Постанова

від 30.04.2015 по справі 911/4990/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 911/4990/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної установи "Інститут охорони ґрунтів України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі№ 911/4990/14 господарського судуКиївської області за позовомДержавної установи "Інститут охорони ґрунтів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" простягнення 2 175, 81 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Палєй О.П. дов. № 158-08/94 від 19.01.2015 року, - відповідача:Мікульський К.В. дов. б/н від 03.09.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Інститут охорони ґрунтів України" (далі за текстом - ДУ "Інститут охорони ґрунтів України") звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі за текстом - ТОВ "Регіон") про стягнення 2 175, 81 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2015 року позовні вимоги ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" задоволено: стягнуто з ТОВ "Регіон" на користь позивача 2 175, 81 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Регіон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" в задоволені позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 911/4990/14 апеляційну скаргу ТОВ "Регіон" задоволено, рішення господарського суду Київської області від 14.01.2015 року у справі № 911/4990/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 911/4990/14, а рішення господарського суду Київської області від 14.01.2015 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст. ст. 526, 530, 538, 610, 626, 628, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.04.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Бакуліної С.В., суддів - Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2015 року.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року № 03-05/699 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/4990/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України", місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було надано послуги по обстеженню земель, що підтверджується актом від 16.05.2012 року, а також долученими до матеріалів справи копіями матеріалів еколого-агрохімічного дослідження земель сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2012 року ТОВ "Регіон" (замовник) та Київський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції (виконавець) уклали договір на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції № 25/5.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.09.2012 року № 542 "Про реорганізацію державних установ, діяльність яких пов'язана з охороною родючості ґрунтів та якістю продукції", Київський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції реорганізовано шляхом приєднання до державної установи "Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів" "Центрдержродючість" та визнано його правонаступником майнових прав та обов'язків.

Згідно п. 1.2. положення Про Державну установу ,"Інститут охорони ґрунтів України" зазначена установа є правонаступником майнових прав і обов'язків Державної установи "Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів"

Відповідно до п. 1.1. вказаного вище Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати зазначені в пунктах 1.2. - 1.4. договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати цих робіт і сплатити виконавцю вартість виконаних робіт. Замовник доручає, а виконавиць зобов'язується виконати роботи по агрохімічному обстеженню земель сільськогосподарського призначення на площі 557,9 га, і відібрати 49 зразків ґрунту. У відібраних ґрунтових зразках визначити слідуючі агрохімічні показники: гідролітичну кислотність, рН-сольовий, кальцій, магній, гумус, азот, фосфор, калій, сірка, бор, марганець, мідь, цинк, кобальт, кадмій, свинець, ДДТ, гексахлоран, цезій-137 (п. п. 1.2., 1.3.).

Положеннями п. 1.4. Договору сторони погодили, що на основі проведених досліджень замовнику видаються матеріали агрохімічного обстеження земель з еколого-агрохімічними показниками якості, визначеною бальною оцінкою полів та картограми вмісту елементів живлення.

Договором передбачено наступні терміни виконання робіт: виготовлення планово-картографічної основи - червень 2012 р. (п. 2.1.), проведення агрохімічного обстеження - червень 2012 р. (п.2.2.), проведення аналітичних робіт - серпень-вересень 2012 р. (п. 2.3.).

Відповідно до п. 2.4. Договору термін виготовлення копій картограм, проведення підрахунків площ, визначення еколого-агрохімічної та бальної оцінки полів не встановлений.

Положеннями п. 3.4. Договору передбачено, що виконавець має право отримати оплату за виконані роботи в порядку і на умовах визначених цим договором.

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок прийому і здачі робіт. Прийом - здача робіт оформляється актом, складеним в двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу (п. 4.1.).

Згідно п. 5.1. Договору після підписання даного договору сторонами для початку робіт і відкриття фінансування замовник повинен перерахувати виконавцю аванс в сумі 50 % від загальної вартості робіт, яка встановлена в п. 5.3. договору та становить 2 175, 81 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться по завершенні робіт після підписання "акту приймання-здачі на виконані роботи".

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що термін дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2012 року між сторонами було підписано акт готовності матеріалі наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення, відповідно до якого зазначено про готовність робіт виготовлення матеріалів наукового дослідження по виготовленню матеріалів наукового дослідження по проведенню агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення, відібрано 49 зразків ґрунту.

Так, скаржник зазначає, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, про що свідчить акт готовності матеріалів, а відповідач в порушення умов договору кошти в розмірі 2 175, 81 грн., як то погоджено п. 5.3. Договору, не сплатив.

16.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 158-08/2032, відповідно до якої просив сплатити заборгованість в розмірі 2 175, 81 грн., яка залишена без відповіді.

В той же час, апеляційним господарським судом досліджено, що у червні 2012 року позивач здійснив відбір зразків ґрунту, про що сторонами був складений акт готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення від 12.06.2012 року, однак, після підписання даного акту жодних дій з виконання наукових досліджень, передбачених умовами договору не вчинив, матеріалів не передав, акт приймання - передачі виконаних робіт сторонами не підписувався.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судами встановлено, що укладений між сторонами договір є договором на виконання науково - дослідних або дослідно - конструкторських та технологічних робіт, правове регулювання якого закріплено главою 62 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Положеннями ст. 894 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до ст. ст. 897, 898 Цивільного кодексу України обов'язок виконавця виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором та обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що в підтвердження належного виконання робіт за договором позивачем надано акт готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення від 12.06.2012 року, який підписано сторонами договору та скріплено їх печатками.

Згідно п. 1.4. Договору на основі проведених досліджень замовнику видаються матеріали агрохімічного обстеження земель з еколого-агрохімічними показниками якості, визначеною бальною оцінкою полів та картограми вмісту елементів живлення та прийом - здача робіт оформляється актом, складеним в двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу (п. 4.1.).

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем надано матеріали еколого-агрохімічного дослідження земель сільськогосподарського призначення, підготовані згідно замовлення відповідача, проте, доказів передачі даних матеріалів відповідачу суду не надано. Також позивач зазначає, що вказані матеріали відповідачу передані не були, оскільки роботи ним не оплачені.

Відповідно до п. 5.4 Договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться по завершенні робіт після підписання "акту приймання-здачі на виконані роботи".

Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, такий акт відсутній, а сторони зазначають, що він не підписувався, та, як зазначає позивач, актом приймання - здачі виконаних робіт, на його думку, є акт готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення від 12.06.2012 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставність таких посилань скаржника з огляду на те, що розділом 2 договору сторонами погоджено терміни виконання робіт, зокрема виготовлення планово-картографічної основи - червень 2012 р. (п. 2.1.), проведення агрохімічного обстеження - червень 2012 р.(п. 2.2), проведення аналітичних робіт - серпень-вересень 2012 р. (п. 2.3).

Отже, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказаний акт від 12.06.2012 року не може бути належним та допустимим доказом виконання робіт за договором та їх передачі замовнику.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості у відповідача в розмірі 2 175, 81 грн., оскільки не надано належних доказів передачі відповідачу матеріалів за договором за актом приймання-здачі на виконані роботи, який є підставою для сплати коштів, а тому позовні вимоги є не підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 911/4990/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 911/4990/14 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Бакуліна СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко