Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/1144/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/1144/15

за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі КабінетуМіністрівУкраїни та Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Прибережне";

про стягнення 102325,86 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданніприймали участь:

відпрокуратури: Пономарьов А.О. (посвідчення № 030835 від 15.12.2014 р.);

відпозивача 1: Юрченко Ю.Є. (довіреність № 7.1-25/7818 від 05.01.2015 р.);

відпозивача 2: Черняк А.А. (довіреність № 14/20-167 від 03.07.2014 р.);

відвідповідача: не з'явився.

обставинисправи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Прибережне" про стягнення 102 325,86 грн. з яких 91790,46 грн. основного боргу, 5808,12 грн. пені, 704,00 грн. 3 % річних та 4023,28 грн. інфляційних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 1-10-373 стз-фл/548 від 10.08.2010 року в частині сплати лізингових платежів.

Позов було прийнято Господарським судом Київської област у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованійтериторії України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1144/15 та призначено справу до розгляду на 14.04.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.04.2015 року, представники позивача 1 та відповідача не з'явилися, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 23.03.2015 року не виконав, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 28.04.2015 року.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу 2 надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

Проте, позивач 2 повідомив суд, що у зв'язку з надходження листа УДППЗ «Укрпошта» № 532-К-695 від 10.04.2015 року, яким останнє проінформувало позивача 2, що починаючи з 27.03.2014 року пошта, яка направлена УДДПЗ «Укрпошта» з материкової частини України, поштою АР Крим не приймається та повертається зворотному напрямку та листа ТОВ «Нова пошта» № 306-15 від 08.04.2015 року, в якому ТОВ «Нова пошта» зазначила, що не здійснює доставку вантажів та документів до тимчасово окупованої території АР Крим, у зв'язку з чим, позивач 2 не має можливості виконати вимоги ухвали суду від 23.03.2015 року та 14.04.2015 року (копії листів наявні в матеріалах справи).

Згідно абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/745/2014 від 5 червня 2014 року "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/1144/15 розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи№ 911/1144/15. Крім того, всі процесуальні документи суду у справі № 911/1144/15 занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 28.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 23.03.2015 року не виконав, відзив на позов не надав.

Прокурор та позивачі в судовому засіданні 28.04.2015 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача, суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після акінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (правонаступник - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" , позивач 2, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Прибережне" (далі - відповідач, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 1-10-373стз-фл/548 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у Постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у Додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника Предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1904 від 10.12.2003 року.

Згідно з п. 2.2 Договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - акт), щоу кладається у 5 автентичних примірниках.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються Додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в Додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Відповідно до п. 9.5 Договору Додатки доДоговору є його невід'ємними частинами.

На виконання п. 2.3 Договору Сторони підписали Додаток № 1, № 3 до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", яким погодили постачальника - ТОВ «Укравтозапчастина», Предмет лізингу - Трактор МТЗ-82.1.26, кількість одиниць-2, строк лізингу - 5 років, ціна за одиницю без ПДВ - 137916,67 грн., ціна за одиницю з ПДВ- 165500,00 грн., загальна вартість предмета лізингу з ПДВ - 331000,00 грн., яким також погодили, що Предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 10.09.2011 року.

Пунктом 3.2.1 Договору визначено, що Лізингодавець зобов'язаний передати Предмет лізингу в користування Лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленому Додаткомдо Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Підписання Сторонами Акту свідчить про належне виконання Лізингодавцем встановлених Лізингоодержувачем умов та специфікацій Предмета лізингу та прийняття Лізингоодержувачем такого виконання.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти Предмет лізингу, при цьому провести огляд Предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію Предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити Лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо Лізингоодержувач при підписанні Акту не вказав в Акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це Лізингодавцю, вважається, що приймання Предмета лізингу відбулося без зауважень.

Згідно п. 3.4.3 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

З моменту підписання Акту Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п. 4.1 даного Договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці (п. 4.3 Договору).

Розмір лізингових платежів, їх складових встановлюються Додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів»( п. 4.4 Договору).

Так, Сторонами підписано Додаток № 2 та № 4 до Договору «Графік сплати лізингових платежів», яким останні погодили дати та суми лізингових платежів на весь строк лізингу.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що договір набирає чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку згідно п. 4.2 Договору, на рахунок Лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в Додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання Сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору 17.09.2010 року позивач 2 передав, а відповідач прийняв у користування Предмет лізингу: Трактор МТЗ-82.1.26 (заводський номер 012221,012222) та Трактор МТЗ-82.1.26 (заводський номер 012224, 012228), що підтверджується Актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 40 від 17.09.2010 року та № 41 від 17.09.2010 року, що свідчить про належне виконання позивачем 2 своїх зобов'язань за Договором, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Однак, відповідач в порушення умов Договору, не сплатив черговий лізинговий платіж згідно Додатку № 2 «Графік сплати лізингових платежів» 17.06.2014 року в розмірі 15544,59 грн., 07.09.2014 року в розмірі 15298,41 грн., 17.12.2014 року в розмірі 15052,23 грн., що в сумі складає 45895,23 грн. та згідно Додатку № 4 «Графік сплати лізингових платежів» не сплатив черговий лізинговий платіж 17.06.2014 року в розмірі 15544,59 грн., 07.09.2014 року в розмірі 15298,41 грн., 17.12.2014 року в розмірі 15052,23 грн., що в сумі складає 45895,23 грн., у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість зі сплати лізингових платежів за Договором на загальну суму 91790,46 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом за наслідками розгляду спору встановлено заборгованість відповідача перед позивачем 2 в сумі 91790,46 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, у зв'язку з порушенням строків сплати відповідачем лізингових платежів, прокурор також заявив в позові вимогу про стягнення 5808,12 грн. пені за період 18.06.2014 року по 18.12.2014 року на підставі п. 7.1 Договору, 704,00 грн. 3 % річних за період 18.06.2014 року по 18.12.2014 року та 4023,28 грн. інфляційних за період липень-листопад 2014 року в порядку ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, нараховані на фактичну суму боргу, за фактичні періоди прострочення, наявність заборгованості та її розмір відповідачем не заперечено та не спростовано, відтак вимоги про стягнення з відповідача 5808,12 грн. пені, 704,00 грн. 3 % річних та 4023,28 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку що позовні вимоги прокурором обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21 лютого 2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2046,52 грн. покладається на відповідача шляхом стягнення в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київськоїобласті, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Прибережне" (96400, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1, код 31970755) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код 30401456) 91790 грн. (дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто гривень) 46 коп. основного боргу, 5808 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісім гривень)12 коп. пені, 704 грн. (сімсот чотири гривні) 00 коп. 3 % річних та 4023 грн. (чотири тисячі двадцять три гривні) 28 коп. інфляційних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Прибережне" (96400, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Ломоносова, буд. 1, код 31970755) в доход Державного бюджету України 2046 грн. (дві тисячі сорок шість гривень) 52 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:05.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін