Рішення

від 29.04.2015 по справі 922/844/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р.Справа № 922/844/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Есат", м. Харків до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків простягнення 5548,22 грн. за участю представників сторін:

позивача - Драгунова О.В., довіреність від 29.01.2015 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Есат", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків, безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5548,22 грн. та судового збору.

В судовому засіданні 25 березня 2015 року було оголошено перерву до 14 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2015 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України по "29 "квітня 2015р.

В судовому засіданні 23 квітня 2015 року було оголошено перерву до 10:30 год. до 29 квітня 2015 року.

29 квітня 2015 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних, в якій просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЕСАТ" крім суми зайво сплачених коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (відповідно п.2 ст.625 ЦКУ), в розмірі 5471,02 грн., також суму пені згідно облікової ставки НБУ (відповідно п.1 ст.1048 ЦКУ) в розмірі 363,92 грн., пені у розмірі 3% (відповідно п.2 ст.625 ЦКУ) у розмірі 46,13 грн., разом - 5881,08 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

29 квітня 2015 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Суд, розглянувши дане клопотання, відмовляє в його задоволенні, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ч.1 ст. 69 ГПК України, для розгляду господарської справи.

Представник позивача у судовому засіданні 29.04.2015 р. підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 29.04.15р. не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

На підставі договорів оренди нежитлового приміщення (далі - Договори) між Фізичною Особою Підприємцем (ФОП) ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) "Орендодавець" (Боржник), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЕСАТ" - Орендатор (Кредитор), були укладені договори оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а саме: №№ 9/1 від 03.04.2012 р., 2/1 від 28.12.2012 р. та 2/1 від 27.12.2013 р.

01.07.2014 р. договір оренди нежитлового приміщення було розірвано.

Претензія, яка була направлена відповідачу від 22.12.14р., залишена ним без задоволення.

Судом, під час розгляду справи встановлено, що поверненню підлягає основна сума в розмірі 4548,22 грн., що на 1000,00 грн. менше, оскільки позивачем не було її враховано під час складання розгорнутого розрахунку суми боргу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не повернув зайво сплачені кошти за договором в сумі 4548,22 грн. та не надав суду доказів, які б спростовували заявлену суму.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4548,22 грн. правомірними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 363,92 грн., на підставі п. 1 ст. 1048 ЦК України.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, дана стаття не регулює питання стягнення пені, а регулює питання стягнення процентів за договором позики, та не може застосовуватися до спірних правовідносин. Договори оренди, які були укладені між сторонами, не передбачали в даному випадку взагалі будь-яких зобов'язань щодо сплати пені та процентів відповідачем (орендодавцем).

Суд приходить до висновку про безпідставність заявленої вимоги щодо стягнення процентів (згідно ст.1048 ЦК України) та відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки положення ст. 1048 ЦК України застосовуються тільки до кредитних відносин.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 46,13грн. та інфляційних втрат в розмірі 922,80 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 46,13 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 922,80 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 922,80 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, 625, 729, 762, 1048, 1212 Цивільного кодексу України; ст.ст. 20, 173, 193 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 61052, м. Харків, АДРЕСА_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "ЕСАТ" (код ЄДРПОУ 37187340, 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 57-А) зайво сплачені кошти у розмірі 4548,22грн.; 922,80 грн. - втрати від інфляції; 46,13 грн. - 3% річних; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1713,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені (в розумінні процентів згідно ст.1048 ЦК України) в розмірі 363,92 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко