Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/4531/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015№910/4531/15-г

За позовомДочірнього підприємства компанії "Мідланд Трейдінг Україна" «Мідланд Трейдінг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка" простягнення 263 695,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Олексіюк О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 27.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства компанії "Мідланд Трейдінг Лімітед" "Мідланд Трейдінг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка" про стягнення 263 695,00 грн. на підставі Договорів про тимчасову безвідсоткову поворотну фінансову допомогу №6/12-2012 ФД від 06.12.2012 року та №14/01-2013 ФД від 14.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2015 порушено провадження у справі №910/4531/15-г, розгляд справи призначений на 23.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.04.2015.

Ухвалою від 15.04.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 27.04.2015.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

На адресу місцезнаходження відповідача відправлено ухвали суду, вказана в позові та підтверджується відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак із зазначеної адреси до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 27.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладені два договори про тимчасову безвідсоткову поворотну фінансову допомогу №6/12-2012 ФД від 06.12.2012 (договір-1) та №14/01-2013 ФД від 14.01.2013.

Відповідно до п. 2.1 Договору-1, сума позики становить 212 520,00 грн. Позикодавець зобовязаний надати позику протягом двох банківських днів з моменту підписання цього Договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позичальника. Позика надається до 05.08.2013 включно.

Згідно п. 5.1 Договору-1, по закінченню строку вказаного в п. 4.1 цього Договору, позичальник зобов»язується протягом одного банківського дня повернути суму позики, тобто до 06.08.2013 включно.

Договір-1 набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Позивач виконав умови договору-1 та перерахував відповідачу кошти у розмірі 212 520,00 грн., згідно платіжного доручення № 6000 від 06.12.2012 та № 6057 від 03.01.2013.

Відповідно до п. 2.1 Договору, сума позики становить за даним договором 122 500,00 грн. Позикодавець зобовязується надати позику протягом двох банківських днів з моменту підписання цього Договору. Позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позичальника. Позика надається позичальнику до 05.08.2013 включно на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно п. 5.1 Договору-2, по закінченні строку вказаного в п. 4.1 Договору, позичальник зобов»язується протягом одного банківського дня повернути суму позики, тобто до 06.08.2013 включно. Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу суми позики на поточний рахунок позикодавця п. 5.2).

Договір-2 набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Позивач належним чином виконав зобовязання щодо надання фінансової допомоги шляхом перерахування відповідачу коштів у розмірі 122 500,00 грн., згідно платіжного доручення №6066 від 14.01.2013.

Позичальник, в свою чергу, повернув фінансову допомогу частково у розмірі 71 325,00 грн. за договором-1 (банківські виписки та касові ордери в матеріалах справи), тобто заборгованість за цим договором становить 141 195,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи п. 4.1 Договорів, строк виконання зобов'язання відповідача настав, тобто він повинен був повернути кошти до 06.08.2013 включно, однак матеріали справи свідчать про не належне виконання зобов'язань за Договором з боку позичальника.

Доказів повернення фінансової допомоги 141 195,00 грн. за договором-1 та 122 500,00 грн. за договором-2, суду не надано.

Крім того, у заяві про розстрочку виконання рішення суду відповідач зазначив про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 263 695,00 грн. за договорами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Заборгованість відповідача складає 263 695,00 грн. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 263 695,00 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростована.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 31751421) на користь Дочірнього підприємства компанії "Мідланд Трейдінг Лімітед" "Мідланд Трейдінг Україна" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 7, літера "А", код 32557661) заборгованість у розмірі 263 695,00 грн. (двісті шістдесят три тисячі шістсот девяносто п»ять гривень 00 коп.) та 5 273,90 грн. (п»ять тисяч двісті сімдесят три гривні 90 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова