Рішення

від 28.04.2015 по справі 322/361/15-ц

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

28 квітня 2015 рокуСправа № 322/361/15-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса»

про:стягнення орендної плати.

31.03.2015 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену орендну плату за 2014 рік у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

01.08.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно з п. 11 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у строк з 15 серпня по 30 грудня кожного року.

Строк дії договору закінчився. На вимогу позивача сплатити орендну плату в повному обсязі відповідач усно відмовив.

На думку позивача, відповідач не сплатив орендної плати через небажання продовжувати строк дії договору. Позивач як власник землі не бажає продовжувати орендні відносини з відповідачем, оскільки він не влаштовує позивача як орендар його землі, не виконує умови договору, користується землею, не сплачуючи орендної плати.

Також, позивачем зазначено, що вказана в договорі орендна плата у розмірі 3000,00 грн. протягом строку договору збільшувалася і минулого року становила 7000,00 грн., про що позивачем підписано додаткову угоду, якої у нього немає на руках.

Згідно з відомостями з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб у 2014 році позивачу нараховано 8 726,47 грн. - дохід від надання майна в оренду, але орендна плата не виплачена.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.04.2015 позивач уточнив позовні вимоги та пояснив, що за перші чотири роки строку дії договору орендна плата сплачувалася відповідачем своєчасно та в повному обсязі у натуральній формі, а за останній рік не була виплачена взагалі, у зв'язку з чим позивач і пред'явив позов про стягнення орендної плати за останній рік строку дії договору оренди. Позивач зазначив, що ним не складалися та не підписувалися протоколи щорічного погодження розміру орендної плати, передбачені п. 9.2 договору, а збільшення розміру орендної плати відбувалося за усною домовленістю з відповідачем. Позивач, також зазначив, що він не заперечує проти заочного розгляду справи.

16.04.2015 судом отримано письмову заяву представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю юрисконсульта ТОВ «Терса» у судовому засіданні в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, в якій відповідачем зазначено, що він заперечує проти позову.

У судове засідання 28.04.2015 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не прибув, не повідомив суд про причини неявки, а також не надіслав до суду будь-яких заяв, заперечень проти позову та доказів поважності причин його відсутності у судовому засіданні 16.04.2015.

Таким чином, представник відповідача у судові засідання 16.04.2015 та 28.04.2015 не з'явився без поважних причин, та не надіслав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні 28.04.2015 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

01 серпня 2009 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

Пунктом 8 договору оренди землі визначено, що договір укладено на п'ять років.

Згідно з п. 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій або у натуральній та відробітковій формі. Орендна плата розміром 3000,00 грн. (за вирахування податку на прибуток фізичних осіб), вноситься орендарем по узгодженню сторін у грошовій або у натуральній та відробітковій формах та складається з: у натуральній формі: 2900,00 кг. зерна, в тому числі 600,00 кг. продовольчого зерна; 300,00 кг. соняшнику; 50,00 кг. борошна; 50,00 кг. цукру; у відробітковій формі: оранка присадибної ділянки орендаря загальною площею 0,5 га.

Підпунктом 9.2 пункту 9 договору оренди землі передбачено, що розмір грошової форми плати погоджується сторонами в протоколі щорічного погодження розміру орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору). У випадку, якщо сторони не погодять зміни в розмірі орендної плати на поточний рік, то діє розмір орендної плати за минулий рік, який вже був погоджений сторонами.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі орендна плата вноситься у строк з 15 серпня по 30 грудня року, за який здійснюється оплата орендної плати.

Позивачем у судовому засіданні визнано те, що передбачений пп. 9.2 договору оренди землі протокол щорічного погодження розміру орендної плати сторонами не складався.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV передбачено письмову форму договору оренди землі.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства України, з огляду на зміст пп. 9.2 укладеного між сторонами договору оренди землі та враховуючи відсутність щорічного погодження сторонами розміру орендної плати в грошовій формі, позовні вимоги про стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню в розмірі, визначеному пп. 9.1 договору, а саме 3000,00 грн.

Посилання позивача на усне погодження сторонами договору щорічного збільшення розміру орендної плати судом не беруться до уваги, оскільки частиною першою статті 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, будь-які усні зобов'язання, взяті на себе сторонами договору оренди землі, не мають обов'язкового характеру для них.

З цих же підстав судом не беруться до уваги, в якості доказу збільшення орендної плати, і надані позивачем відомості з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі, не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у вищезазначеній частині.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано квитанцію від 31.03.2015 № 50, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 3000,00 грн., що становить 42,86 % від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 243,60 грн. х 42,86 % = 104,41 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» (ідентифікаційний код 03751184) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму невиплаченої орендної плати за останній рік (з 01 серпня 2013 - по 01 серпня 2014) строку дії договору оренди землі від 01 серпня 2009 року в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терса» (ідентифікаційний код 03751184) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 104,41 грн. (сто чотири гривні 41 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков