Рішення

від 05.05.2015 по справі 904/3076/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.15р. Справа № 904/3076/15 За позовом приватного акціонерного товариства "Харківський Водоканалпроект", м.Харків

до комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Скородєлов С.В. - довіреність № б/н від 01.01.15р.;

від відповідача: представник Павлова О.В. - довіреність № 18/28-06 від 05.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський Водоканалпроект", м.Харків (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 241038,40грн. заборгованості.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 06.04.2015р. ухвалою суду від 09.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.05.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 14.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

05.05.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні просить відкласти розгляд справи, про що подав відповідне клопотання, яке обґрунтовано тим, що ухвалою від 09.04.2015р. позивача зобов'язано надати суду розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків станом на час розгляду справи, для чого позивачу необхідно з'явитися до відповідача.

Станом на 05.05.2015р. позивачем не виконані вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.04.2015р., так як позивач подав чотири позовні заяви до відповідача, а в ухвалі про порушення провадження у справі не зазначено суму стягнення та акт звіряння у справі №904/3076/15 відсутній.

Дослідивши клопотання відповідача за вих.№783/28-06 від 30.04.2015р. господарський суд констатує, що з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі сторонами отримано завчасно, а саме 14.04.2015р. та 10.04.2015р. відповідно. З огляду на викладене, господарський суд констатує, що у разі наявності запитань сторони мали реальну можливість протягом майже місяця користуватися своїми правами закріпленими в статті 22 Господарського процесуального кодексу України та знайомитися зі справою з метою належного виконання вимог суду.

Таким чином, пояснення відповідача щодо підстав для відкладення розгляду справи господарський суд визнає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду , а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№783/28-06 від 30.04.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 05.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011р. між відкритим акціонерним товариством „Харківський Водоканалпроект" (далі по тексту - виконавець) та комунальним підприємством „Дніпроводоканал" (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено договір №4126 на виконання проектно-вишукувальних та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) (далі по тексту - договір).

31.05.2012р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої змінили найменування виконавця з відкритого акціонерного товариства „Харківський Водоканалпроект" на приватне акціонерне товариство „Харківський Водоканалпроект" (далі по тексту - позивач, виконавець).

Відповідно до пункту 1.1. вище зазначеного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт: Схема оптимізації робіт централізованих систем водовідведення м.Дніпропетровська (лівий берег).

В пункті 2 договору сторони дійшли згоди про те, що за виконану науково-технічну продукцію замовник перераховує у відповідності до протоколу про договірну ціну: 299854,80грн., в тому числі ПДВ 20% - 49975,80грн.

Замовник до початку робіт перераховує виконавцю аванс в розмірі 15% вартості робіт за договором в сумі 44978,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 7496,33грн. (пункт 2.2 договору).

Оплата за договором здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після оформлення акта здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, при завершенні робіт виконавець надає замовнику комплект документації із залученням до нього акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно пункту 4.3 договору, строком закінчення розробки вважається дата підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Даний договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до виконання всіх зобов'язань за договором (пункт 8.3 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив роботи, а відповідач прийняв їх без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі проектно-пошукових та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) за договором №4126 від 20.09.2011р. на суму 172365,80грн., в тому числі НДС 20% - 28727,64грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист шляхом явки в судове засідання, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 172365,80грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем робіт підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі проектно-пошукових та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) за договором №4126 від 20.09.2011р. на суму 172365,80грн., в тому числі НДС 20% - 28727,64грн., який міститься в матеріалах справи і підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за виконані роботи передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 2.3 договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Доказів оплати робіт в сумі 172365,80грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 10930,06грн. за період з 17.02.2013р. по 23.05.2015р. (в розрахунку позивач зазначив, що нарахування здійснюються за 764 календарні дні) та інфляційні втрати у розмірі 57742,54грн. за весь час прострочення платежу.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та констатує, що початок нарахування трьох відсотків річних визначено 17.02.2013р., однак 23.05.2015р., це є дата, яка ще не настала, а 764 календарні дні починаючи з 17.02.2013р. спливають 23.03.2015р. Таким чином, господарський суд констатує, що кінцева дата нарахування 3% річних у вигляді 23.05.2015р. є опискою, правильною датою є 23.03.2015р.

Отже, період нарахування трьох відсотків річних з 17.02.2013р. по 23.03.2015р., як визначив позивач.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата за договором здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після оформлення акта здачі-приймання виконаних робіт.

Акт приймання-передачі проектно-пошукових та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) за договором №4126 від 20.09.2011р. на суму 172365,80грн., в тому числі НДС 20% - 28727,64грн. підписано 07.02.2013 року.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на викладене, господарський суд констатує, що строк оплати товару закінчився 17.02.2013р. і нарахування трьох відсотків річних можна здійснювати лише з 18.02.2013р.

Господарський суд констатує, що вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних є обґрунтованою, однак такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 10823,63грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4818,83грн., з урахуванням того, що 99,96% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства „Дніпроводоканал" (49101, м. Дніпропетровськ, вул.Червона, 21А; ідентифікаційний код 03341305) на користь приватного акціонерного товариства „Харківський Водоканалпроект" (61072, Харків-72, вул. Тобольська, 42А; ідентифікаційний код 02494957) 240931,97грн. (двісті сорок тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 97 коп.) основної заборгованості; 4818,83грн. (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 83 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко