії дорожних листів залучено до матеріалів справи.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Новопсковської селищної ради задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Новопсковської селищної ради на рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2009 по справі № 9/169(7/199) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2009 по справі №9/169(7/199) залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва
Суд | Луганський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2009 |
Оприлюднено | 22.08.2009 |
Номер документу | 4401930 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Луганський апеляційний господарський суд
Парамонова Т.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні