Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/1250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/1250/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Бацуца О.М. (дов. б/н від 10.03.2015);

відповідача: Корчук І.І. (дов. № 325/03-УРБ-15 від 31.03.2015).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1438 від 01.11.2008 та договором поставки № 2363 від 01.01.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.04.2015.

Ухвалою від 07.04.2015 розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

В судовому засіданні 21.04.2015 судом оголошено перерву до 28.04.2015.

В судовому засіданні 28.04.2015 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 28.04.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Фоззі» (покупець) було укладено договір поставки № 1438, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Оплата партії поставленого товару провадиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до наданих при поставці накладних (товарно-транспортних накладних), підписаних уповноваженими представниками постачальника і покупця. Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Оплата за товар провадиться протягом 60 календарних днів з дати поставки за умови, що постачальник виконав умови п. 3.5. договору (п.п. 3.4., 3.6. договору).

01.10.2009 між Закритим акціонерним товариством «Фоззі» (первісний покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (постачальник) було укладено договір про заміну сторони в зобов'язанні, за умовами якого первісний покупець відступає новому покупцю свої права та обов'язки по договору поставки № 1438 від 01.11.2008, що укладений між первісним покупцем і постачальником.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (постачальник) було укладено низку додаткових угод, якими сторони змінювали строк дії договору, який в редакції додаткової угоди від 26.06.2013 був встановлений до 26.06.2014.

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (постачальник) було укладено договір поставки № 2363, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ «Премія» відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін та доповнень до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до наданих при поставці товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками постачальника і покупця згідно з замовленням. Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Оплата за товар провадиться протягом 60 календарних днів з дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав умови п. 3.4. договору (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (постачальник) було укладено низку додаткових угод, якими сторони змінювали строк дії договору, який в редакції додаткової угоди від 25.12.2013 був встановлений до 31.12.2014.

Так, на виконання умов договорів поставки № 1438 від 01.11.2008 та № 2363 від 01.01.2012 позивачем відповідно до видаткових накладних у період з 2010 року по 2014 рік та з 2013 року по 2014 рік відповідно здійснювались поставки обумовленого товару, що був прийнятий відповідачем без жодних зауважень щодо якості, кількості тощо (копії погоджених сторонами накладних містяться в матеріалах справи). Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України раїни визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Прийнятий товар оплачувався відповідачем несвоєчасно та частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем. Так, сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014, яким сторони зафіксували суму заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1438 від 01.11.2008 у сумі 2305722,51 грн, за договором № 2363 від 01.01.2012 у сумі 1570091,11 грн (копія погодженого акту міститься в матеріалах справи).

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензіями № 665, № 666 від 25.12.2014 в яких просив погасити суму існуючої заборгованості.

Відповідачем заборгованість була погашена лише частково, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договорами поставки № 1438 від 01.11.2008 та № 2363 від 01.01.2012 у сумі 1020813,60 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на положення п. 3.5. договору № 1438 від 01.11.2008 та п. 3.4. договору № 2363 від 01.01.2012, якими встановлено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність у покупця належним чином оформлених документів, зокрема, видаткових накладних у яких повинні бути зазначені номер замовлення, адреса магазину або розподільчого центру, дата замовлення, найменування та кількість товарів, що постачаються, найменування постачальника. Також, вказаними договорами передбачено, що у разі відсутності одного з документів, або у разі їх неналежного оформлення оплата покупцем не проводиться до усунення наявних порушень. Виходячи з наведеного, зазначаючи, що у накладних не містяться всі передбачені відомості (дата та номер замовлення) відповідач зазначає, що у позивача вістуні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку. Суд не погоджується із вказаними твердженнями відповідача та не приймає вказані заперечення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що по-перше, відповідачем було прийнято товар за такими накладними без жодних зауважень щодо їх форми, по-друге, з правовідносин, що склались між сторонами вбачається, що відповідачем оплачувався товар за аналогічними накладними, та вказаний порядок є узгодженим сторонами.

Відповідачем доказів оплати боргу суду подано не було. Водночас, суд, здійснивши власний перерахунок суми основної заборгованості на основі видаткових накладних та банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи, встановив, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірними договорами є більшою аніж зазначено позивачем у позовній заяві, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відтак, оскільки доказів сплати заборгованості відповідачем надано не було, а заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1020813,60 грн підтверджена документально, суд задовольняє вимогу про його стягнення повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14453,05 грн 3% річних та 87922,72 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договорів № 1438 від 01.11.2008 та № 2363 від 01.01.2012 у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши розрахунки 3% річних та пені, надані позивачем, суд встановив, що вони є невірними та складеними з порушеннями, зокрема, позивачем розраховано суму 3% річних за період включно з днем фактичної оплати, тоді як день фактичної оплати не включається в період часу, за який здійснюється таке нарахування (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Щодо розрахунку пені, то позивачем не враховано обмеження нарахування пені 6-ти місячним терміном, що встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та розраховано пеню на загальну суму заборгованості за період з 30.01.2015 по 24.03.2015, тоді як 6-ти місячний строк нарахування для деяких накладних, що не були оплачені відповідачем та сума яких формує наявну суму заборгованості, у період заявлений позивачем сплив.

Так, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та пені з урахуванням вищенаведеного, та встановлено що розмір їх розмір у заявлений позивачем період складає: 13269,70 грн 3% річних, 67168,31 грн пені. Тож, вказані вимоги задовольняються судом частково у зазначених сумах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Укркоттон" (код ЄДРПОУ 32961385) 1020813,60 грн боргу, 13269,70 грн 3% річних, 67168,31 грн пені, а також 22025,03 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 05.05.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз