Рішення

від 20.04.2015 по справі 757/36642/14-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36642/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі Іванові Г. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, скасування наказу № 93 від 06 листопада 2014 р., скасування запису у трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона з 15.11.2010 по 06.11.2014 працювала на посаді інспектора з кадрів в Академічному ансамблі пісні й танцю МВС України, що входить до складу Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України № 93 від 06.11.2014р. «Про підсумки службового розслідування за фактом вживання спиртних напоїв у робочий час та перебування на роботі 15 жовтня 2014 р. інспектора з кадрів службовця ОСОБА_1 , артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_3 та артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_4 в нетверезому стані» її було звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Позивач ОСОБА_1 зазначала, що працюючи у відповідача вона неодноразово стикалася зі зловживаннями з боку керівництва, яке виражалося в проявах корупційних діянь, неоднакового ставлення до різних працівників у залежності від лояльності останніх до керівництва ансамблю, вимагання від підлеглих грошей, про дані факти повідомила військову прокуратуру Київського гарнізону Центрального регіону як підписант колективного звернення (близько 25 працівників відповідача), і за цим зверненням було розпочато перевірку дотримання законності у діяльності відповідача. Відразу після початку перевірки військовою прокуратурою Київського гарнізону Центрального регіону керівництво відповідача почало переслідувати та цькувати її. Результатом цього переслідування став наказ третьої особи т.в.о. керівника відповідача ОСОБА_2 № 93 про звільнення позивача. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки підстава звільнення є цілковито вигаданою керівництвом відповідача у зв`язку з тим, щоб не тільки покарати її за критику та намагання захистити свої трудові права, а й дискредитувати в очах колег і потенційних майбутніх роботодавців. 15.10.2014 позивач на роботі не вживала спиртні напої, а службове розслідування, на яке міститься посилання в оскаржуваному наказі, є сфальсифікованим.

Позивач також зазначала, що під час її звільнення відповідачем не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП в частині отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, оскільки 06.10.2014 нею була подана заява на вступ у профспілковий комітет Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України. Позивач зазначала, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, яка полягає у спричиненні їй тяжкого психологічного шоку у момент, коли третя особа ОСОБА_2 намагався безпідставно звинуватити її у вживанні спиртних напоїв на робочому місці, у використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводить до вчинення ним протиправних дій з метою позбавитися позивача як працівника, що дозволяє собі конструктивну критику, скрутним матеріальним становищем у зв`язку з незаконним звільненням, позивач піддавалася принизливій процедурі, пов`язаній з безпідставним звинуваченням у пияцтві на робочому місці. Завдану їй моральну шкоду позивач оцінює у 20 000 гривень. Отже, позивач вважає своє звільнення не законним, таким, що порушує її трудові та соціальні права, а тому просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та її представник позов з викладених у ньому підстав підтримали, просили його задовольнити та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка на день розгляду справи становить 20250 грн. 88 коп.

Представник відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у судовому засіданні позов визнала частково, вимоги про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення, стягнення заробітної плати визнала повністю, проти задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди заперечувала.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, допитавши свідків, прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.11.2010 по 06.11.2014 позивач ОСОБА_1 працювала в Академічному ансамблі пісні й танцю МВС України, що входить до складу Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (на час ухвалення судом рішення - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), на посаді інспектора з кадрів (том І, а. с. 5).

Так, 15.10.2014 о 19-10 год. комісією у складі шести осіб старшого офіцера управління по роботі з особовим складом ГУ НГУ ОСОБА_5 , т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , помічника начальника ансамблю з МТЗ ОСОБА_6 , головного балетмейстера ОСОБА_7 , чергового військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 , чергового військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 було здійснено перевірку стану робочого місця в кабінеті інспектора з кадрів ОСОБА_1 (том І, а. с. 8).

В акті зазначено, що при здійсненні перевірки ознак наявності предметів спиртних напоїв не було виявлено, в приміщенні відчувався характерний запах алкогольних напоїв. При спілкуванні з службовцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відчувалися зовнішні ознаки слабкого алкогольного сп`яніння, а саме запах спиртного з ротової порожнини, почервоніння обличчя, незначні порушення координації та уповільнення мовлення. При особистому спілкуванні з підполковником ОСОБА_5 зазначені службовці вказали на факт розпиття пляшки шампанського, однак зазначили, що при можливому розслідуванні цього, вони від своїх слів будуть відмовлятися.

Також у акті зазначено, що в ході роботи черговим по медичному пункту військової частини НОМЕР_2 було здійснено медичне обстеження службовців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В результаті чого у службовця ОСОБА_1 був виявлений високий артеріальний тиск (200/120). Можливості встановити факт перебування даних осіб у стані алкогольного сп`яніння чергова по медичному пункту військової частини НОМЕР_2 за своїм призначенням не мала можливості. Службовцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було запропоновано пройти медичне наркологічне обстеження на предмет виявлення можливого алкогольного сп`яніння, на що останні відмовилися. Також на прохання скласти письмову відмову від проходження зазначеного огляду, відмовилися у присутності членів комісії.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2014 № 83 (том І, а. с. 11) було проведено службове розслідування, по зібраним матеріалам розслідування надано висновок та винесено пропозицію звільнити ОСОБА_1 з роботи за появу на роботі у нетверезому стані (п. 7 ст. 40 КЗпП України) (том І, а. с. 17-18).

06.11.2014 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України № 93 «Про підсумки службового розслідування за фактом вживання спиртних напоїв у робочий час та перебування на роботі 15 жовтня 2014 р. інспектора з кадрів службовця ОСОБА_1 , артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_3 та артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_4 в нетверезому стані» позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадкупояви на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 06.10.2014 подала заяву на вступ у профспілковий комітет Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України. На запит позивача голова профспілкового комітету Зубаєнков С.Г. надав письмове пояснення, що вище вказана заява була передана ним у бухгалтерію відповідача для відрахування профспілкових внесків.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

З витягу з протоколу № 9 засідання профспілкового комітету Військової частини НОМЕР_1 Академічного ансамблю пісні і танцю МВС України від 24.11.2014 ухвалено, що до теперішнього моменту були присутні факти порушення прийому нових членів до профспілкового комітету. Всіх членів профспілки, які були прийняті до профспілкового комітету раніше лише за заявами вважати дійсними членами профспілки ансамблю (том ІІ, а. с. 80).

Таким чином, профспілковим комітетом рішення про надання згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 не приймалося. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст.43 КЗпП України, була звільнена з роботи без згоди профспілкового комітету, а тому її звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України є незаконним.

У роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено що, вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Як згадано вище, 15.10.2014 о 19-10 год., після закінчення робочого часу, комісією відповідача було складено акт про те, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на роботі, мала зовнішні ознаки слабкого алкогольного сп`яніння, від проходження медичного наркологічного обстеження на предмет виявлення можливого алкогольного сп`яніння відмовилася. Також на прохання скласти письмову відмову від проходження зазначеного огляду, відмовилася у присутності членів комісії. За даним фактом було призначено та проведено службове розслідування та як наслідок, позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи 06.11.2014 за появу на роботі в нетверезому стані.

Разом з тим, нетверезий стан позивача спростовує допитана судом в якості свідка медсестра ОСОБА_10 , яка показала, що надавала медичну допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у останньої був високий артеріальний тиск, зробила укол, який не можна робити у стані алкогольного сп`яніння пацієнта. Також свідок зазначила, що 15.10.2014 була на чергуванні. Після 18-00 год. прибіг солдат і попросив піднятися на третій поверх, оскільки комусь стало погано. Вона піднялась на третій поверх, але в кабінеті інспектора з кадрів нікого не було. Пояснила, що у ОСОБА_1 був високий тиск, обличчя червоне, руки тремтіли, що спостерігається у хворих на гіпертонічний криз та за таким станом здоров`я вона потребувала термінової госпіталізації.

В судовому засіданні допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 показала, що в військовій частині працювала з 14.02.1994 р. до 2010 р. на військових посадах, з 2010 р. по день звільнення працювала інспектором з кадрів. 15.10.2014 р. з 12-00 год. до 18-00 год. у них працював прокурор в кабінеті психолога, який розміщений поруч з її службовим кабінетом. О 17-00 год. ОСОБА_4 допитали і вона попросила його купити їжу, оскільки ніхто не обідав в той день. О 17-30 год. вона зробила бутерброди, на столі стояв узвар. Прокурор надрукувала пояснення ОСОБА_11 у кабінеті ОСОБА_1 і пішла за дитиною в садочок. В 18-15 год. зайшов ОСОБА_2 і сказав, що вони випивають. О 19-10 год. прийшла медсестра та спитала, хто тут несамовитий. В медичній частині медсестра ОСОБА_10 її оглянула та відмовилась засвідчити, що вона вживала алкоголь та в 19-30 год. зробила їй укол, оскільки тиск був дуже високий.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що 15.10.2014 в 12-00 год. до військової частини прийшли працівники прокуратури і повідомили кому потрібно дати показання. Вона повинна була залишитися, оскільки допитували повільно, вона поїхала на процедури в поліклініку. Коли вона повернулась, у ОСОБА_1 в кабінеті їли бутерброди, двері були відчинені. Зайшов ОСОБА_2 та спитав, чому вони їдять без спиртного, перевірив вміст чашок. В 18-15 год. ОСОБА_2 став стукати в двері кабінету, говорячи, що вони п`яні і він буде це фіксувати. Разом з тим, ОСОБА_1 себе погано почувала, у неї був гіпертонічний криз, але її тримали постійно в нервовій напрузі, звинувачували в пияцтві на робочому місці та не відпускали додому.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 15.10.2014 в 14-00 год. у них закінчилася репетиція, їх зустріла прокурор і попросила, щоб він дав пояснення. Прокурор займала кабінет психолога, двері в кабінеті ОСОБА_1 були постійно відчинені, оскільки прокурор часто заходила і просила роздрукувати документи. Він зайшов в 17-00 год. до прокурора, приблизно в 18-00 год. прокурор почула дзвінок і сказала, що їй треба забрати дитину із садочка. Близько 18-00 роздрукували пояснення, прочитали. У 18-15 год. вони вийшли з частини, ніхто в кабінеті ОСОБА_1 спиртні напої не вживав.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 15.10.2014 у них працювала військова прокуратура, в 14-00 год. у них закінчилась репетиція, чекали черги для дачі пояснень. Він зайшов до ОСОБА_1 , потім о 17-30 год. він приніс їжу, вони зробили бутерброди та сіли їсти. ОСОБА_2 проходив, двері були відчинені, в кабінеті було багато людей і деякі стояли в коридорі. Це було біля 18-00 год., спиртні напої ними не вживались. Після 18-00 год. він зібрався додому, але ОСОБА_2 намагався його затримати, на що він відповів, що у нього закінчився робочий день.

Разом з тим, допитаний за клопотанням третьої особи ОСОБА_2 свідок ОСОБА_5 суду показав, що 15.10.2014 о 18-15 год. начальник доручив йому під`їхати до ансамблю і встановити, що там відбувається, сказав, що там розпивають спиртні напої. О 18-45 18-50 год. він приїхав, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 знаходились у санчастині. ОСОБА_1 надавали медичну допомогу, оскільки у неї був високий тиск, при цьому вона вела себе дуже емоційно, сказала, що вони з ОСОБА_3 випили пляшку шампанського. По зовнішньому виду він бачив, що вони вживали алкоголь. В кабінеті ОСОБА_1 вони нічого підозрілого не знайшли. Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 15.10.2014 в 17-00 год. вона йшла повз кабінет ОСОБА_1 та почула сміх. Думала, що там щось святкують. Потім вона побачила ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в коридорі, вони кричали, що будуть скаржитися в прокуратуру, при цьому ОСОБА_1 сама зірвала ніготь, хотіла відчинити двері та вийти з території частини. В кабінеті ОСОБА_1 був запах їжі.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 15.10.2014 о 17-30-17-40 год. до нього зателефонував ОСОБА_2 і попросив терміново піднятися наверх, щоб йому допомогти. Він приїхав пізніше, був затор, на КПП стояв Федицький В.Р. В 18-10-18-50 год. він зустрів ОСОБА_9 і той сказав йому йти до санчастини. Він прийшов в санчастину і побачив ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . До нього підійшла ОСОБА_3 і сказала, щоб він не ліз в чужу справу. ОСОБА_3 була п`яна, ОСОБА_1 лаялися і погрожувала. Медсестра ОСОБА_10 робила укол ОСОБА_1 , яка її повідомила, що вони вживали спиртні напої. Коли в кабінеті ОСОБА_1 робився огляд, там стояв запах алкоголю. Позивач та ОСОБА_3 лаялися та постійно погрожували. Вони склали акт і підписали його. В подальшому він проводив службове розслідування і їм було встановлено, що вже до 18-00 год. позивач вже була в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він 15.10.2014 був черговим по частині, ввечері з відділу кадрів вийшло троє чоловік - ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_2 відштовхнули від дверей кабінету. Свідок зазначив, що у ОСОБА_1 спостерігались зовнішні ознаки легкого алкогольного сп`яніння.

Суд критично ставиться до свідчень свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , які зазначали про збуджений та неадекватний стан позивача ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, щодо наявності у позивача гіпертонічного кризу, під час якого їй надавалась специфічна медична допомога, яка не могла бути застосована після вживання алкогольних напоїв, показами свідків очевидців подій, допитаних за клопотанням позивача, позицією представника відповідача, яка визнала позов в цій частині.

Так, позивачу була видана медична довідка від 15.10.2014, що остання отримала медичну допомогу у зв`язку з гіпертонічною хворобою, гіпертонічним кризом (том І, а. с. 52).

Також з матеріалів справи вбачається, що 12.11.2014 начальник юридичного управління Головного управління Національної гвардії України Щетинін Д.В. доповідною запискою на ім`я т.в.о. командувача гвардії України ОСОБА_13 зазначив, що вважав би за доцільне: рекомендувати командиру військової частини НОМЕР_1 відмінити наказ від 06.11.2014 № 93 «Про підсумки службового розслідування за фактом вживання спиртних напоїв у робочий час та перебування на роботі 15 жовтня 2014 р. інспектора з кадрів службовця ОСОБА_1 , артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_3 та артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_4 в нетверезому стані» (том І, а. с. 222-223).

Крім того. в судовому засіданні представник відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним наказу про її звільнення та поновлення на роботі.

Оскільки відповідачем не доведено факт порушення трудової дисципліни як підстави звільнення позивача, а також дотримання встановленого порядку накладення дисциплінарних стягнень, в зв`язку з чим наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню з поновленням позивача ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки відповідача про заробітну плату та інші доходи позивача ОСОБА_1 № 5 від 17.02.2015, її середньомісячна заробітна плата становить 3681,98 грн. (том І, а. с. 238).

Враховуючи це, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, що на дату винесення судом рішення становить 20250 грн. 88 коп.

За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 1000 грн., оскільки ОСОБА_1 була незаконно звільнена, у зв`язку з цим втратила душевний спокій, втративши роботу позивач та її сім`я втратили дохід.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд врахував вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_12 , а саме в частині відшкодування моральної шкоди та вважає, що вимога про скасування відповідного запису у трудовій книжці позивача не підлягає задоволенню, оскільки це не передбачено діючим трудовим законодавством, крім того, при поновленні працівника на роботі, відповідачем робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора з кадрів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 06.11.2014 та щодо присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць, а саме в сумі 3681,98 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 212,50 грн.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, скасування наказу № 93 від 06 листопада 2014 р., скасування запису у трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 93 від 06 листопада 2014 р. в частині звільнення з займаної посади ОСОБА_1 , виданого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на посаді інспектора з кадрів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) з 06 листопада 2014 р.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20250 грн. 88 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 212 грн. 50 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора з кадрів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та в частині стягнення на її користь з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України середнього заробітку за один місяць в розмірі 3681 грн. 98 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвинова