Рішення

від 22.04.2015 по справі 760/6889/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3717/15

760/6889/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Малого багатопрофільного підприємства «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір про спільну діяльність від 09.02.2015 року, укладений між позивачем МБП «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача передати позивачу за актом приймання - передачі частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_3, загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва, яку ОСОБА_1 отримав відповідно до умов Договору про спільну діяльність від 09.02.2015 року.

Під час розгляду справи, позивач збільшив позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва та на житлову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м. Також, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.

Позивач просив справу розглядати за відсутності представника, позовні вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач просив справу розглядати за його відсутності та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, врахувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 09 лютого 2015 року між Малим багатопрофільним підприємством «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність.

Пунктом 1.1. Договору позивач та відповідач узгодили, що предметом даного Договору є: «Сторони за даним Договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно здійснювати роботи в сфері господарської діяльності».

Згідно пункту 3.1. Договору МБП «Київтехнокомплект» зобов'язується в термін протягом 3-х робочих днів з моменту підписання Договору передати ОСОБА_1 частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва, а ОСОБА_1 зобов'язується передати - житлову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м.

Актом приймання - передачі майна від 09.02.2015 року позивач та відповідач прийняли одне від одного вказане майно.

Згідно пункту 4.1. Договору відповідач протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного Договору повинен перерахувати позивачу платіжним дорученням грошовий внесок в розмірі 70000 грн. 00 коп.

Розділом 6 Договору встановлено, що внеском позивача є частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва, надана відповідачеві на період дії даного Договору на цілі сумісної діяльності, частка позивача складає 65%. Внесок відповідача - житлова двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м., а також 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., частка відповідача складає 35 %.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті своєї частки не виконав, хоча і продовжує здійснювати власні справи за рахунок спільного майна та стверджує, що його трудова участь у спільному підприємстві відповідає заявленим у договорі 35 % його частки і він не має підстав для сплати 70 000,00 грн.

Крім того пунктом 5.2. Договору передбачено, що керівництво сумісною діяльністю за даним Договором, а також ведення спільних справ доручається відповідачеві.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в термін на підставі окремого балансу, який складає відповідач. Баланс повинен бути поданий позивачеві не пізніше 30 числа кожного календарного місяця поточного року.

Вимоги даного пункту Договору повністю ігноруються відповідачем, звіт про діяльність не було подано позивачеві жодного разу, прибуток від здійснення спільної діяльності не перераховувався на користь позивача.

Оскільки в договорі про сумісну діяльність мета є загальною для всіх учасників, то ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої, в зв'язку з чим позивачем 20.03.2015 року, було вручено претензію відповідачеві про розірвання договору. Однак, відповідач проігнорував зазначену претензію та не виконує умови договору про спільну діяльність від 09.02.2015 роу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Відповідно до п. 9.5 Договору про спільну діяльність даний Договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем умови Договору виконувалися неналежним чином, а тому підлягає розірванню.

Крім того, як зазначав позивач в позовній заяві, відповідач самовільно зайняв нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва, змінив на дверях замки, підключив будівлю до охоронної сигналізації, а своє перебування у приміщенні мотивує тим, що він передав позивачу всі кошти, що передбачені договором і є власником будівлі за зазначеною адресою як фактичний інвестор будівництва.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач є власником вищезазначеної будівлі, що підтверджується наступними документами.

Згідно Договору купівлі-продажу від 25.07.2014 року позивач придбав у ПАТ «Омега-5» нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 загальною площею 110,0 кв.м. у Оболонському районі м. Києва.

ПАТ «Омега-5» в свою чергу було користувачем земельної ділянки загальною площею 0,011 га, кадастровий № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 у Оболонському районі м. Києва на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованому у ГУ земельних ресурсів КМДА за № 78-6-00058 від 30.08.2002 року.

ПАТ «Омега-5» зроблено нотаріальну заяву на ім'я Київської міської ради від 25.07.2014 року про відмову від права оренди на земельну ділянку загальною площею 0,011 га, кадастровий № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 у Оболонському районі м. Києва.

Позивачем, також, отримано технічний паспорт на будівлю за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4.

Крім того згідно висновку судово-будівельної експертизи нежитлова будівля, загальною площею 101,5 кв.м., що розташована в АДРЕСА_3-а відповідає вимогам ДБН чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи всі докази в сукупності, суд вважає, що позивачем доведено факт набуття права власності нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 загальною площею 110,0 кв.м. у Оболонському районі м. Києва. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 3654,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 16, 321, 328, 331, 376, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов Малого багатопрофільного підприємства «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Розірвати Договір про спільну діяльність від 09 лютого 2015 року, що укладений між Малим багатопрофільним підприємством «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 19128346) та ОСОБА_1.

Визнати за Малим багатопрофільним підприємством «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 19128346) право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 загальною площею 101,5 кв.м. у Оболонському районі м. Києва.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Малого багатопрофільного підприємства «Київтехнокомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн