Рішення

від 05.05.2015 по справі 918/291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р. Справа № 918/291/15

Господарський суд Рівненської області у складі суді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма"

про стягнення грошових коштів в сумі 140 324 грн. 93 коп., з яких 99 870 грн. 00 коп. - основного боргу, 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 2 963 грн. 51 коп. - 3% річних, 9827 грн. 43 коп. - пені.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.04.2015р. на адресу суд від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 23.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 06.04.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвала суду від 23.03.2015р. про порушення провадження у справі, ухвала суду від 06.04.2015р. про відкладення розгляду справи та ухвала суду від 20.04.2015р. про відкладення розгляду справи направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 14, рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернуті до суду з відміткою "за адресою не значиться".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" про стягнення грошових коштів в сумі 140 324 грн. 93 коп., з яких 99 870 грн. 00 коп. - основного боргу, 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 2 963 грн. 51 коп. - 3% річних, 9827 грн. 43 коп. - пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу№3010/1 від 30.10.2013р. Наголошує, що позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах доказами, а саме: договором купівлі-продажу№3010/1 від 30.10.2013р., додатком №1 від 21.01.2014р. до договору купівлі - продажу №3010/1 від 30.10.2013р., видатковою накладною №РН-0000142 від 23.01.2014р. на суму 23 920 грн. 00коп., видатковою накладною №РН-0000338 від 13.02.2014р. на суму 75 950 грн. 00 коп., рахунком - фактурою №РН-0000149 від 23.01.2014р. на суму 23920 грн. 00 коп., рахунком - фактурою №РН-0000336 від 12.02.2014р. на суму 75950 грн. 00 коп.

30.04.2015р. на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у яких зазначає, що відповідно до Постанови ВСУ від 29.09.2009р. рахунок - фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК; а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з транспортування природного газу. Вважає, що рахунок - фактура або інший документ надається відповідачу лише для підтвердження готовності товару до відправлення. Наголошує на тому, що поставка товару вже відбулась.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №3010/1.

За умовами договору продавець продає, а покупець купує вироби медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у специфікації та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 договору) .

Пунктом 2.4 Договору, встановлено, що відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка має відповідати замовленню.

Згідно п. 2.5 Договору датою передачі товару вважається дата поставки товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору, покупець зобов'язується здійснити повний розрахунок за отриманий товар через 30 календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару є дата видаткової накладної.

Умовами пункту 7.1 Договору визначено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2014 р. включно (п. 9. 1 Договору).

В матеріалах справи наявний Додаток № 1 до Договору купівлі - продажу, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" повідомило перелік осіб уповноважених отримувати товар від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна" за накладними згідно з договором купівлі - продажу №3010/1 від 30.10.2013р., та засвідчило зразки підписів цих осіб і зразок печатки.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач, відповідно до видаткової накладної №РН-0000142 від 23.01.2014р. на суму 23 920 грн. 00коп. та видаткової накладної №РН-0000338 від 13.02.2014р. на суму 75 950 грн. 00 коп. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99 870 грн. 00 коп.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно зазначених накладних не виконав.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договором купівлі - продажу №3010/1 від 30.10.2013р. товар становить 99 870 грн. 00 коп.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем, відповідно до п.7.1 договору нараховано відповідачу 9827 грн. 43 коп. - пені та відповідно до ст. 625 ЦК Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 2 963 грн. 51 коп. - 3% річних.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковою накладною №РН-0000142 від 23.01.2014р. на суму 23 920 грн. 00коп., видатковою накладною №РН-0000338 від 13.02.2014р. на суму 75 950 грн. 00 коп., рахунком - фактурою №РН-0000149 від 23.01.2014р. на суму 23920 грн. 00 коп., рахунком - фактурою №РН-0000336 від 12.02.2014р. на суму 75950 грн. 00 коп.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 99870 грн. 00 коп. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 2 963 грн. 51 коп. - 3% річних, 9827 грн. 43 коп. - пені нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань судом враховується.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України ). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України , якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені правові приписи, зважаючи на визначені умовами договору строки оплати поставленого товару, заявлені у позовній заяві періоди нарахування та перевіривши вірність розрахунків заявлених до стягнення сум, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 9 824 грн. 69 коп. - пені, 2955 грн. 31 коп. - 3% річних, 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. У решті заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 08 грн. 20 коп. та пені у розмірі 02 грн. 74 коп. у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" про стягнення грошових коштів в сумі 140 324 грн. 93 коп., з яких 99 870 грн. 00 коп. - основного боргу, 27 663 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 2 963 грн. 51 коп. - 3% річних, 9827 грн. 43 коп. - пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" (м. Рівне, вул. С. Петлюри, 14, код 38909184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком - Україна" (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, код ЄДРПОУ 37098888)

- 99 870 грн. 00 коп. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 коп.) - основного боргу,

- 9 824 грн. 69 коп. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 69 коп.) - пені,

- 2 955 грн. 31 коп. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 31 коп.) - 3% річних,

- 27 663 грн. 99 коп. (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят три гривні 99 коп.) - інфляційних втрат,

- 2806 грн. 21 коп. (дві тисячі вісімсот шість гривень 21 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 8 травня 2015р.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірника:

1-до справи;

2- позивачу ( 03115, м. Київ, вул. Серпова, 11);

3- відповідачу (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 14).