cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2015Справа №910/7608/15-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок», м.Обухів, ЄДРПОУ 34840150
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К», м.Київ, ЄДРПОУ 23537524
про стягнення 21 000 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Донець Л.В. - по дов.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок», м.Обухів звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К», м.Київ про стягнення попередньої оплати в сумі 21 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятого на себе зобов'язання поставити товар, а саме комплект гільз, який було оплачено позивачем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактуру, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про повернення попередньої оплати.
Відповідач у судове засідання 06.05.2015р., як і в переднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.
Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Регіон-К» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01014, м.Київ, Печерський район, вул.Струтинського, буд.8.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 14.04.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Конверт з наведеною судовою кореспонденцією, як і попереднє поштовє відправлення, було повернуто на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.
З приводу неявки відповідача в судове засідання 06.05.2015р. господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом також враховано, що ухвалою від 14.04.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Крім того, відповідачем в процесі розгляду справи клопотань про відкладення судового засідання не заявлялось.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Регіон-К» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерок» рахунок №6/02-02 на суму 21 000 грн. на оплату комплекту гільз, на підставі якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у вказаному вище розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №40382 від 10.06.2014р., що скріплене печаткою банку про проведення розрахунково-касової операції.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем було переховано відповідачу попередню оплату в розмірі 21 000 грн. за комплект гільз у кількості 2 шт.
За висновками суду, виставлення рахунку-фактури та перерахування грошових коштів в якості оплати товару на загальну суму 21 000 грн. свідчить про виникнення між сторонами правовідносин щодо поставки товару та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин вправи судом ухвалами від 30.03.2015р. та від 14.04.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача грошових коштів в сумі 21 000 грн. згідно рахунку №6/02-02 від 02.06.2014р.
Проте, відповідачем вимог суду виконано не було, факт отримання вказаної суми грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» не спростовано.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, 06.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К» вимогу №693 від 30.12.2014р. про поставку товару, а саме двох комплектів гільз, у строк не пізніше 10.01.2015р. Факт направлення вказаної претензії на адресу, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підтверджується представленими заявником до матеріалів справи фіскальним чеком №215600426655 від 06.01.2015р. та реєстром рекомендованих листів, який скріплено печаткою відділення поштового зв'язку.
Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.ст.663, 530 Цивільного кодексу України, а також зміст претензії №693 від 30.12.2014р., судом встановлено, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К» поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерок» товар на суму 21 000 грн. настав.
За поясненнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Регіон-К» товар на загальну суму 21 000 грн. поставлено не було.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин вправи судом ухвалами від 30.03.2015р. та від 14.04.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання свого обов'язку з поставки товару позивачу.
Проте, як вказувалось вище, відповідачем вимоги суду виконано не було, витребувані докази не представлено, факт порушення своїх зобов'язань перед заявником не спростовано.
При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таку саму позицію наведено в постанові від 28.11.2013р. Верховного Суду України по справі №3-127гс11.
Як свідчать матеріали справи, 24.02.2015р. заявник звернувся до відповідача з вимого №89 від 19.02.2015р. про повернення грошових коштів в сумі 21 000 грн.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Регіон-К» грошові кошти в сумі 21 000 грн. заявнику повернуто не було.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що позивачем було здійснено попередню оплату товару на суму 21 000 грн. на підставі рахунку №6/02-02 від 02.06.2014р., а обов'язок поставити товар, що виник у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К», останнім виконано не було, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К» про стягнення 21 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок», м.Обухів до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К», м.Київ про стягнення попередньої оплати в сумі 21 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Регіон-К» (01014, м.Київ, Печерський район, вул.Струтинського, буд.8, ЄДРПОУ 23537524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» (08700, Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, буд.6, ЄДРПОУ 34840150) попередню оплату в сумі 21 000 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 06.05.2015р. оголошено вступну та резолютину частини рішення.
Повне рішення складено 07.05.2015р.
Суддя М.О.Любченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.05.2015 |
Оприлюднено | 13.05.2015 |
Номер документу | 44072412 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Любченко М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні