Постанова

від 27.02.2015 по справі 804/613/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 р. Справа № 804/613/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Ломідзе Д.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

14.01.15 року прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 42513,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 18.02.2013 року до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» за формою 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 звітній рік у якому зазначено про 7 працюючих інвалідів при нормативній кількості інвалідів - 7 осіб. Однак, згідно витягу з акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування № 04-01-69/325 від 27.11.2013 року , територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області встановлено, що у звіті з праці ТОВ «АТП№ 32» форми 1-ПВ за 2012 рік та у звіті форми 10 ПІ наявні розбіжності, а саме дійсна середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у 2012 році становила 4 особи. Таким чином, відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 №875-XII (далі - Закон № 875) не сплатив адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідом. За недотримання нормативу позивач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне незайняте робоче місце у термін до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, а у разі прострочення сплатити також пеню за прострочення. Оскільки позивач не забезпечив працевлаштування 3 інвалідів та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування 3 інвалідів, з нього підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції у розмірі 42513,00 грн. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути в судовому порядку.

Прокурор та представник позивача подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, просили позов задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 47), в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що, відповідно до ст.18 Закону № 875 обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади - Державну службу зайнятості, тобто обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Встановлення факту недостовірності відомостей у звітності відповідача не є підставою для нараховування та сплати адміністративно - господарські санкції за не працевлаштування інвалідів на підприємстві. За таких обставин вважає, що позивачем безпідставно пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господастьких санкцій, оскільки вина підприємства у не працевлаштуванні 3 інвалідів в 2012 році, відсутня.

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглядати в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.02.2013 р. відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 170 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 7 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 7 осіб (а.с. 13).

Згідно Акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування № 04-01-69/325 від 27.11.2013 року, Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області встановлено, що у звіті з праці ТОВ «АТП№ 32» форми 1-ПВ за 2012 рік та у звіті форми 10 ПІ наявні розбіжності, а саме дійсна середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у 2012 році становила 4 особи, при нормі 7 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 42513 грн. (а.с. 15-26).

Згідно вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02.07.2014 року, який набрав законної сили 04.08.2014 року, ОСОБА_2, відповідно до наказу № 126-К від 01.09.2010 року призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» з метою ухилення від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році затвердив своїм підписом та скріпив печаткою Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 170 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 7 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 7 осіб (а.с. 28).

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки, вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, який набрав законної сили 04.08.2014 року досліджувались обставини внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, суд вважає такі обставини встановленими та такими, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього вказаного Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, законодавчо на підприємства, установи, організації покладено обов'язки створювати робочі місця для інвалідів.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р. на відповідача покладено обов'язок щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Крім того, обов'язком підприємства, установи, організації являється сплата адміністративно-господарських санкцій у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві менша, ніж установлено нормативом.

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач вважає, що на підставі Звіту відповідача за Формою № 10-ПІ за 2012 рік, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 42513,00 грн.

Судом встановлено, що протягом 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала 170 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 7 осіб, фактично працює - 4 особи.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно були нараховані адміністративно - господарські санкції у розмірі - 42513,00 грн.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача, про покладення обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на центральний орган виконавчої влади, оскільки нарахування адміністративно-господарських санкцій відбувалось у зв'язку з поданням до Фонду соціального захисту інвалідів відомостей, що не відповідають фактичним даним щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.

З огляду на зазначене, суд вбачає вину в бездіяльності відповідача щодо невчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інвалідів, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та свідчить про правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 42513,00 грн.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В ході розгляду справи позивачем, як суб'єктом владних повноважень, були доведені обставини обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій та пені, визначених положеннями ст. ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку із чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» про стягнення заборгованості у розмірі 42513,00 грн.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство№32» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Каштанова, буд. 15-ж, код ЄДРПОУ 31459004, р/р 26007033757300 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 11, ЄДРПОУ 25005978, банк отримувача - УДКСУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська р/р 31217230700006 ЄДРПОУ 37989295) адміністративно-гасподарські санкції у розмірі 42513,00 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот тринадцять грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева