Рішення

від 05.05.2015 по справі 914/816/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 р. Справа№ 914/816/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина», м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Візантія-Тракт», м.Новояворівськ, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 70 076,48 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Сесюка Ю.П. - представник за довіреністю від 06.04.2015р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візантія-Тракт» про стягнення заборгованості у розмірі 70 076,48 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.04.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 06.04.2015р. розгляд справи відкладено на 27.04.2015р., а 27.04.2015р. на 05.05.2015р.

06.04.2015р. позивачем подано заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем виникли у зв'язку із необхідністю придбання плит ПАГ-14 у кількості 104 шт. З метою придбання вказаних плит позивачем 03.09.2013р. здійснено перерахування на рахунок відповідача 176 800,00 грн. В свою чергу відповідачем поставлено плити на суму 132 600,00 грн. У зв'язку, з цим позивач просить стягнути 44 200,00 грн. суми попередньої передоплати, що підлягає поверненню. За неналежне виконання зобов'язань позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 7 313,77 грн. інфляційних втрат та 962,71 грн. 3 % річних. Крім цього зазначає, що Договір № 27/08-51 від 27.08.2013р. на який містяться посилання у видаткових накладних та платіжному дорученні від 03.09.2013р. між позивачем та відповідачем не укладався. У зв'язку з помилковим посиланням на договір № 03/09-51 від 03.09.2013р., відсутні підстави для стягнення 10% штрафу в сумі 17 600,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в заяві про уточнення(зменшення) позовних вимог, просить позов задоволити повністю з врахуванням заяви та стягнути з відповідача 44 200,00 грн. суми попередньої передоплати, що підлягає поверненню, 7 313,77 грн. інфляційних втрат та 962,71 грн. 3 % річних.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 05.05.2015р. явку повноважого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 06.04.2015р. заяви про зменшення (уточнення) розміру позовних вимог.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТзОВ «Завод «Галичина» (покупець, у справі позивач) було здійснено перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Візантія - Тракт» (постачальник, відповідач у справі) в сумі 176 800,00 грн. на придбання плит ПАГ-14 б/в у кількості 104 шт., що підтверджується платіжним дорученням від 03.09.2013р. № 935.

В свою чергу, відповідачем було поставлено плити ПАГ-14 на суму 132 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РН-0810-11 від 08.10.2013р. на суму 20 400,00 грн., № 23/10-52 від 23.10.2013р. на суму 40 800,00 грн., № РН-011101 від 01.11.2013р. на суму 17 000,00 грн., №РН-181104 від 18.11.2013р. на суму 20 400,00 грн. та № РН-181101 від 18.11.2013р. на суму 34 000,00 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідно до видаткових накладних, відповідач поставив позивачу товар лише на суму 132 600,00 грн., що на 44 200,00 грн. менше від передоплати здійсненої позивачем. Даний факт відповідачем у справі не заперечується, а підтверджується підписаним сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 26.03.214р., що підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

Листом від 21.05.2014р. вих. № 183 позивач звернувся до відповідача з вимогою про здійснення поставки плит або здійснити повернення суми попередньої оплати в розмірі 44 200,00 грн., що залишена відповідачем без розгляду.

Позивач зазначає, що посилання у платіжному дорученні від 03.09.2013р. № 935, видаткових накладних та акту звірки взаєморозрахунків на договір № 27/08-51 від 27.08.2013р., є помилковим, оскільки даний договір між сторонами не укладався.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості сторонами у справі суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 статті 639 ЦК України).

Частиною другою статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

У відповідності до вимог ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписані та скріплені печаткою повноважними представниками сторін видаткові накладні на поставлення товару, докази здійснення передоплати позивачем за плити, свідчать про факт отримання товару, а отже і прийняття відповідачем умов договору поставки, укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та наявність між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом від 21.05.2014р. вих. № 183 позивач звертався до відповідача з вимогою про здійснення поставки плит або здійснити повернення суми попередньої оплати в розмірі 44 200,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання між сторонами виникли у зв'язку із необхідністю придбання плит ПАГ-14 у кількості 104 шт. З метою придбання вказаних плит позивачем 03.09.2013р. здійснено перерахування на рахунок відповідача 176 800,00 грн. суму попередньої оплати. В свою чергу відповідачем поставлено плити на суму 132 600,00 грн. У зв'язку, з цим позивач просить стягнути 44 200,00 грн. суми попередньої передоплати, що підлягає поверненню.

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення 44 200,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

За неналежне виконання зобов'язань позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 7 313,77 грн. інфляційних втрат та 962,71 грн. 3 % річних.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення суми індексу інфляції та 3% річних виходячи з наступного.

Стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

(Правова позиція Верховного Суду України, зазначена у постанові судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13).

Відповідно Інформаційний лист від 24.04.2013р. № 01-06/1666/14 Вищого господарського суду України «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"встановлено, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (постанова від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7);

Згідно ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У даному випадку розмір процентіва за користування чужими грошовими коштами законом або іншим актом цивільного законодавства не встановлено. Також, між сторонами не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в договорі. Крім цього позивач зазначає що договору між сторонами згідно даних правовідносин не укладалось.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що при несвоєчасному поверненні сум попередньої оплати проценти за користування чужими коштами нараховуються на підставі ст. 536 ЦК України. Якщо договором купівлі- продажу (поставки), законом чи іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошима не встановлено, застосування приписві ст. 625 ЦК України є неправомірним.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог частково.

Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник у зв'язку не своєчасним повернення суми не до поставленого товару на вимогу позивача (лист від 21.05.2014р. № 183), судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 265, 181, 184 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 202, 205, 509, 526, 536, 610-612, 625, 626, 639, 693, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візантія-Тракт» (81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул.. Шевченка, 14 кв. 63; ідентифікаційний код юридичної особи 34107194) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Завод «Галичина» (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 33513052) 44 200,00грн. - суму попередньої оплати та 1 827,00 грн. - витрат по оплаті судового збору

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2015 року.

Суддя Коссак С.М.