Ухвала

від 28.04.2015 по справі 826/20074/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20074/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0002932201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року позов задоволено повістю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством "Адвертайм Столиця" (далі - ПП "Адвертайм Столиця"), товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудсервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Грюн Вальд", товариством з обмеженою відповідальністю "Епро-Дівайс", товариством з обмеженою відповідальністю "К-Левер", товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд", товариством з обмеженою відповідальністю "ОМФЛ", товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Технології", товариством з обмеженою відповідальністю "Східно-європейські транспортні системи" та товариством з обмеженою відповідальністю "Телеінформ-Сістемс" за період із 01 січня 2012 року по 30 квітня 2014 року. Результати перевірки оформлені актом від 27 червня 2014 року № 266/1-22-01-35645230.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2013 року у розмірі 600,00 грн., чим порушено пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); - занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 570,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

24 липня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 570,00 грн. за основним платежем та у розмірі 142,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0007612201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 600,00 грн. за основним платежем та у розмірі 150,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" має статус юридичної особи та платника ПДВ, що підтверджується відповідними виписками з ЄДРЮОФОП, свідоцтвами платника ПДВ. Також, позивачем, до суду апеляційної інстанції було надано документи та повідомлено, що 07.04.2015 року змінив назву з товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Агроенерджі" на товариство з обмеженою відповідальністю «СЯЙВО КРАСИ», що підтверджується Протоколом № 39 від 24 березня 2015 року, Статутом та Випискою з ЄДРЮОФОП від 09.04.2015 року.

Так, між позивачем та ПП "Адвертайм Столиця", укладено договір від 01 лютого 2013 року № А-20, за умовами якого ПП "Адвертайм Столиця" зобов'язалось передати позивачу у платне користування обладнання - двохярусні металеві стелажі під палети 1,20 на 0,80 у кількості 16 одиниць.

На підтвердження виконання умов договору № А-20 суду надано копії актів приймання-передачі обладнання, додаткової угоди до договору № А-20, акту надання послуг, податкової накладної та банківських виписок з рахунку позивача.

У матеріалах справи також міститься копія договору оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2011 року № 49, за умовами якого приватне акціонерне товариство "Фірма "Хозімпекс" зобов'язалося передати позивачу у строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, а саме складське та офісне приміщення. Строк дії договору № 49, з урахуванням додаткової угоди від 28 грудня 2012 року № 2 з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року.

На підтвердження виконання умов договору № 49 суду надано копії акту приймання-передачі, додаткової угоди, актів про виконання робіт (послуг), податкової накладної.

Таким чином, наявний договір оренди складу Позивача у ПрАТ "Фірма "Хозімпекс" та первинні документи складені за результатами його оренди у травні 2013 року, підтверджують факт наявності складу у Позивача в травні 2013 року. У матеріалах справи є акт про виконання робіт (послуг) № 83 від 31 травня 2013 року, який підтверджує факт надання ПрАТ "Фірма "Хозімпекс" на користь Позивача у травні 2013 року вантажно-розвантажувальних робіт 12 тонн товару. Таким чином, у Позивача у травні 2013 року був товар, який був об'єктом його господарської діяльності. Факт реалізації товарів Позивачем підтверджується і податковою декларацією з ПДВ за травень 2013 року, договору оренди транспортного засобу від 29 грудня 2012 року № 200, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Український професійний кур'єр" (далі - ТОВ "Український професійний кур'єр") зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у строкове платне користування автомобіль. Строк дії договору № 200: із 01 січня по 31 грудня 2013 року та договору оренди транспортного засобу від 14 квітня 2013 року № 14/04, за умовами якого ТОВ "Український професійний кур'єр" зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у строкове платне користування автомобіль. Строк дії договору № 14/04: із 14 квітня по 31 грудня 2013 року.

За результатами виконання договорів оренди автомобілів TOB "Український професійний кур'єр" та Позивач склали Акти надання послуг № 143 та №144 від 31 травня 2013 року. Таким чином, у Позивача у травні 2013 року були в користуванні необхідні для здійснення його господарської діяльності транспортні засоби.

Також, у травні 2013 року у Позивача було достатньо працівників для здійснення його господарської діяльності, що підтверджується Наказами про внесення змін до штатного розпису та про викладення його у новій редакції, а також самими редакціями штатного розпису за травень 2013 року.

Позивачем подавався фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за перше півріччя 2013 року форми № 1-м та № 2-м з квитанцією про його прийняття органом статистики. Із вказаного звіту видно, що станом на 01.01.2013 року Позивач володів основними засобами залишковою вартістю 86600,00 грн. (первісна вартість -129500,00 грн.), а станом на 30.06.2013 року - основними засобами залишковою вартістю 77000,00 грн. (первісна вартість - 136700,00 грн.). Таким чином, у травні 2013 року Позивач володів основними засобами необхідними для здійснення ним його господарської діяльності.

Крім того, слід звернути увагу, що під час перевірки відповідачем не надано оцінки первинній документації, яку позивачем було надано до перевірки, та не досліджено безпосередньо фінансово-господарські операції позивача з його контрагентами. Висновки відповідача ґрунтуються на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В матеріалах справи містяться у достатній кількості копії первинних документів, які підтверджують факт реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача із контрагентами у 2013 році, та здійснення за їх участю господарських операцій за вказаний період.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення позивача права на формування валових витрат, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ.

Таким чином, відповідачем, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень, а тому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.