Рішення

від 05.05.2015 по справі 920/39/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2015 Справа № 920/39/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульської В.Ю. розглянув матеріали справи № 920/39/15

за позовом - Сумського державного університету, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НОДИС», м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

про стягнення 273749,30 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Кузікової О.М.,

відповідача - Пехтєрєва Д.В.,

третьої особи - Єфіменка О.А.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 00 хв. 30.04.2015 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11 год. 30 хв. 05.05.2015 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в сумі 69516,12 грн., пеню за порушення строків сплати орендної плати в сумі 2992,72 грн., збитки, завдані позивачу внаслідок понесення ним додаткових витрат в сумі 45930,10 грн., а також стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 2368,78 грн.

Представник позивача 26.01.2015 року надав заяву № 14/05/02 від 23.01.2015 року про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 148464,94 грн., з яких: 86817,13 грн. заборгованості з орендної плати, 5071, 78 грн. пені, 56576,03 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок понесення ним додаткових витрат, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Також представником позивача подано заяву № 14/05/03 від 23.02.2015 року про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 190369,00 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 104648,37 грн., штрафні санкції за порушення строків сплати орендної плати: пеня в сумі 7487,03 грн., штраф в сумі 10464,84 грн., збитки, завдані позивачу внаслідок понесення ним додаткових витрат в сумі 67768,82 грн., а також судовий збір в сумі 3807,38 грн.

26.03.2015 року представником позивача подано суду заяву № 14/05/04 від 24.03.2015 року про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в сумі 123427,83 грн., штрафні санкції за порушення строків сплати орендної плати: пеню в сумі 13377,48 грн., штраф в сумі 12342,78 грн., збитки, завдані позивачу, внаслідок понесення ним додаткових витрат в сумі 83654,70 грн.

22.04.2015 року представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 14/05/05 від 14.04.2015 року, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 144235,47 грн., штрафні санкції за порушення строків сплати орендної плати: пеню в сумі 18520,55 грн., штраф в сумі 14423,55 грн., збитки завдані позивачу, внаслідок понесення ним додаткових витрат в сумі 96569,73 грн.

Представник відповідача у своїх письмових запереченнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що пунктом 3.6 договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 року передбачено, що орендна плата перераховується до бюджету, а не Сумському державному університету, який, на думку відповідача, є неналежним позивачем у даній справі.

Відповідно до письмових пояснень № 10-03-00321 від 26.01.2015 року представник третьої особи зазначає, що з моменту укладення договору оренди державного майна № 2090 між ним та відповідачем, останнім не виконано жодного зобов'язання перед Регіональним відділення фонду державного майна України по Сумській області, а у письмових поясненнях № 10-03-00718 від 23.02.2015 року представник третьої особи щодо листа відповідача з приводу не звільнення позивачем (балансоутримувачем) переданого в оренду майна від користування третіми особами зазначає, що позивачем повідомлено листом від 19.09.2014 року Регіональне відділення фонду державного майна України по Сумській області про відсутність жодних речових прав на предмет оренди за вищезгаданим договором у будь-яких третіх осіб.

Представник третьої особи також зазначив, що рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року у справі 920/2048/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОДИС» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області заборгованість по орендній платі в розмірі 62010,11 грн., 3252,94 грн. пені, 6201,01 грн. штрафу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОДИС» в доход Державного бюджету України 3045 грн. судового збору; розірвано договір оренди державного майна від 23.07.2014 року № 2090, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОДИС»; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «НОДИС» повернути балансоутримувачу - Сумському державному університету орендоване за договором оренди від 23.07.2014 року № 2090 майно шляхом підписання акту приймання-передавання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2014 року між сторонами було укладено договір оренди державного майна № 2090 (надалі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець (третя особа) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд для зберігання транспортних засобів на 180 машино-місць (майно), за адресою: м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, що перебуває на балансі Сумського державного університету (балансоутримувача, позивача). Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки для автомобілів.

Згідно з пунктом 2.1 договору відповідач (орендар) вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна між балансоутримувачем та орендарем. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на балансоутримувача (пункт 2.4 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем, одночасно з цим договором.

Як свідчать матеріали справи, балансоутримувач (позивач) передав відповідачу майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання майна від 23.07.2014 року (а.с. 13), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 року - 21060,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень та липень місяці 2014 року.

У відповідності до пункту 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством. Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В пункту 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (позивачу) у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 договору орендаря зобов'язано своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 05.03/06-05/5054 від 10.12.2014 року про сплату боргу (а.с. 14).

Проте, відповідач борг за липень 2014 року - березень 2015 року не сплатив, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 144235,47 грн.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до вищезазначеного, орендар (відповідач) зобов'язаний своєчасно вносити оренду плату та у повному обсязі, згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Пунктом першим статті 610 цього ж Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення умов договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 року та вищевказаних правових норм не сплачував орендну плату, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача як балансоутримувача орендованого майна.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт несплати відповідачем орендної плати позивачеві за період з липня 2014 року по березень 2015 року повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати заборгованості не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 144235,47 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 5.11 договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 року передбачено обов'язок відповідача нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Крім цього, відповідач був зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів після підписання зазначеного договору укласти з позивачем (балансоутримувачем) договір про відшкодування його витрат на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг та компенсацію податку на землю.

Позивачем неодноразово 13.10.2014 року та 05.11.2014 року направлялися на адресу відповідача проекти договорів про відшкодування його витрат на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю (відповідачу) та компенсацію податку на землю, але відповідач жодних заходів, спрямованих на виконання наведених зобов'язань за договором оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 року не вжив.

Оскільки відповідач протягом періоду з липня 2014 року по березень 2015 року користувався орендованим майном, енергоносіями та послугами з вивезення й захоронення твердих побутових відходів, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, завданих позивачеві внаслідок безпідставного користування енергоносіями, послугами з вивезення й захоронення твердих побутових відходів та несплатою земельного податку за період з липня 2014 року по березень 2015 року в сумі 96569,73 грн., є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У своїх запереченнях щодо позову відповідач посилається на те, що на момент укладення договору, позивач та третя особа не були власниками об'єкту оренди, так як не несли затрат по його створенню та не створювали такий об'єкт, а власниками об'єкту є треті особи, які побудували об'єкт.

Проте, такі посилання є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012 року за № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 року за № 935/21247 (надалі - Положення), регіональне відділення Фонду державного майна України реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з пунктом 5.3 зазначеного Положення, у сфері оренди державного майна регіональне відділення: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Частиною четвертою статті 7 зазначеного Закону визначено, що Фонд державного майна України щодо державного майна, а органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим, або комунального майна формують щороку на підставі інформації органів, уповноважених управляти відповідним майном, переліки цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду.

Відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону, у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди (частина третя статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Враховуючи вищезазначені норми третя особа є органом, який реалізує політику у сфері оренди державного майна і у даному випадку є орендодавцем майна, який здійснює одну із функцій власника майна, що передалось в оренду за договором та виконує функції орендодавця відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та договору.

Міністерство освіти і науки України (орган управління майном, що передалось в оренду) листом повідомило позивача, що надає дозвіл на передачу в оренду майна терміном на один рік.

Листом № 06.03/06-05/642 від 13.02.3014 року позивач (балансоутримувач) - Сумський державний університет повідомив, що нерухоме майно - господарська споруда з місцями для тимчасового збереження транспортних засобів на 180 машино-місць знаходиться на його балансі та про те, що не заперечує щодо надання його в оренду.

Після проведеної процедури, організованої позивачем, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», було проведено засідання конкурсної комісії на право оренди державного нерухомого майна і переможцем визначено відповідача.

Позивачем підтверджено факт, що майно правомірно знаходиться у нього на балансі, про що свідчать відповідні докази: копія державного акту на право постійного користування землею; копія плану зовнішніх меж землекористування; копія постанови Зарічного районного суду м. Суми у справі № 2-а-696/2008; копія угоди № 3/5 про відшкодування витрат; копія додатку № 1 до угоди № 3/5; копія акту приймання-передачі поліпшення земельної ділянки; копія акту на установку огорожі; копія службової записки від 13.04.2011 року; копія акту оцінки від 15.04.2011 року; копія переліку матеріалів; копія приймального акту від 28.04.2011 року; копія заяв про спонсорську допомогу; довідку № 170 від 27.01.2015 року про знаходження майна на балансі.

Третьою особою, в свою чергу, доведено, що він правомірно є орендодавцем за спірним договором, як орган, який реалізує політику у сфері оренди майна, яке належить державі.

Вищезгадані обставини щодо спростування заперечень відповідача встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року у справі № 920/2048/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року, в якій брали участь ті самі особи, що і у даній справі, а тому ті обставини не підлягають доказуванню у даній справі.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майном між балансоутримувачем та орендарем.

Акт приймання-передавання підписано 23.07.2014 року сторонами та скріплено їх печатками. В пункті 3 цього акту зазначено, що цей акт підтверджує відсутність претензій у сторін відносно майна, що передається в оренду.

07.08.2014 року відповідач звернувся з листом до третьої особи про те, що балансоутримувач (позивач) не забезпечив звільнення майна від користування третіми особами. Листом від 19.09.2014 року позивач повідомив, що жодних речових прав на майно, що є предметом договору оренди, які б стали перешкодою в користуванні відповідачем цим майном, у будь-яких третіх осіб відсутні. Також зазначив, що не заперечує проти вжиття орендарем заходів до третіх осіб, що чинять перешкоди в правомірному користуванні майном, якщо такі заходи не завдадуть шкоди цьому майну. Листом № 11-09-04071 від 01.10.2014 року про це було повідомлено відповідача.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір в судовому порядку недійсним не визнаний, а сторони договором чітко встановили порядок передачі об'єкту в оренду - підписання акту приймання-передавання між відповідачем та позивачем, встановили порядок сплати та розмір орендної плати, а також те, що майно було передано орендарю - відповідачу і ним використовувалось, фактично у період з липня 2014 року по березень 2015 року без заперечень стосовно договору, вищевказані посилання відповідача є безпідставними.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до статті 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована невчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, пеня встановлена сторонами у договорі, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 18520,55 грн. за період 16.08.2014 року по 23.04.2015 року є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 5.9 договору оренди відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця до 15 числа за попередній місяць, тому простроченою понад три місяці є заборгованість відповідача за період з липня 2014 року по грудень 2014 року в загальній сумі 86817,13 грн., а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 10 % від простроченої понад три місяці заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 8681,71 грн. В іншій частині вимог щодо штрафу має бути відмовлено.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 5360,15 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОДИС» (40004, м. Суми, вул. реміснича, буд. 35-2, ідентифікаційний код 37845888) на користь Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, буд. 2, ідентифікаційний код 05408289) заборгованість з орендної плати в сумі 144235,47 грн., збитки в сумі 96569,73 грн. пеню в сумі 18520,55 грн., 10 % штрафу від суми простроченої понад три місяці заборгованості з орендної плати в сумі 8681,71 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5360,15 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2015 року.

Суддя П.І. Левченко