Постанова

від 05.05.2015 по справі 805/1117/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 р. Справа № 805/1117/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

15 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Обрій»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000062200

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Обрій» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000062200 на суму 210288 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Пром-тех-снаб», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Письмовою заявою, поданою до канцелярії суду 5 травня 2015 року, представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження, надавши додаткові письмові докази по справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача із ПП «Пром-тех-снаб». 14 квітня 2015 року відповідач надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову. Про дату, час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся.

23 квітня 2015 року суд здійснював повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення у судовому засіданні 23 квітня 2015 року, дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Обрій» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30051269, знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200118891.

З 22 по 30 грудня 2014 року відповідачем була проведена документальна позапланової невиїзна перевірка позивача з питань виявлених недостовірностей даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ПП «Пром-тех-снаб» за період з 1 по 31 липня 2014 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 13 січня 2015 року № 2/05-10-1530/30051269 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 29 січня 2015 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України № 0000062200, яким збільшена сума грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 210208 грн., в тому числі за основним платежем 140192 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70096 грн., за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за липень 2014 року встановлено його завищення на суму 140192 грн. у зв'язку із тим, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з виконання підрядних робіт в липні 2014 року Приватним підприємством «Пром-тех-снаб».

Судом встановлено, що 1 квітня 2014 року між позивачем як замовником та Приватним підприємством «Пром-тех-снаб» як підрядником був укладений договір підряду № 29-03/14, предметом якого є виконання підрядних робіт. 17 березня 2014 року також між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Пром-тех-снаб» був укладений договір № 29/14 купівлі-продажу на будівельні матеріали. На виконання умов даних договорів позивачу були надані видаткові та податкові накладні від 2 липня 2014 року на загальну суму 58381 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 9730 грн. 32 коп., від 3 липня 2014 року на загальну суму 51729 грн., в тому числі ПДВ 8621 грн. 50 коп., від 4 липня 2014 року на загальну суму 52104 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ 8684 грн. 15 коп., від 7 липня 2014 року на загальну суму 57441 грн. 05 коп., в тому числі 9573 грн. 51 коп., від 8 липня 2014 року на загальну суму 55666 грн. 08 коп., в тому числі ПДВ 9277 грн. 68 коп., від 9 липня 2014 року на загальну суму 57310 грн. 01 коп., в тому числі ПДВ 9551 грн. 67 коп., від 10 липня 2014 року на загальну суму 58881 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 9813 грн. 60 коп., від 11 липня 2014 року на загальну суму 58881 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 9813 грн. 60 коп., від 14 липня 2014 року на загальну суму 58881 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 9813 грн. 60 коп., від 15 липня 2014 року на загальну суму 59722 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 9953 грн. 80 коп., від 16 липня 2014 року на загальну суму 58881 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 9813 грн. 60 коп., від 17 липня 2014 року на загальну суму 55292 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 9215 грн. 40 коп., від 21 липня 2014 року на загальну суму 29158 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ 4859 грн. 72 коп., від 9 липня 2014 року на загальну суму 49866 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ 8311 грн. 46 коп., від 10 липня 2014 року на загальну суму 4999 грн. 68 коп., в тому числі ПДВ 833 грн. 28 коп., від 11 липня 2014 року на загальну суму 37922 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ 6320 грн. 50 коп., від 31 липня 2014 року на суму 36025 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 6004 грн. 20 коп. Також між замовником та підрядником за договором складена довідка про вартість виконаних робіт та витрати за липень 2014 року (ремонт душових), форми КБ-3. Вартість робіт була оплачена позивачем шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими суду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за липень 2014 року відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки відповідача, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Пром-тех-снаб» стала, зокрема, податкова інформація Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка ґрунтується на висновках акту від 31 грудня 2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002. У висновках даного акту зазначено, що за результатами перевірки ПП «Пром-тех-снаб» не підтверджено факт здійснення операцій постачання та продажу товарів, робіт, послуг контрагентам з 1 липня по 30 вересня 2014 року. Відповідачем не була виконана ухвала суду від 15 квітня 2015 року, якою були витребувані вищенаведені податкова інформація та акт перевірки, внаслідок чого суд використовує інформацію, яка наведена в акті перевірки позивача від 13 січня 2015 року. В акті зазначено, що ПП «Пром-тех-снаб» зареєстрований як платник податку на додану вартість, в декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року задекларував податкові зобов'язання, в тому числі й по відносинам з позивачем.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у липні 2014 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Як зазначалося судом вище, контрагент позивача формував податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем. Позивачем суду також надані письмові докази, які посвідчують використання у власній господарській діяльності отриманого робіт, а саме: договори підряду між ПАТ «Веско» як замовником та позивачем як підрядником від 7 травня 2014 року, від 30 травня 2014 року, від 2 липня 2014 року, від 1 жовтня 2014 року, 21 жовтня 2014 року, договори підряду між ПАТ «Дружківське рудоуправління» як замовником та позивачем як підрядником від 7 травня 2014 року, від 1 липня 2014 року, від 1 серпня 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, платіжні доручення.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Обрій» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000062200 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29 січня 2015 року № 0000062200, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 210288 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Обрій» витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 58 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 5 травня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.