Рішення

від 06.05.2015 по справі 926/437/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа № 926/437/15.

За позовом приватного підприємства «Олімпія 1» с. Шишківці

до Шишковецької сільської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. Хабуля І.Д.

про скасування рішення виконавчого комітету та свідоцтва про право власності

Cуддя М.І. Ніколаєв

представники:

від позивача - Чорний В.Ф., дов. від 11.12.2014 року

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - Хабуля І.Д., дов. від 26.12.2014 року

СУТЬ СПОРУ : приватне підприємство «Олімпія 1» звернулось з позовом до виконавчого комітету Шишковецької сільської ради про визнання:

- протиправним та скасування п. 2, 4 рішення виконавчого комітету Шишковецької сільської ради №20 від 18.02.2004 року;

- недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА №262421, що видане гр. Хабулі Івану Давидовичу 07.04.2004 року;

Ухвалою суду від 17.03.2015 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 01.04.2014 року, залучено до участі у справі гр. Хабулю І.Д. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

У зв'язку з неявкою відповідача ухвалою суду від 01.04.2015 року розгляд справи відкладено на 28.04.2015 року.

Ухвалою суду від 28.04.2015 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача - виконавчий комітет Шишковецької сільської ради на належного - Шишковецьку сільську раду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він починаючи з березня 2005 року користується спірним майном на підставі протоколу засідання зборів уповноважених співвласників майна пайового фонду та акту прийому-передачі майна в оренду від 27.03.2005 року. В подальшому, у вересні 2014 року позивач дізнався про існування спірного рішення виконавчого комітету Шишковецької сільської ради, яке вважає незаконним з тих підстав, що гр. Хабуля І.Д. не надав виконавчому комітету усіх необхідних документів, які підтверджують виникнення або перехід права власності на майно.

Сільський голова Шишковецької сільської ради позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У свою чергу, представник третьої особи проти позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що спірне майно правомірно набуте гр. Хабулею І.Д. в процесі розпаювання КСП «Дружба Народів», згоди останній на передачу в оренду позивачу свого майна не надавав. Крім того, представник третьої особи заявив про сплив позовної давності по даному позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки Управління сільського господарства Сокирянської районної державної адміністрації від 05.07.2000 року при реорганізації КСП «Дружба народів» утворились ТОВ «Шишковецьке» та ПП «Дружба». При цьому, розподіл майна і боргів КСП проведений в наступному порядку: - ТОВ «Шишковецьке» 82,62%, - ПП «Дружба» 17,38%.

На підставі договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності с. Шишківці співвласники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП «Дружба народів» у зв'язку з його реформуванням у березні 2000 року вирішили:

- спільно користуватись і розпоряджатись майном, яке вони погоджуються передати у спільну часткову власність як єдиний майновий комплекс;

- з метою ефективного використання майна передати його за договорами оренди;

- з метою оперативного вирішення питань, що виникають в процесі виконання договору делегувати гр. Хабулі В.І. повноваження представляти їх інтереси при отриманні майна від КСП «Дружба народів», укладенні договорів про передачу майна і від їх імені підписати ці договори.

Як вбачається з додатку №1 до списку співвласників увійшли громадяни Анатійчук В.П. та Анатійчук О.В.

На підставі акта приймання-передачі (березень 2000 року) комісія по реорганізації КСП «Дружба народів» передала приватному підприємству (Хабуля В.І.) в рахунок майнових паїв, які здані в оренду, об'єкти та матеріальні цінності згідно списку, у т.ч. приміщення овочевої бригади.

При цьому, приміщення овочевої бригади в подальшому увійшло до списку майна (1 група, основні засоби), яке виділено в натурі пайовикам, які вийшли із СПП «Дружба».

Згідно довідки Шишковецької сільської ради від 05.02.2015 року гр. Хабулі І.Д. у 2000 році видано свідоцтво про право на майно на суму 27293 грн. Даний факт також підтверджується витягом з Книги складського обліку (дані по майнових паях).

Саме свідоцтво про право на майно на суму 27293 грн. суду не надано.

На підставі акта приймання-передачі майна від 04.06.2002 року у зв'язку з виходом з СПП «Дружба», за погодженням сторін та на підставі акта розрахунку від 25.01.2002 року гр. Хабулі І.Д. передано належне йому (свідоцтво №2 00002) майно загальною вартістю 27293 грн., у т.ч. приміщення овочевої бригади (І гр.), вартістю 3290 грн.

Згідно статуту позивача в редакції від 01.11.2003 року приватне підприємство «Олімпія 1» створене гр. Анатійчуком В.П.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) від 02.02.2004 року серія ЧВ №00002 частка гр. Хабулі І.Д. в пайовому фонді майна КСП «Дружба народів» на підставі списку осіб, які мають право на майновий пай, що затверджений зборами співвласників від 09.03.2000 року, становила 21392 грн. (група №1, будівлі та споруди).

У свою чергу, на підставі аналогічного свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) від 02.02.2004 року серія ЧВ №00008 частка гр. Анатійчука В.П. в пайовому фонді майна КСП «Дружба народів» становила 44914 грн. (група №1, будівлі та споруди).

09.02.2004 року гр. Хабуля І.Д. звернувся до виконавчого комітету Шишковецької сільської ради із заявою про підтвердження права власності на будівлю (сторожка - склад - огородня бригада), що розташована на території сільської ради в урочищі «аеродром» та передана йому в якості майнового паю.

Як вбачається з Витягу з протоколу №1 від 18.02.2004 року зборами уповноважених пайовиків СПП «Дружба», одного з двох правонаступників КСП «Дружба народів», затвердили акти приймання-передачі майна пайовикам, які вийшли з своїми майновими частками протягом 2000-2004 років.

Рішенням виконавчого комітету Шишковецької сільської ради №20 від 18.02.2004 року визнано право власності на будівлі: сторожка-склад (інша назва - овочева/огородня бригада), що розташована в с. Шишківці вул. Лісова, 2/а, за гр. Хабулею І.Д., яка передана йому СПП «Дружба» в рахунок майнових паїв.

Дане рішення іншими співвласниками майнових паїв в судовому порядку не оскаржене.

07.04.2004 року гр. Хабулі І.Д. видано свідоцтво про право власності на вищевказану будівлю.

Відповідно до протоколу засідання зборів уповноважених співвласників майна пайового фонду, яке орендувало п/п «Дружба», вищевказані збори 27.03.2005 року вирішили анулювати документи на передачу у власність батькові керівника п/п «Дружба» Хабулі І.Д. (акт приймання-передачі від 04.06.2002 року), майно на суму 27341 грн. повернути в пайовий фонд співвласників.

Згідно акту приймання-передачі майна пайового фонду, яке передається в оренду ПП «Олімпія», будівля городньої бригади, вартістю 3290 гр., 27.03.2005 року прийнята в користування гр. Анатійчуком В.П.

Договору оренди вищевказаного майна, укладеного з позивачем, суду не надано, з посиланням на те, що примірник договору втрачено.

В подальшому, у зв'язку зі смертю гр. Анатійчука В.П. його дружина - гр. Анатійчук О.В. стала єдиним учасником (власником) приватного підприємства «Олімпія 1».

Будь-яких інших доказів суду не надано.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність її набуття не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічно ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Також, ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України)

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З аналізу вищенаведених законодавчих актів вбачається, що акт індивідуальної дії, виданий органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

У свою чергу, станом на момент вирішення спору позивачем не надано належних доказів того, що він був власником чи претендує на спірне приміщення, адже позивач як юридична особа участі в розпаюванні не міг приймати, тож суб'єктом даних правовідносин не був, що зумовлює неможливість оскарження ним спірного рішення виконавчого комітету, яким оформлено право власності на будівлю в якості майнового паю.

В цій площині суд зазначає про хибність позиції позивача про ототожнення юридичної особи, засновником якої є фізична особа (чи її спадкоємець) та самої фізичної особи, власника майнового паю, виключно яка в розумінні суду і має право оскаржувати в судовому порядку результати розпаювання пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства.

Більш того, комісія з врегулювання майнових відносин, передаючи на підставі відповідного акта від 27.03.2005 року в оренду спірне майно, та уповноважені співвласники майна пайового фонду, ухвалюючи рішення про повернення майна в пайовий фонд, не врахували, що гр. Хабуля І.Д. починаючи з 07.04.2004 року був його законним власником, відтак без його згоди та за наявності чинного рішення виконавчого комітету Шишковецької сільської ради №20 від 18.02.2004 року незаконно розпорядились його власністю, передавши в оренду позивачу, у зв'язку з чим вищевказані акт та протокол суд вважає незаконними та до уваги не приймає.

Враховуючи вищевикладене суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що рішенням виконавчого комітету та виданим на його підставі свідоцтвом про право власності на майно порушено його права та законні інтереси, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

В частині посилання третьої особи на сплив позовної давності суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (п. 2.1 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

У свою чергу, відповідач про сплив позовної давності не заявив, у зв'язку з чим підстави для застосування позовної давності за заявою третьої особи в суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 07.05.2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І.Ніколаєв