Постанова

від 24.03.2015 по справі 810/745/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року 810/745/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Терлецької О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скай-В» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-В», звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.02.2015 № 0000202201 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечень проти позову чи будь-яких пояснень до суду не надійшло.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-В» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 34442700.

З матеріалів справи встановлено, що 23.01.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 23.01.2015 № 175/10-08-22-01/34442700 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Скай-В» (код за ЄДРПОУ 34442700) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» (код за ЄДРПОУ 37450960) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема норм: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, - в наслідок чого завищено від'ємне значення ПДВ на загальну суму 4 251 гривень, в тому числі по періодам: липень 2014 року - 4 251 гривень.

На підставі Акта перевірки від 23.01.2015 №175/10-08-22-01/34442700, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 06.02.2015 №0000202201 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 4 251 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нереальність (фіктивність) господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Висновки відповідача щодо завищення показників, задекларованих в рядку 10.1 Декларації «придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» на загальну суму 4 251 гривень, в тому числі за липень 2014 року на суму 4 251 гривень, в результаті чого потягнуло за собою нереальність (фіктивність) господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», ґрунтуються на використаних даних податкової звітності, яка була надана ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» до ДПІ, в тому числі реєстру податкових накладних встановлено, що підприємством виписана велика кількість податкових накладних на користь контрагента в один день в сумі ПДВ менше 10 000, 00 гривень, відображено в податковій звітності, та які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, шляхом маніпулювання даними податкової звітності ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» безпідставно формувало податковий кредит підприємствам-покупцям.

Крім того, відповідачем досліджено Акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 08.12.2014 № 1758/26-59-22-08/38517072 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014. Згідно даних Акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 08.12.2014 №1758/26-59-22-08/38517072 встановлено формування ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» технічного кредиту для контрагентів (сторінка 8 Акта перевірки позивача). Однак слід зазначити, що в даному переліку відсутнє як підприємство позивача, так і його контрагента ТОВ «Брокбудкепітал».

Крім того, податковий орган зазначає, що товари (роботи, послуги) реалізовані ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» на користь контрагентів за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 не могли бути поставлені, тому дані правочини не спричинили реального настання правових наслідків, та як наслідок, відповідно, відсутні і послуги по ланцюгу постачання від ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» до контрагентів-покупців. Враховуючи наведене, податковий орган вбачає проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Брокбудкепітал» (постачальник) було укладено договір поставки № 1/07 від 01.07.2014. Згідно умов вищевказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію (меблеві світильники галоген G4 та трансформатори електронні 60 W 220/12 V), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Брокбудкепітал» в адресу позивача були виписані наступні податкові накладні: від 16.07.2014 №269 на суму 12 157,50 гривень, в тому числі ПДВ - 2 026,25 гривень та від 07.07.2014 №75 на суму 13 348,50 гривень, в тому числі ПДВ - 2 224,75 гривень.

Факт виконання умов вищевказаного договору також підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: від 07.07.2014 №75 на суму 13 348,50 гривень, в тому числі ПДВ - 2 224,75 гривень та від 16.07.2014 №269 на суму 12 157,50 гривень, в тому числі ПДВ - 2 026,25 гривень та рахунками-фактури від 10.07.2014 №СФ-0001007; від 02.07.2014 № СФ-0000207.

Факт оплати товару за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2014 № 451 та від 16.07.2014 № 475.

Факт транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Брокбудкепітал» товару (меблеві світильники галоген G4 та трансформатори електронні 60 W 220/12 V) підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента ТОВ «Брокбудкепітал».

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.93.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

П.200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

За приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у контрагента ТОВ «Брокбудкепітал», а саме: меблеві світильники галоген G4 та трансформатори електронні 60 W 220/12 V. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Брокбудкепітал» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Придбаний позивачем у ТОВ «Брокбудкепітал» товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності позивача, є: Код КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; Код КВЕД 31.02 Виробництво кухонних меблів; Код КВЕД 1.09 Виробництво інших меблів (основний); Код КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; Код КВЕД 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав орендоване приміщення для розміщення виробничого цеху та офісу згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

Строк дії даного договору з 01.01.2014 до 01.07.2016.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Брокбудкепітал» не виконувало своїх обов'язків з поставки товарів, не має достатніх адміністративно-господарських засобів, виробничого обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, відсутність трудових ресурсів тощо, у зв'язку з чим фактично не могло здійснювати поставку товарів в адресу позивача.

Відповідач дійшов висновку про нереальність (фіктивність) господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал».

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст Акта перевірки свідчить про те, що податковим органом первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» досліджувалися та певних зауважень чи то недоліків в їх оформленні не встановлено. Висновки про нереальність (фіктивність) господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», зроблені на підставі висновків про безтоварність операцій, зокрема, контрагента ТОВ «Брокбудкепітал» та іншого підприємства - ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», яке відношення до господарської діяльності позивача та ТОВ «Брокбудкепітал» в перевіряємий період не мало.

Відповідно до матеріалів справи, змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» були товари, а саме: меблеві світильники галоген G4 та трансформатори електронні 60 W 220/12 V.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ТОВ «Брокбудкепітал» та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод позивача, податковим органом не наведено.

Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ТОВ «Брокбудкепітал» і ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» та їх контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ТОВ «Брокбудкепітал» та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» і ТОВ «Брокбудкепітал» та його контрагентів не могли вплинути на факт здійснення безтоварних операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал». Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товарів позивачу, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальність (фіктивність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочину та його виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача про нереальність (фіктивність) господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал», шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Брокбудкепітал» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту постачання зазначених товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення показників, задекларованих в рядку 10.1 Декларації «придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» на загальну суму 4 251 гривень, в тому числі за липень 2014 року на суму 4 251 гривень, з підстав визнання господарських операцій нереальними (фіктивними), є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам ст.19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента та іншого підприємства, яке господарської діяльності з позивачем, зокрема, у перевіряємий період, взагалі не здійснювало.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про завищення показників, задекларованих в рядку 10.1 Декларації «придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» на загальну суму 4 251 гривень, в тому числі за липень 2014 року на суму 4 251 гривень, є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі ст.71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.02.2015 № 0000202201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-В» понесені ним судові витрати в розмірі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.