Постанова

від 17.03.2015 по справі 804/269/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 804/269/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ЛІДЕР» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-КОНСАЛТИНГ», третя особа 2 - Приватне підприємство «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ЛІДЕР» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-КОНСАЛТИНГ», третя особа 2 - Приватне підприємство «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», із позовними вимогами про:

• визнання протиправними дій Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «МВК ЛІДЕР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 30.10.2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ», та за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року при взаємовідносинах з ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»;

• визнання протиправним та скасування наказу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 625 від 29.07.2014 року;

• визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392201 від 16.06.2014 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем проведено перевірку з порушенням вимог податкового законодавства, що полягає у недотриманні процедури призначення та проведення документальних позапланових невиїзних перевірок; відповідач не мав законних підстав для видання оскаржуваного наказу, оскільки платником було надано відповідь на обов'язковий запит податкового органу у встановлений законом строк із наданням всієї запитуваної інформації та документів; податкове повідомлення-рішення № 0000392201 від 16.06.2014 року є протиправним, оскільки воно прийнято на підставі акта перевірки № 185/10-04-22-01-38329393 від 05.08.2014 року, який містить безпідставні висновки стосовно нереальності здійснення позивачем господарських операцій.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. відкрито провадження в адміністративній справі № 804/269/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2015р., в подальшому розгляд справи відкладено на 13.02.2015р., 06.03.2015р., 17.03.2015р.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

16.03.2015 р. позивач подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився; 17.03.2015р. подав заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем не було надано необхідних документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, тому висновки, викладені в акті перевірки, є правомірними, а податкове повідомлення-рішення є таким, що винесено законно.

Враховуючи клопотання позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до Виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.06.2014 року дані про основний вид економічної діяльності ТОВ «МВК ЛІДЕР»: 10.51 перероблення молока, масла та сиру.

Судом встановлено, що ТОВ «МВК ЛІДЕР» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 11.07.2013 року за свідоцтвом № 200132887 від 11.07.2013 року, перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області.

З 30.07.2014 по 05.08.2014 року на підставі наказу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області № 625 від 29.07.2014 року, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «МВК ЛІДЕР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 30.10.2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ», та за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року при взаємовідносинах з ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ».

Результати зазначеної перевірки оформлено актом від 03.08.2014 року № 185/10-04-22-01-38329393, у якому, як висновок, зазначено:

• перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «МВК ЛІДЕР» з постачальником ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ» за період з 01.09.2013 року по 30.10.2013 року на суму 21800.00 грн та ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року на суму 16666.67 грн;

• перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ,п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при отриманні товару у вересні і жовтні 2013 року від ТОВ «АСТ-КОНСАЛТИНГ» на суму ПДВ у розмірі 21800,00 грн. та ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» на суму ПДВ 16666,67 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392201 від 19.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «МВК-ЛІДЕР» з податку на додану вартість на суму 38467,00 грн., штрафні санкції у сумі 9617,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, але рішенням про результати розгляду скарги від 15.10.2014 року № 7300/10/04-36-10-08-09 скаргу було залишено без розгляду.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, але рішенням ДФС України від 13.11.2014 року № 6787/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи оцінку виниклим правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 04.06.2014 р. було складено письмовий запит № 14016/10/04-10-22-03 про надання пояснень та їх документального підтвердження до ТОВ «МВК ЛІДЕР». Зазначений письмовий запит був отримані позивачем, що ним не заперечується.

Згідно п.16.1.5. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Судом встановлено, що ТОВ «МВК ЛІДЕР» надало відповідь (вих. № 05/185 від 17.06.2014 року) на запит податкового органу з переліком запитуваної інформації та її документального підтвердження.

У звізку із наданням на запит не усіх документів, на думку податкового органу, відповідачем 29.07.2014 року було видано наказ № 625 «Про позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МВК ЛІДЕР» код ЄДРПОУ 38329393». Підставами видання наказу зазначено п.п. 75.1.2 п 75.1, п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, ст. 79 Податкового кодексу України, доповідну записку заступника начальника Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Сабурова І.М.

Вищезазначений наказ та повідомлення про проведення перевірки від 29.07.14 року №104 було направлено позивачу поштою 08.08.2014 року.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як визначено аналізованими законодавчими приписами, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платникові податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Видання керівником податкового органу наказу про призначення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України.

В той же час саме видання наказу не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, не порушує права, свободи та інтереси платника, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідно для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

За наведених обставин вбачається, що оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії одноразового застосування вичерпав свою дію проведенням перевірки.

Суд відзначає, що на момент розгляду справи судом відсутнє порушене право позивача внаслідок вчинення дій податковим органом щодо здійснення перевірки та прийняття наказу на проведення перевірки, оскільки на момент звернення з позовом до суду контрольні заходи податковим органом вже були проведені та складено акт перевірки і податкове повіжомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач мав усі законні підстави для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «МВК ЛІДЕР» та дотримався вимог ПК України щодо порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Щодо порушень, виявлених під час проведення перевірки та відображених в акті № 185/10-04-22-01-38329393 від 05.08.2014 р., які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

-відсутність первинних документів обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 року між ТОВ «МВК ЛІДЕР» та ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» укладено договір № 44325 на надання маркетингових послуг.

На запит контролюючого органу позивачем стосовно даних господарських відносин надано наступні документи: копію договору; копію акту звірки за січень-березень 2014 року з ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»; копія акту здачі-прийняття наданих послуг від 31.01.2014 року № 001042 на суму 22320.00 грн., копія податкової накладної від 17.01.2014 року № 11 на суму 100000.00 грн, копія розрахунку № 82 від 31.01.2014 року, коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 17.01.2014 року № 11 на суму 0,00 грн, виписану з причиною коригування «зміна номенклатури наданих послуг» з ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ».

При цьому, позивач не надав докази оплати послуг, наданих за даним договором.

Крім того, надані позивачем акти виконаних робіт за означеним договором складено з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Дані акти не містять зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана та надана ПП «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» ТОВ «МВК ЛІДЕР», які витрати були понесені за результатами наданих послуг (відсутня калькуляція наданих робіт), відсутня деталізована інформація про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів.

01.09.2014 року між ТОВ «МВК ЛІДЕР» та ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ» було укладено договір № 3 на перевезення молочної продукції.

На запит контролюючого органу позивачем стосовно даних господарських відносин надано наступні документи: копію договору; інформацію про форму розрахунків; копію реєстру видаткових і податкових накладних та копії документів згідно цього реєстру; акти наданих послуг; товарно-транспортні накладні; податкові накладні ТОВ «АСТ-КОНСАЛТІНГ».

Проте, надані на підтвердження виконання даного договору акти виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не містять зміст і обсяг господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час перевірки, проведеної Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, позивачем не був наданий комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Отже, викладені в акті перевірки висновки є правомірними, що, в свою чергу, тягне за собою висновок про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000392201 від 19.08.2014 року.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Проте, заявлені твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, довів суду належними та допустимим доказами факт правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Що стосується питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що у відповідності до положень ст.ст. 87, 94 КАС України, норм Закону України «Про судовий збір», позивачем було сплачено суму судового збору у розмірі - 182,70грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 15.12.2014 року №284. Тому, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог, сплачена сума судового збору ТОВ «МВК ЛІДЕР» не компенсується.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК-ЛІДЕР» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-КОНСАЛТИНГ», третя особа 2 - Приватне підприємство «АГЕНСТВО МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

.

Суддя С.В. Ніколайчук