Рішення

від 23.04.2015 по справі 319/613/15-ц

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/613/15-ц

Провадження №2/319/465/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Мальованого В.О.,

при секретарі судового засідання Синяковій О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності дружини на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В :

14 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності дружини на житловий будинок.

Позивач прохає суд постановити рішення, яким визнати за нею право особистої власності на житловий будинок з усіма будівлями та господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784400:01:001:0056) за адресою : вул. Гагаріна, буд.2 с.Мар"янівка Куйбишевського району Запорізької області, судові вирати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 23 серпня 2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 12 січня 2015 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано.

У період проживання у зареєстрованому шлюбі, ними було набуте майно, на кошти, які належали позивачу, а саме - житловий будинок з усіма будівлями та господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784400:01:001:0056) за адресою : Запорізька область, Куйбишевський район, с.Мар"янівка, вул.Гагаріна, буд.2. Вказані кошти були подарунком позивачу її батьками. При купівлі житлового будинку нею було прийнято рішення оформити будинок на ім"я чоловіка ОСОБА_2, так як він був головою їхньої сім"ї. Після розірвання шлюбу вона проживає та зареєстрована у спірному будинку разом з донькою. Відповідач в будинку не проживає з серпня 2014 року, реєстрації за вказаною адресою не має та ніколи не мав.

В інший, крім судового порядку позивач не має можливості довести право особистої приватної власності на житловий будинок, тому змушена звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась, про час і місце розгляду справи були аовідомлена, повідомила причини неявки.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_3, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі по тих підставах, які були викладені в позовній заяві .

Відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позов ОСОБА_3 на тих підставах, які були викладені позивачем в позовній заяві, не заперечував проти визнання права особистої приватної власності на спірний житловий будинок, надав відповідні пояснення.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності ОСОБА_3, як позивача.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23 серпня 2008 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Мар"янвської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області.

Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з усіма будівлями та господарським спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784400:01:001:0056) за адресою : вул. Гагаріна, буд.2 с.Мар"янівка Куйбишевського району Запорізької області, який посвідчено державний нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори Запорізької області 04 березня 2013 року.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, спірний житловий будинок зареєстровано 04 березня 2013 року на ім"я ОСОБА_2, реєстраційний номер 920136.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області № 319/1281/14-ц від 12 січня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно із ст.177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

За положеннями ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За правилами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтями 210 та 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності позивача на спірний житловий будинок і господарські споруди виникло під час його перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і згідно вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України, вказане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.2 ст.60 СК України - вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Утім, із цього правила є певне виключення. Так, ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю чоловіка, дружини є: майно, набуте кожним з них до шлюбу; майно, набуте ним, нею за час шлюбу але на підставі договору дарування або спадкування; майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто; премії, винагороди, які він, вона одержав за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала чоловікові, дружині, а також як відшкодування, завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Також відповідно до ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Однак, як зазначалось вище, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, тобто, якщо майно було набуте за час шлюбу, передбачається (презумується), що воно є спільним. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. Якщо при поділі майна один з подружжя стверджує, що певна річ була набута за час шлюбу на власні кошти цієї особи, то такі факти потребують доведення в суді.

Згідно ч.1 ст.63 Сімейного кодексу України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до стст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що спірний будинок було придбано за особисті кошти позивача, які були подаровані їй батьками, відповідачем визнані вказані обставини та ним не оспорені, у зв`язку з чим, суд, враховуючи встановлені обставини та відповідні ним спірні правовідносини, вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та законними, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визнання відповідачем пред'явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в зв"язку з визнанням відповідачем позову, висловлюючи думку позивача, прохав залишити без розгляду питання щодо розподілу судових витрати та стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.57, 60, 63 Сімейного кодексу України, ст.15,16,177, 181, 182 Цивільного кодексу України, ст.стст.10,11,60,88,174,209,212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право особистої приватної власності на житловий будинок з усіма будівлями та господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784400:01:001:0056) за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, село Мар'янівка, вулиця Гагаріна, будинок № 2

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О.Мальований