Рішення

від 14.04.2015 по справі 911/875/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/875/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС ЛТД",

03680, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Шутова, 16

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль",

08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський",

01001, м. Київ, Шевченківський р-н, провул. Рильський, буд. 10-12/3

про стягнення 96 688, 54 грн.

за участю представників:

позивача - Науменко О.Г. (довіреність від 02.12.2014 № 276);

відповідача - Мамченко Р.А. (довіреність від 25.03.2015 № 09);

третьої особи - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РБС ЛТД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" (далі - відповідач) про стягнення 96 688, 54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням відповідачем обсягів виконаних робіт, що вказані ним в акті надання послуг від 28.07.2014 № 6218, над реальними обсягами робіт, що виконані відповідачем за договором підряду від 19.11.2013 № В-233.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2015 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі - третя особа).

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6977/15 від 27.03.2015) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6978/15 від 27.03.2015) відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що іншим судом розглядається справа про стягнення заборгованості з повної оплати робіт, що спірні у даній справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7263/15 від 31.03.2015) позивачем подано клопотання про призначення у справі судово-будівельної експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 32, частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-будівельної експертизи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7264/15 від 31.03.2015) позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7299/15 від 31.03.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 31.03.2015 представники позивача та відповідача з'явились, представник третьої особи не з'явився, розгляд справи відкладено на 14.04.2015, у зв'язку з неявкою представника третьої особи та неподанням витребуваних судом доказів, з цих же підстав відкладено розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8288/15 від 10.04.2015) відповідачем подано письмові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8304/15 від 10.04.2015) позивачем подано письмові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8365/15 від 14.04.2015) третьою особою подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 14.04.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача заперечив позов повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РБС ЛТД" (далі - генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (далі - підрядник), укладено договір підряду від 19.11.2013 № В-233 (далі - Договір) та Додаткову угоду від 17.02.2014 № 1 (далі - Додаткова угода), відповідно до умов яких генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, з власних матеріально-технічних засобів, в межах вартості робіт, визначеної у пункті 2.1. Договору та в строки, передбачені графіком виконання робіт, виконати комплекс робіт по виготовленню та монтажу офісних перегородок у кількості 405 м.кв. та маятникових двостулкових дверей «Дорма» у кількості 9,5 м.кв. та алюмінієвих дверей у кількості - 15 шт. (пункт 2. Додаткової угоди).

Відповідно до пункту 1.3. Договору, генеральний підрядник зобов'язується прийняти роботи та своєчасно здійснити оплату за них на умовах Договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, оплата робіт здійснюється генеральним підрядником поетапно, у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 40% загальної вартості робіт сплачується протягом 3 банківських днів з дати отримання генеральним підрядником рахунку, виставленого підрядником після підписання сторонами Договору; 30% загальної вартості робіт - протягом 5 банківських днів з дати отримання генеральним підрядником рахунку, виставленого підрядником; 30% загальної вартості робіт - протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від підрядника, виставленого після підписання сторонами акту про виконані роботи.

Загальна вартість робіт може бути змінена за окремою домовленістю сторін шляхом підписання додаткових угод до Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, виконання робіт за Договором підтверджується підписаним належним чином уповноваженими представниками сторін акту про виконані роботи.

Згідно з пунктом 4.5. Договору, право власності на результати робіт, обладнання та матеріали в їх складі, переходить від підрядника до генерального підрядника з моменту підписання сторонами акту про виконані роботи.

Договір вступає в силу з дати підписання сторонами і діє протягом всього строку виконання робіт та здійснення розрахунків за Договором (пункт 7.1. Договору).

Загальна вартість робіт за Договором, з урахуванням Додаткової угоди від 17.02.2014 №1, складає 688 205,50 грн. (у т.ч. ПДВ), (пункт 3. Додаткової угоди).

Відповідно до акту наданих послуг від 28.07.2014 № 6218, що підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток, загальна вартість виконаних відповідачем робіт склала 642 717,44 грн.

Акт наданих послуг від 28.07.2014 № 6218 підписаний позивачем без зауважень та заперечень.

Окрім того, вказана вартість робіт та відсутність заперечень до їх якості підтверджені наявними у матеріалах справи листі позивача від 24.07.2014 № 24.07 та листі третьої особи від 24.07.2014 № 23-05-1795, на об'єкті якої виконувались спірні роботи.

Відповідно до тверджень позовної заяви, після підписання акту наданих послуг від 28.07.2014 № 6218, позивачем виявлено розбіжності між обсягами робіт, що вказані у цьому акті та фактично виконаними роботами, а саме: в акті зазначено загальна площа встановленої перегородки алюмінієвої офісної у кількості - 405 м.кв., тоді як, фактично, зазначений показник складає 294,5 м.кв.

Позивач, листом від 28.07.2014 № 28.07, звернувся до відповідача та третьої особи, з проханням вважати акт наданих послуг від 28.07.2014 № 6218 помилково підписаним і недійсним та внести до нього зміни, згідно з фактичним обсягом виконаних робіт, а у даному позові, позивач вимагає повернення відповідачем різниці між вартістю фактично виконаних робіт і робіт, що прийняті ним за спірним актом та вже оплачені позивачем.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, відповідно до вищезазначених норм закону, обов'язок оглянути та прийняти виконанні роботи покладено саме на позивача. Не заявивши, згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України, негайно при прийнятті робіт про наявність недоліків (у даному випадку - зменшення обсягів робіт), позивач відповідно до вказаної норми закону втратив право у подальшому посилатися на ці можливі відступи від умов договору та недоліки у виконаній відповідачем роботі.

Позивачем не доведено суду, що наявні, на його думку, недоліки у обсягах робіт, не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, тобто, є прихованими недоліками.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на вищевказані письмові докази та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про виконання робіт підрядником і прийняття їх замовником у належний, визначений Договором між сторонами та чинним законодавством, спосіб, у обсягах та вартості, що погоджені сторонами у вищезазначеному акті виконаних робіт на суму 642 717,44 грн.

Окрім того, відповідно до тексту позовної заяви, сума, що надмірно сплачена позивачем, має бути повернута відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами укладено договір підряду від 19.11.2013 № В-233, а кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримано останнім як оплата за роботи відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому, не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Дану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 13/096-12.

Окрім того, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/25856/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015, встановлено факт виконання спірних робіт, у обсягах, що зазначені в акті наданих послуг від 28.07.2014 № 6218.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем, у позовній заяві та під час розгляду справи повторно, заявлено клопотання про призначення судово-будівельної експертизи, з метою підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт з монтажу перегородок офісних алюмінієвих у кількості 294,5 м.кв., тобто, для підтвердженя факту завищення відповідачем обсягів виконаних робіт за спірним актом наданих послуг.

За результатами розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки обов'язок з встановлення факту належного виконання робіт, нормами Цивільного кодексу України, покладено на позивача як замовника робіт та визначено строк виконання цього обов'язку - момент прийняття робіт, у тому числі, з огляду на частину 4 статті 853 Цивільного кодексу України, і шляхом призначення експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта є видом доказу, на підставі якого суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, як вказано вище, рішенням іншого господарського суду, що набрало законної сили, встановлено повне і належне виконання підрядником спірних зобов'язань за Договором.

З огляду на вказане та на підставі частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-будівельної експертизи.

Також, відповідачем, під час розгляду справи, подано клопотання про зупинення провадження у справі, але, згодом, його представником у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відмову від цього клопотання (протокол судового засідання від 14.04.2015), зважаючи на те, що вказане клопотання заявлено уповноваженим на це представником відповідача, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та прийняття відмови від клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки сторона розпоряджається своїми правами вільно, тому у суду немає підстав для незадоволення такого клопотання.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги, які пред'явлені до відповідача про повернення 96 688,54 грн., які сплачені позивачем в якості оплати робіт за Договором, безпідставні, необґрунтовані і не підтверджуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим, не підлягають задоволенню.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 19.02.2015 № 1273 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 940,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 19.02.2015 № 1273, підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 6,23 грн.

Решта судового збору, у розмірі 1 933,77 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 35, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РБС ЛТД" ( 03680, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Шутова, 16 , код ЄДРПОУ 36582092) з Державного бюджету України 6 (шість) грн. 23 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 19.02.2015 № 1273.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.04.2015.

Суддя С.О. Саванчук