Рішення

від 29.04.2015 по справі 910/6509/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015Справа №910/6509/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» про стягнення заборгованості у розмірі 31 655 грн. 73 коп.

Представники:

від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 31 655 грн. 73 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 06.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» із Заявою про відкриття поточного рахунку, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua складають Договір банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року. Як зазначає Позивач, відповідно до Договору банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточному рахунку 26001052616024 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Так, свої зобов'язання Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 25 000 грн. 00 коп. Проте у зв'язку з непогашенням кредиту, у Відповідача виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» в розмірі 31 655 грн. 73 коп. Таким чином, Відповідач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» заборгованість у розмірі 31 655 грн. 73 коп., з яких: 24 969 грн. 63 коп. - заборгованість за кредитом, 5 777 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 267 грн. 74 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань та 641 грн. 15 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6509/15-г, судове засідання призначено на 01.04.2015 р.

01.04.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.03.2015 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості за Договором банківського обслуговування від 06.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року відкладено розгляд справи на 16.04.2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.04.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 р. призначено розгляд справи на 29.04.2015 р. з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

27.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення нормативного обґрунтування позовних вимог, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 29 квітня 2015 року представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 23.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 17.04.2015 р. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва по справі №910/6509/15-г від 17.04.2015 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» є 01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 5-А.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/6509/15-г направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» із Заявою про відкриття поточного рахунку, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua складають Договір банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року. Відповідно до Договору банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточному рахунку 26001052616024 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Пунктом 3.2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта.

Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг». (п.3.2.1.1.8 Умов)

Відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь - якого із зобов»язань передбаченого «Умовами» змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов»язань за кредитом у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він виконав зобов»язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 25 000 грн. 00 коп. Проте у зв'язку з непогашенням кредиту, у Відповідача виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» в розмірі 31 655 грн. 73 коп. Таким чином, Відповідач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» заборгованість у розмірі 31 655 грн. 73 коп., з яких: 24 969 грн. 63 коп. - заборгованість за кредитом, 5 777 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 267 грн. 74 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань та 641 грн. 15 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

09.02.2015 року Позивачем на адресу Відповідача надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 31 851 грн. 37 коп., яка залишена Відповідачем без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за Договором банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року в розмірі 24 969 грн. 63 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 02.03.2015 року, наданим Позивачем.

Однак, Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України повернення кредитних коштів за Договором банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року в розмірі 24 969 грн. 63 коп.

Таким чином, Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 24 969 грн. 63 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2.1.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом.

Відповідно до п.3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат 25 числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1 по 20 числа поточного місяця або до 25 числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21 до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з п.3.2.1.4.1.2 Умов у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати пероіду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається порушеним. При порушенні Клієнтом будь - якого з грошових зобов»язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.3.2.1.4.1.3 Умов)

Сума нарахованих та несплачених відсотків за обслуговування рахунку Відповідача, згідно з приведеним банком та перевіреного судом розрахунком заборгованості складає 5 777 грн. 21 коп. і при відсутності доказів погашення заборгованості за кредитом, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, згідно із п. 3.2.1.2.2.7 Умов, обов'язком клієнта визначено сплату Банку винагороди відповідно до п.п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.

З огляду на матеріали справи, через порушення зобов'язань по оплаті за здійснення банківського обслуговування, Відповідачу здійснено нарахування комісії в сумі 641 грн. 15 коп., а тому через непогашення Відповідачем зазначеної суми грошових коштів, позовні вимоги Позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором у розмірі 267 грн. 74 коп.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Суд, зазначає, що дії Відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором є порушенням умов договору, а тому є підстави для застосування відповідальності, передбаченої умовами Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору банківського обслуговування №б/н від 06.02.2014 року за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання у розмірі 267 грн. 74 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 267 грн. 74 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальні технології» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 5-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35690387) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 31 655 (тридцять одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 73 (сімдесят три) коп., з яких: 24 969 грн. 63 коп. - заборгованість за кредитом, 5 777 грн. 21 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 267 грн. 74 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, 641 грн. 15 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 травня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин