Рішення

від 29.04.2015 по справі 910/5169/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015№910/5169/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Друк"

про стягнення 221 065,68 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Горчакова Л.В. - представник за дов.;

від відповідача: Мархонос О.А. - представник за дов.

У судовому засіданні 29.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКА ПОЛІГРАФІЧНА ФАБРИКА "ЗОРЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ДРУК" про стягнення 221 065,68 грн. заборгованості на підставі Договору №019/14 від 20.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2015 порушено провадження у справі №910/5169/15-г, розгляд справи призначений на 30.03.2015.

У судовому засіданні 30.03.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 08.04.2015.

Судове засідання 08.04.2015 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою від 14.04.2015 розгляд справи призначено на 29.04.2015.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

07.04.2015, позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, відповідно до якого, просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 148 748,00 грн., пеню - 15 192, 63 грн., інфляційні втрати - 11 932, 15 грн., 3 % річних - 1 486, 90 грн.

28.04.2015, позивач вдруге подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 142 873, 00 грн., пеню - 15 192, 63 грн., інфляційні втрати - 11 932, 15 грн., 3 % річних - 1 486, 90 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене та зміст клопотання про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення по своїй суті є зменшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточнення позовних вимог від 28.04.2015.

В судовому засіданні 29.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2014 між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладений договір №019/14 (далі - договір), за умовами якого виконавець на замовлення зобов'язується виготовити етикетно-пакувальну або поліграфічну продукцію та відвантажити її замовнику.

Відповідно до п. 5.1 Договору, замовник здійснює оплату за продукцію на підставі виставлених виконавцем рахунків - фактур шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Перехід права власності та ризик на продукцію до замовника відбувається після її фактичного прийняття замовником, згідно п. 6.4 Договору.

Відповідно до п.12.1 Договору, він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'яазань за цим договором.

Відповідно до специфікації №1 від 20.06.2014, вартість продукції становить 12 050,00 грн.; порядок оплати: 50 % передоплати, 50 % на момент відвантаження, згідно специфікації №2 від 21.08.2014 - 100 956,00 грн.; порядок оплати: 50% передоплати, 50 % на момент відвантаження, згідно специфікації №3 від 21.08.2014 - 230 373, 00 грн.; порядок оплати: 50 % передоплата, 50 % на момент відвантаження, відповідно до специфікації №4 від 21.08.2014 - 61 750,00 грн., порядок оплати: 50 % передоплати, 50 % на момент відвантаження.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання Договору №019/14 від 20.06.2014 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі довіреностей (№99 від 25.06.2014, №№187 від 11.11.2014, №196 від 28.11.2014) відповідач отримав виготовлену позивачем продукцію, згідно видаткових накладних: №РН_Оф-000363/186 від 11.11.2014 на суму 61 750,00 грн., №РН_Оф-000362/184 від 11.11.2014 на суму 100 956,00 грн., №РН_Оф-000397/185 від 28.11.2014 - 230 373,00 грн., всього на суму 393 079, 00 грн.

Крім того, листом від 18.02.2015 №36-06/15 позивач направив відповідачу вимогу (опис вкладення у цінний лист від 18.02.2015, фіскальний чек №8078 від 18.02.2015).

В матеріалах справи міститься лист відповідача про графік погашення заборгованості.

За наявними в матеріалах справи доказами, з урахуванням часткових проплат відповідача, заборгованість за договором становить 142 873,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу складає 142 873,00 грн., доказів погашення якої відповідачем суду не надано.

Отже, суд визнав обґрунтованими вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 142 873,00 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню - 15 192,63 грн. нарахована за період з 29.11.2014 по 02.03.2015.

Відповідно до п. 9.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати замовником продукції, виконавець має право застосувати штрафні санкції у вигляді пені за кожен день прострочення платежів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежів.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.п. 1.9, 2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Суд перевірив розрахунок пені за результатами чого встановлено, що він є обґрунтованим та підлягає задоволенню пеня у розмірі 15 192, 63 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних - 1 486,90 грн. та інфляційні втрати - 11 932, 15 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних та дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.

Тому 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 1 486,90 грн., інфляційні втрати - 11 932,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (п. 4.7 постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Друк" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код 36464181) на користь Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" (04074, м. Київ, вул. Лугова1-А, код 02470684) суму основного боргу - 142 873, 00 грн. (сто сорок дві тисячі вісімсот сімдесят три гривні 00 коп.), пеню - 15 192, 63 грн. (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто дві тисячі 63 коп.), 3 % річних - 1 486, 90 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 90 коп.), інфляційні втрати - 11 932, 15 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 15 коп.) та 4 421,31 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня 31 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова