Рішення

від 29.04.2015 по справі 910/6617/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015№910/6617/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Інтернешнл"

про стягнення 40 989,62 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Овдієнко В.Ю. - представник за дов.;

від відповідача: Павлівський В.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 29.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Інтернешнл" про стягнення 40 989, 62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 порушено провадження у справі №910/6617/15-г, розгляд справи призначений на 06.04.2015.

Ухвалою від 06.04.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 29.04.2015.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що: 1.видаткові накладні складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 2.відповідно до умов договору не визначено строк виконання грошового зобов'язання первісного боржника перед кредитором. 3.не вірно нараховані інфляційні втрати.

В судовому засіданні 29.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між ТОВ "Мосспас" (постачальник за договором) та ТОВ "Старлайт Інтернешнл" (покупець за договором) укладений договір поставки (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати покупцю у визначений цим договором строк у відповідності до замовлень покупця м»ясну продукцію (далі - товар), а покупець - прийняти товар та здійснити оплату на нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс", які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору.

Ціна товару є договірною і оформляється у відповідності до прас-листа продавця та зазначається в специфікації до договору та накладній, яка супроводжує поставку товару конкретної партії товару, і є невід»ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.4 Договору, сторони погодили, що покупець здійснює 100% повну оплату за поставлений товар у повному обсязі в безготівковій формі шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дати поставки товару.

Постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю у відповідності до умов цього договору, згідно зробленої покупцем заявки, яка узгоджується обома сторона, а покупець забов'язався прийняти і розрахуватись за поставлений товар у відповідності до п. 4.4 цього Договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині поставки товару до 31.12.2015, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даного договору.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: №3130 від 06.10.2014 на суму 16 885,60 грн., 3176 від 13.10.2014 - 31 758,05 грн., 3215 від 16.10.2014 - 4 749, 40 грн., 3242 від 17.10.2014 - 6120,00, 3299 від 23.10.2014 - 27 803, 40 грн., на загальну суму 87 316,45 грн., з яких оплачено 17 316, 45 грн..

Судом досліджені видаткові накладні, які долучені до матеріалів та встановлено, що вони є належними доказами на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару згідно договору від 01.10.2014 та є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар . Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.4 Договору, сторони погодили, що покупець здійснює 100% повну оплату за поставлений товар у повному обсязі в безготівковій формі шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 3130 - 09.10.2014, за накладною №3176 - 16.10.2014, за накладною № 3215 - 21.10.2014, за видатковою накладною № 3242 - 22.10.2014, за накладною № 3299 - 28.10.2014.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 316,45 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 - 16.12.2014, який підписаний обома сторонами та відповідно до якого станом на 16.12.2014 заборгованість на користь ТОВ "Мосспас" - 17 316,45 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 17 316,45 грн. за переданий йому товар. Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості не надало.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідача заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі 17 316,45 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 232,23 грн., інфляційних витрат у розмірі 2 414,92 грн., пеню - 1 935,22 грн., штраф - 3 000,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку не виконання зобов'язань передбачених п.п. 1.1, 4.4, 5.2.1 даного договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від вартості не оплаченого товару за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості. У разі, якщо порушення терміну оплати товару перевищує 5 банківських днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 3 000,00 грн. за кожну несвоєчасно оплачену партію товару.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.п. 1.9, 2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Позивач здійснив нарахуванні пені на зростаючу суму заборгованості, а не за кожною накладною окремо.

За перерахунком суду, розмірі пені є більшим ніж заявлений позивачем, тому з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, пеня підлягає задоволенню у розмірі 1 935, 22 грн.

Враховуючи, що порушення сплати за поставку товару становить більш ніж 5 банківських днів, тому позивач правомірно заявив до стягнення штраф у розмірі 3 000,00 грн. на підставі п. 6.2 договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3 % річних підлягає задоволенню - 216, 98 грн.

Суд здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.

Тому 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 216,98 грн., інфляційні втрати - 2 414,92 грн.

21.05.2014 між ТОВ "Мосспас" (постачальник за договором) та ТОВ "УМП ТРЕЙД" (покупець за договором) укладений договір №25/14 поставки (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупця у визначений цим договором строк у відповідності до замовлень покупця м»ясну продукцію - (далі - товар), а покупець - прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

На підтвердження поставки товару до матеріалів справи додані видаткові накладні: №2929 від 19.09.2014 - 6 363, 00 грн., №2967 від 22.09.2014 - 13 866, 98 грн., на загальну суму 20 229, 98 грн., з яких оплачено лише 4 139, 18 грн., як вбачається з матеріалів справи.

Акт звіряння взаєморозрахунків, що підписаний обома сторонами, підтверджує факт наявності заборгованості за договором поставки №25/14 від 21.05.2014 у розмірі 16 090,80 грн.

Судом встановлено, що 17.12.2014 між ТОВ "Мосспас" (кредитор за договором), ТОВ "УМП Трейд" (первісний боржник) та ТОВ "Старлайт-Інтернешнл" (новий боржник) укладений договір про переведення боргу №17/12/1, за умовами якого, цей договір регулює відносини пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника)у зобов'язанні, що виникає із наступного договору: договору поставки №25/12 від 21.05.2014, укладеного мід первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 16 090, 80 грн., що виникла на підставі основного договору станом на 17.12.2014.

Відповідно до п. 1.3 Договору, новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент встановлений у п. 6.1 цього Договору, та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).

Отже, доказів погашення заборгованості у розмірі 16 090, 80 грн., що виникла за договором поставки №25/12 від 21.05.2014, відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України, не спростував належними та допустимими доказами, наявні в матеріалах справи докази та обставини. Наведені заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані вищевикладеним.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Інтернешнл" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 9, код 24089192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" (30611, Хмельницька обл., Теофіпольський район, село Новоставці, вул. Леніна, 23, код 36379395) суму основного боргу за договором б/н від 01.10.2014 - 17 316,45 грн. (сімнадцять тисяч триста шістнадцять гривень 45 коп.), 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) штрафу, 1 935, 22 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять гривень 22 коп.) пені, 216, 98 грн. (двісті шістнадцять гривень 98 коп.) 3 % річних, 2 414,92 грн. (дві тисячі чотириста чотирнадцять гривень 92 коп.) інфляційних, заборгованість у розмірі 16 090,80 грн. за договором про переведення боргу №17/12/1 від 17.12.2014 та договором поставки №25/12 від 21.05.2014 та 1 826,32 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 32 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова