Постанова

від 22.04.2015 по справі 804/4837/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/4837/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А,

за участю:

представник позивача Орєхов Ю.О.

представник відповідача Овсяникова Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-еко інвестмент» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі-еко інвестмент» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у коригуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок» здійснені на підставі Акту перевірки №2074/04-61-22-2/37443581 від 31.07.2014 р. по взаємовідносинам ТОВ «Полі-еко інвестмент» (код ЄДРПОУ 37443581) та ТОВ «Епіцентр К» за березень 2014 р.;

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з системи АІС «Податковий блок» коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Полі-еко інвестмент» (код ЄДРПОУ 37443581) та ТОВ «Епіцентр К» за березень 2014 р., які були здійснені на підставі Акту перевірки №2074/04-61-22-2/37443581 від 31.07.2014 р.;

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в інформаційних базах суми податкових зобов'язань та податкового кредиту зазначені ТОВ «Полі-еко інвестмент» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «Полі-еко інвестмент», висновки за результатом якої не відповідають дійсності, в результаті чого було здійснено коригування податкової звітності підприємства, що значно порушує права останнього.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 24.07.2014 р. по 30.07.2014 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Полі-еко інвестмент» (код ЄДРПОУ 37443581) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за березень 2014 р., за результатами якої складено Акт №2074/04-61-22-2/37443581 від 31.07.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання та податковий кредит; ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки «нереальності здійснення операцій» з ТОВ «Епіцентр К».

Не погодившись висновками Акту перевірки 13.08.2014 р. позивач надав заперечення до ДПІ в АНД районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, результати розгляду яких в матеріалах справи відсутні.

Крім того, 26.02.2015 р. позивачем було надано до податкового органу запит про надання інформації щодо надання деталізованої інформації по платнику ПДВ ТОВ «Полі-еко інвестмент» щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у автоматичній інформаційній системі «Податковий блок» за березень 2014 р.

Відповіді на запит податковим органом не надано.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

За поясненнями позивача, взаємовідносини ТОВ «Полі-еко інвестмент» з ТОВ «Епіцентр К» відбувались на підставі Договору поставки № 65680 від 23.01.2012 р. ТОВ «Полі-еко інвестмент» - постачальник. ТОВ «Епіцентр К» - покупець. Договір поставки містить усі суттєві умови договору, зокрема, предмет договору, умови поставки, ціна, загальна вартість, умови розрахунку, чинність та строк дії договору. Договір поставки укладений в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін.

В ході виконання сторонами умов Договору поставки у березні 2014 року виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму: без ПДВ - 746 495,85 грн., ПДВ - 149 299,17 грн., всього з ПДВ - 895 795,08 грн.

Всі накладні були надані до перевірки, відображені у Акті перевірки, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Про реальність здійснення господарської операції за Договором поставки та підтвердженням того, що господарські операції фактично відбувались є наступні довіреності на отримання товару: № К2 10001530 від 07.03.2014 р. ОСОБА_5, № К2 10001530 від 07.03.2014 р. ОСОБА_5, № 2162 ЛВ від 05.03.2014 р. ОСОБА_4, № 1628/3 від 07.03.2014 р. ОСОБА_6, № 1604 від 07.03.2014 ОСОБА_7, № 2325 від 03.03.2014 р. ОСОБА_8, № 2325 від 03.03.2014 р. ОСОБА_9, № Л2-19355 від 07.03.2014 р. ОСОБА_10, №Л2-19355 від 07.03.2014 р. ОСОБА_10, №4144 від 12.03.2014 ОСОБА_11, № 86816 від 12.03.2014 р. ОСОБА_12, №86816 від 12.03.2014 р. ОСОБА_12, № К16-10002300 від 12.03.2014 р. ОСОБА_3, № К16-10002300 від 12.03.2014 р. ОСОБА_3, № 1517 від 12.03.2014 р. ОСОБА_13, № ЛК-002268 від 08.03.2014 р. ОСОБА_14, № ЛК-002268 від 08.03.2014 р. ОСОБА_14, №58856 від 11.03.2014 р. ОСОБА_15, № 19021 від 03.03.2014 р. ОСОБА_16, № К22 101985 від 11.03.2014 р. ОСОБА_17, №26137 від 10.03.2014 р. ОСОБА_18, № С000075652 від 11.03.2014 р. ОСОБА_19, № МВ26539 від 06.03.2014 р. ОСОБА_20, № 1628/3 від 07.03.2014 р. ОСОБА_6, № 1592 від 08.03.2014 р. ОСОБА_21, № 1874 від 12.03.2014 р. ОСОБА_22, № 12 ААЕ 143681 від 13.03.2014 р. ОСОБА_23, № 423/03 від 17.03.2014 р. ОСОБА_24, № 215/03 от 19.03.2014 ОСОБА_25, № 15366 від 17.03.2014 р. ОСОБА_26, № 759 від 18.03.2014 р. ОСОБА_27, № К1 80001260 від 19.03.2014 р. ОСОБА_28, № К-13 52870 від 19.03.2014 ОСОБА_29, № К23 80001014 від 19.03.2014 р. ОСОБА_30, № К34 01408 від 18.03.2014 р. ОСОБА_31, № 1671 від 18.03.2014 р. ОСОБА_13, № 30721 від 18.03.2014 р. ОСОБА_8, № 1874 від 12.03.2014 р. ОСОБА_22, № К22 102224 від 18.03.2014 р. ОСОБА_17, № С000075899 від 17.03.2014 р. ОСОБА_19, № 10000157 від 20.03.2014 р. ОСОБА_5., № К19 2099 від 15.03.2014 р. ОСОБА_32, № К24 10000419 від 20.03.2014 р. ОСОБА_33, № К3 87999 від 25.03.2014 р. ОСОБА_12, № 1793 від 24.03.2014 р. ОСОБА_34, № 2134 від 26.03.2014 р. ОСОБА_7, № 4809 від 24.03.2014 р. ОСОБА_11, № ЛК-002952 от 26.03.2014 ОСОБА_14, № 59161 від 20.03.2014 р. ОСОБА_15, № К34 01594 від 25.03.2014 р. ОСОБА_31, № 1514 СТ від 21.03.2014 р. ОСОБА_35, № 2228 СТ від 21.03.2014 р. ОСОБА_22, №19390 від 21.03.2014 р. ОСОБА_16

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі. У перевіряємому періоді ТОВ «Полі-еко інвестмент» отримало оплати згідно платіжних доручень №10083 від 03.03.2014 р., №10668 від 05.03.2014 р., №31561 від 11.03.2014 р.

Згідно картки рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період березень 2014 р. у бухгалтерському обліку ТОВ «Полі-еко інвестмент» по підприємству ТОВ «Епіцентр К» зазначено: сальдо на початок періоду по дебету - 3 021 260,00 грн., оборот за період по дебету - 895 795,08 грн., оборот за період по кредиту - 522 415,40 грн., сальдо на кінець періоду становить по дебету - 3 394 639,68 грн.

Поставка товару за Договором поставки здійснювалась на умовах EXW, м. Дніпропетровськ (за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 159).

На підставі Договору суборенди приміщень та надання послуг №1/2013 від 01.01.2013 р. укладеного між ТОВ «Полі-Еко Інвестмент» та ТОВ «Солаті», ТОВ «Полі-Еко Інвестмент» орендувало складські приміщення площею 245 м.кв. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 159 для розміщення та складування свого товару. Крім того, відповідно до розділу 4 даного договору ТОВ «Полі- Еко Інвестмент» отримувало ТОВ «Солаті» послуги по складуванню, прийому, видачі, переміщення товару всередині складу, веденню обліку товару, тощо.

Факт реальності виконання зобов'язань за Договором поставки підтверджується Договором транспортування товару №Д-833 від 27.03.2012 р. укладеного між ТОВ «Полі-Еко Інвестмент» та ТОВ «Делівері». Факт транспортування товару за даним договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними. Будь-яких недоліків щодо форми та змісту наданих первинних документів в ході перевірки не виявлено. Розрахунки за договором здійснювались в безготівковій формі.

Товар було придбано за межами України у компанії Poli-Eko Tworzya Sztuchzne Sp.z.o.o., Польща згідно контракту - № 8/EW/2012 від 27.02.2012 р. До перевірки надано вантажно - митні декларації, що підтверджують факт переміщення товару на митну територію України. Згідно Журнала-ордера і відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за березень 2014 р. по компанії Poli-Eko Tworzya Sztuchzne Sp.z.o.o. сальдо на початок періоду - 179 958,40 ЕВРО; обороти за дебетом - 0,00 ЕВРО; обороти за кредитом - 0,00 ЕВРО; сальдо на кінець періоду - 179 958,40 ЕВРО.

Крім того, факт реальності виконання зобов'язань, реальності здійснення господарської операції підтверджується Договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №25/04 від 25.04.2012 р. укладеним між ТОВ «Полі-Еко Інвестмент» та TOB «І.Т. Березовиця».

Послуги з митного оформлення товару за Контрактом № 8/EW/2012 від 27.02.2012 р. були надані СПД ФОП ОСОБА_36 за Договором доручення №28/12 від 27.02.2012 р.та Договором доручення №28/14 від 27.02.2014 р.

Таким чином, факт здійснення господарської операції з поставки товару та виконання зобов'язань за Договором поставки № 65680 від 23.01.12р. є повністю доведеним та підтвердженим первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, в Акті не зазначено жодного первинного документу який містить недоліки або складений з порушенням чинного законодавства.

Відносно даних обставин відповідачем пояснень не надано, доводів не наведено.

Судом встановлено, що податковим органом на підставі Акта перевірки здійснено коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Дані обставини відповідачем не спростовуються та підтверджуються матеріалами справи.

Жодних податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки не виносилося.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1, 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших положеннях даного кодексу йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004р.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів».

Згідно п. 2.1 наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи, в тому числі АС «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 р. затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий блок».

Суд вважає за необхідне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту узгодження донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Відповідно до ст. 71, 72, 73 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; за результатами податкового контролю;

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у ст. 72 цього Податкового кодексу України, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004).

Водночас, суд звертає увагу, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі порушує його права та законні інтереси, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, шкодить діловій репутації позивача та може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки так невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність дій щодо коригування податкової звітності позивача.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-еко інвестмент» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у коригуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок» здійснені на підставі Акту перевірки №2074/04-61-22-2/37443581 від 31.07.2014 р. по взаємовідносинам ТОВ «Полі-еко інвестмент» (код ЄДРПОУ 37443581) та ТОВ «Епіцентр К» за березень 2014 р.;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з системи АІС «Податковий блок» коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Полі-еко інвестмент» (код ЄДРПОУ 37443581) та ТОВ «Епіцентр К» за березень 2014 р., які були здійснені на підставі Акту перевірки №2074/04-61-22-2/37443581 від 31.07.2014 р.;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в інформаційних базах суми податкових зобов'язань та податкового кредиту зазначені ТОВ «Полі-еко інвестмент» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-еко інвестмент» судовий збір в розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.04.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун