Постанова

від 18.02.2015 по справі 814/2946/14     

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Справа № 814/2946/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лебедєвої Г.В.

при секретарі - Дворник Г.Г.

за участю: представників позивача - Гнатюк К.В. (за довіреністю), Недбайлюк О.В. (за довіреністю), представника відповідача - Жайворонок А.О. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.14 р. №0016062201,-

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.14 р. №0016062201. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 09.09.2014 року №703/14-03-22-01/35472893, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 571585,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у сумі 211216 грн., за червень 2013 року у сумі 18088 грн., за липень 2013 року у сумі 21421 грн., за листопад 2013 року у сумі 20118 грн., за грудень 2013 року в сумі 6781 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0016062201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 857 378 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія - Агро» вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає нормам діючого законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин по укладеному договору від 25.02.2013 року про надання транспортних послуг з контрагентом постачальником ТОВ «Продмаркет 2012» (ідентифікаційний код 37881509), то на момент здійснення спірних господарських операцій, ТОВ «Продмаркет 2012» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підпрнємців, у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість, тобто ТОВ «Продмаркет 2012» мав право виписувати податкові накладні, а Позивач правомірно, на підставі отриманих податкових накладних, мав право формувати податковий кредит, окрім того посадові особи ТОВ «Продмаркет 2012» до кримінальної відповідальності не притягувались, вина даних осіб за ст.ст.205, 212 не встановлена.

Відповідно формування первинних документів за господарськими операціями з ТОВ «Продмаркет 2012» мали реальний характер, згідно яких були виконані договірні обов'язки, що підтверджується первинними документами (договором, актами виконаних робіт, податковими накладними), які оформлені належним чином, податкові накладні підписані директором ТОВ «Продмаркет 2012» з зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та не мають будь - яких недоліків, операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Податковий орган в Акті перевірки не порушує питання щодо безтоварності по укладеним договорам купівлі-продажу на користь третіх осіб, згідно яких позивач видав належно оформлені податкові накладні та відніс суми ПДВ до свого доходу, що виключає отримання вигоди від держави, чи завдання шкоди державі; відсутня в Акті виявлена інформації щодо неподання звітності від ТОВ «Продмаркет 2012», та не виявлено розбіжностей в декларуванні податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, за висновками перевірки суми податкових зобов'язань, задекларованих за результатами реалізації кінцевої продукції третім особам, позивачу не зменшувались, а отже факт придбання супутніх послуг та наявність економічного ефекту від їх використання Податковим органом не заперечується.

Стовно висновків Відповідача, що Позивачем не були надані документи, що підтверджують факт транспортування, позивач зазначив, що товарно-транспортна накладна залишилася у авто перевізника і покупця товару, відповідно надалися укладені договори купівлі-продажу Позивача з контрагентами Покупцями, відповідно яких Позивач має обов'язки доставки товару. Також Податковий орган не був позбавлений можливості звернутись до контрагентів Покупців із запитом про надання відповідних документів або до податкового органу, на обліку у якому знаходяться Покупці, з метою проведення перевірки по взаємовідносинам з Позивачем. Згідно норм чинного законодавства наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є питанням дотримання правил перевезення вантажів, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про нереальність господарських операцій. Відсутність документів щодо транспортування товару не позбавляє Позивача податків формувати валові витрати та податковий кредит у випадку наявності інших документів, необхідність яких для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачена ПК України. Відповідно до вимог ПК України, Позивачем для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту надавалися податкові накладні, видаткові накладні, банківські документи оплати за послуги, документи використання послуг для виконання зобов'язань Позивача по укладеним договорам купівлі-продажу з контрагентами Покупцями, відповідно яких Позивач має обов'язки доставки товару який він продає.

Щодо взаємовідносин по укладеному підрядному договору № 10 від 10.06.2013 року про монтаж офісних перегородок із скла з Спільною фірмою «Саланг» у формі господарського ТОВ (ідентифікаційний код 13755332), то відповідно формування первинних документів за господарськими операціями з Спільною фірмою «Саланг» мали реальний характер, згідно яких були виконані договірні обов'язки, що підтверджується первинними документами (договором, актами виконаних робіт, податковими накладними), які оформлені належним чином, податкові накладні підписані директором Спільною фірмою «Саланг» з зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та не мають будь - яких недоліків, операції були відображені в бухгалтерському обліку Позивача; надалися документи з поясненнями Податковому органу, про те що Позивач винаймає в оренду нежитлове офісне приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, загальною площею 519 кв.м., відповідно укладеного договору № 1-2013 від 16.07.2013 року, заключного з ПП «Астарта Груп» (ідентифікаційний код 33333798), згідно п.5.3. Договору Позивачу надано право здійснювати покращення орендованого приміщення, тож підрядні роботи Спільною фірмою «Саланг» були виконані в місті Кіровограді. Дане приміщення вийнято в найм, для ефективної господарської діяльності Позивача, оперативну роботу здійснюють в даному приміщені менеджери Позивача, оскільки основні покупці товарів Позивача, здійснюють свою діяльність на території Кіровоградської області.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, станом на 23 вересня 2014 року, основним видом діяльності Спільною фірмою «Саланг» у формі господарського ТОВ ( ідентифікаційний код 13755332), відповідно КВЕД є «Організація будівництва будівель (основний)», тобто вид діяльності характерний до укладеного договору з позивачем, також відсутні відомості щодо незнаходження їх за місцем знаходження.

Згідно до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України, станом на 23 вересня 2014 року: Спільна фірма «Саланг» у формі господарського ТОВ зареєстрована платником ПДВ з 09.07.1997 р., індивідуальний податковий номер -137553311236, свідоцтво платника ПДВ є діюче, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем с платником податку на додану вартість та вправі видавати податкові накладні.

Розрахунки між позивачем та спільною фірмою «Саланг» у формі господарського ТОВ здійсненні грошовими коштами у безготівковій формі, та підтверджується платіжними дорученнями.

Відсутня в Акті виявлена інформації щодо неподання звітності від спільної фірми «Саланг» у формі господарського ТОВ, та не виявлено розбіжностей в декларуванні податкового кредиту з ПДВ.

Отже, укладаючи договори із своїм контрагентами постачальниками, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності, мав право здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання. Таким чином, на момент перевірки позивача, сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення Позивачем вимог зазначеного Закону.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих письмових поясненнях та на подані до суду докази.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в ході проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія - Агро» встановлено порушення п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 571585,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у сумі 211216 грн., за червень 2013 року у сумі 18088 грн., за липень 2013 року у сумі 21421 грн., за листопад 2013 року у сумі 20118 грн., за грудень 2013 року в сумі 6781 грн.

На підставі Акту від 09.09.2014р. №703/14-03-22-01/35472893 ДПІ у Центральному районі було прийнято податкове-повідомлення рішення від 17.09.2014 року №0016062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 857378 грн.

Перевіркою встановлено укладання цивільно-правових угод без мети настання реальних наслідків.

У перевіряючому періоді ТОВ „Імперія-Агро" укладало договір про надання транспортних послуг з контрагентом постачальником ТОВ „Продмаркет 2012".

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано акт від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014р. №1502/26-59-22- 01/37881509 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет 2012" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013р. по 31.03.2014р.".

Відповідно до даного акту, платник відсутній за податковою адресою; відсутні первинні документи для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевіряючий період; відсутні необхідні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ „Імперія-Агро" та ТОВ „Продмаркет 2012" до перевірки було надано договори та акти здачі-прийняття робіт. При цьому, зі змісту наведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентами послуг.

До перевірки не надано товарно-транспортна накладна, єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх розміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (згідно Привал перевезення вантажів автомобільним транспортом у Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363).

В свою чергу, у перевіряючому періоді ТОВ „Імперія-Агро" укладало договір про надання послуг з монтажу офісних перетинок із скла з контрагентом СФ „Саланг".

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано акт Кіровоградської ОДПІ Головного управління Мін доходів у Кіровоградській області від 05.02.2014р. №26/11-23-22-06/13755332 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Спільної фірми „Саланг" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2013р.".

Перевіркою не підтверджено здійснення господарських операцій СФ „Саланг" за перевіряючий період; відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

З наданих до перевірки актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентам послуг.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність в бухгалтерському обліку підприємства акту приймання виконаних монтажних робіт по формі КБ-2, тобто локальний кошторис здійснених монтажних робіт та довідки по формі КБ-3, в якої відображається найменування та вартість виконаних монтажних робіт. Обов'язковість заповнення форми КБ-2 та КБ-3 передбачено наказом Мінрегіостроя України від 01.12.2009р. №554.

Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягає, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія - Агро» зареєстровано як юридична особа 10.10.2007 року за №15221020000015085 (код за ЄДРПОУ 354728993), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.89 том І).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія - Агро» перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в якості платника податків з 11.10.2007 року за №14039609, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.08.2008 року №1616/29 (а.с.103 том І). Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 22.07.2014 року №529/14-03-17-03, від 22.07.2014 року №530/14-03-17-03, від 22.07.2014 року №531/14-03-22-01 посадовими особами державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області відповідно до ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, пп.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповнення та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу від 09.07.2014 року №682 було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.

За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт від 09.09.2014 року №703/14-03-22-01/35472893 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 571585,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у сумі 211216 грн., за червень 2013 року у сумі 18088 грн., за липень 2013 року у сумі 21421 грн., за листопад 2013 року у сумі 20118 грн., за грудень 2013 року в сумі 6781 грн.; пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями , а саме ТОВ «Імперія - Агро» не надало до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартал 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0016062201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 857 378 грн., із них основний платіж 571585,00 грн., штрафна санкція 285793 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем в порушення: п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями було включено до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 602617,65 грн., обчислену з вартості транспортних послуг від ТОВ "Продмаркет 2012" (код ЄДРПОУ 37881509), реальності придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено, в тому числі в розрізі наступних періодів: 211216,25 грн. - в травні 2013 року; 180888,32 грн. - в червні 2013 року; 79014,98 грн. - в липні 2013 року; 56853,69 грн. - в серпні 2013 року; 27398,75 грн. - в вересні 2013 року; 34291,63 грн. - в листопаді 2013 року; 12954,03 грн. - в грудні 2013 року.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Як зазначається з акту перевірки, у перевіряючому періоді, ТОВ „Імперія-Агро" укладало договір про надання транспортних послуг з контрагентом постачальником ТОВ „Продмаркет 2012".

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано акт від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014р. №1502/26-59-22- 01/37881509 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет 2012" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013р. по 31.03.2014р.".

Відповідно до даного акту, платник відсутній за податковою адресою; відсутні первинні документи для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевіряючий період; відсутні необхідні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ „Імперія-Агро" та ТОВ „Продмаркет 2012" до перевірки було надано договори та акти здачі-прийняття робіт. При цьому, зі змісту наведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентами послуг.

Крім того, до перевірки не надано товарно-транспортна накладна, єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх розміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (згідно Привал перевезення вантажів автомобільним транспортом у Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363).

Таким чином, в результаті викладеного вище, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Імперія - Агро» з ТОВ "Продмаркет 2012" та їх використання в господарській діяльності.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Продмаркет 2012", їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Імперія - Агро», основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптовий продаж технічних культур (ріпак, соняшник, кукурудза) та засобів захисту рослин.

Судом встановлено, що між ТОВ "Імперія - Агро" (Замовник) та ТОВ "Продмаркет 2012" було укладено договір від 25.02.2013 року №ПМ-31/13 про надання транспортних послуг, у відповідності до положень якого, виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату транспортні послуги, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

На обґрунтування фактичності господарських операцій з ТОВ "Продмаркет 2012" представником позивача були надані та досліджені судом наступні первинні документи: договір від 25.02.2013 року №ПМ-31/13 про надання транспортних послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких відображено таблиця з найменуванням кількості місць, до яких виконавець здійснював перевезення товарів транспортними засобами, ціна з ПДВ, сума з ПДВ та загальна вартість послуг з ПДВ та без ПДВ; звіти по транспортним перевезенням, в яких відображено найменування товарів, місця та найменування контрагента перевезення товару, кількість перевезеної ваги, кілометражна ціна та загальна сума за кожну дату перевезення; податкові накладні, видаткові накладні, банківські документи оплати за послуги, документи використання послуг для виконання зобов'язань позивача по укладеним договорам купівлі-продажу з контрагентами покупцями, відповідно яких позивач має обов'язки доставки товару, який він продає, товарно-транспорті накладні.

Як вбачається із наданих представником позивача до суду первинних документів по господарським операціям із ТОВ "Продмаркет 2012", зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Продмаркет 2012".

Певні зауваження з боку відповідача до окремих первинних документів, наданих позивачем, судом не приймаються, оскільки у своєї сукупності ці документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Продмаркет 2012".

Надані ТОВ "Продмаркет 2012" послуги з транспортування було використано ТОВ «Імперія - Агро» для здійснення поставки продукції контрагентам покупцям, що підтверджується наданими договорами, відповідно яких позивач має обов'язки доставки товару, який він продає, податковими накладними.

Як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні та вбачається з акту перевірки, висновок про не можливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Імперія - Агро» з ТОВ "Продмаркет 2012" та їх використання в господарській діяльності було зроблено, зокрема, з тих підстав, що товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування, до перевірки ТОВ «Імперія - Агро» надано не було.

Представником позивача було зазначено в цього приводу, що дійсно позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, у зв'язку з тим що вони залишилися у авто перевізника і покупця товару, проте до перевірки надавалися укладені договори купівлі-продажу позивача з контрагентами покупцями, відповідно яких позивач має обов'язки доставки товару.

Позивач зазначив, що відсутність документів щодо транспортування товару не позбавляє позивача формувати валові витрати та податковий кредит у випадку наявності інших документів, необхідність яких для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачена ПК України.

В свою чергу, представником позивача в судовому засіданні було надано товарно-транспортні накладні, на підтвердження факту транспортування.

Згідно товарно-транспортних накладних, автопідприємством виступило ТОВ "Продмаркет 2012", відповідно замовником та вантажовідправником виступило ТОВ «Імперія - Агро»; також в ТТН зазначені: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості про вантаж, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Крім того, представником позивача надано до суду накази про прийняття на посаду менеджерів, які здійснювали супроводження товару від покупця до продавця, та які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Таким чином, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії первинних документів: договорів, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Продмаркет 2012", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до укладеної угоди, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти ТОВ "Продмаркет 2012" на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання транспортних послуг від ТОВ "Продмаркет 2012" у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що ТОВ "Продмаркет 2012" відсутній за своїм місцезнаходженням.

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Продмаркет 2012" не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договору про надання транспортних послуг були відсутні у ТОВ "Продмаркет 2012".

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Стосовно посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014р. №1502/26-59-22- 01/37881509 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет 2012" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013р. по 31.03.2014р.", слід зазначити, що він містить лише загальні посилання на відсутність ТОВ „Продмаркет 2012" за податковою адресою; відсутність первинних документів для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевіряючий період; відсутність необхідних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначений акт складено за результатами невиїзної перевірки ТОВ „Продмаркет 2012", яка об'єктивно унеможливлює дослідження питання надання послуг, так як проводячи невиїзну перевірку, податковий інспектор обмежений дослідженням тільки документів, які в будь-якому випадку є тільки опосередкованими доказами.

Крім того, податковим органом проігноровано надану ухвалу від 08 серпня 2014 року окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11594/14, згідно якої заборонено використовувати інформацію, викладену в акті «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Продмаркет 2012» № 1502/26-59-22-01/37881509 від 25.06.2014 року, зокрема, передавати та враховувати результати зустрічної звірки з ТОВ «Продмаркет 2012» при проведенні перевірок контрагентів за ланцюгами придбання та продажу товарів до набрання законної сили рішенням суду по справі.

В свою чергу, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 826/11594/14, яка набрала законної сили, визнано незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання акту від 25.06.2014р. №1502/26-59-22-01/37881509 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет 2012" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013р. по 31.03.2014р.".

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого включено до складу податкового кредиту ПДВ у липні 2013 року у сумі 7 433,30 грн., обчислену з вартості монтажних робіт від Спільної фірми «Саланг» у формі господарського ТОВ», реальність придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряючому періоді, ТОВ „Імперія-Агро" уклало договір про надання послуг з монтажу офісних перетинок із скла з контрагентом СФ „Саланг".

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано акт Кіровоградської ОДПІ Головного управління Мін доходів у Кіровоградській області від 05.02.2014р. №26/11-23-22-06/13755332 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Спільної фірми „Саланг" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2013р.".

Перевіркою не підтверджено здійснення господарських операцій СФ „Саланг" за перевіряючий період; відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

З наданих до перевірки актів здачі-прийняття робіт неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентам послуг.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність в бухгалтерському обліку підприємства акту приймання виконаних монтажних робіт по формі КБ-2, тобто локальний кошторис здійснених монтажних робіт та довідки по формі КБ-3, в якої відображається найменування та вартість виконаних монтажних робіт. Обов'язковість заповнення форми КБ-2 та КБ-3 передбачено наказом Мінрегіостроя України від 01.12.2009р. №554.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та Спільною фірмою „Саланг", їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Астарта Груп» було укладено договір оренди нежитлового офісного приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, загальною площею 519 кв.м., № 1-2013 від 16.07.2013 року, який наявний в матеріалах справи.

Згідно п.5.3. Договору Позивачу надано право здійснювати покращення орендованого приміщення.

З метою здійснення покращень в орендованому приміщенні, між ТОВ "ІМПЕРІЯ-АГРО" (Замовник) та СПІЛЬНОЮ ФІРМОЮ "САЛАНГ" У ФОРМІ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВ" (Підрядник) було укладено підрядний договір №10 від 10.06.2013 року, у відповідності до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати з власних матеріалів монтаж офісних перетинок із скла. Роботи за договором виконуються Підрядником згідно затвердженого обома Сторонами ескізу та кошторису, що оформлюються як додатки до договору. Даним договором передбачається попередня оплата в два етапи: авансовий платіж на придбання фурнітури - 74000 грн., в т.ч. ПДВ 12333,33 грн.; доплата на придбання матеріалів - 68983,50 грн., в т. ч. ПДВ 11497,25 грн. Остаточні розрахунки за виконані роботи Замовник проводить протягом 3-х банківських днів з моменту складення акту приймання-передачі виконаних робіт та надання рахунку Підрядником. При виконанні додаткових робіт, неврахованих кошторисами, чи робіт, виконаних за бажанням Замовника останні оплачуються по кошторисах, складених Підрядником і погоджених з Замовником додатково.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ, основним видом діяльності за КВЕД останнього є організація будівництва будівель.

В свою чергу, згідно дозволу №116.12.35-45.21.1 спільній фірмі "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки при будівництві будівель, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт та технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи системи газопостачання природнім газом суб'єктів господарювання, а також газокористувальне обладнання потужністю понад 100 кВт; роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, колекторах, замкнутому просторі; земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; зварювальні роботи. (стр.115 том І).

На обґрунтування фактичності господарських операцій зі спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ представником позивача були надані та досліджені судом наступні первинні документи: підрядний договір №10 від 10.06.2013 року, додаток №1 специфікація, де відображено назва матеріалів, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість монтажу однією стрічкою та загальна вартість з монтажем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.10.2013 року №ОУ-33, в якому вказано, що виконавцем були проведені роботи - монтаж офісних перетинок із скла по договору №10 від 10.06.2013 року у місті Кіровограді, загальна вартість робіт (сума без ПДВ), окремо ПДВ та загальна вартість робіт з ПДВ, податкові накладні, платіжні доручення.

Як вбачається із наданих представником позивача до суду первинних документів по господарським операціям із спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ, зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ".

Певні зауваження з боку відповідача до окремих первинних документів, а саме актів здачі-прийняття робіт, наданих позивачем, судом не приймаються, оскільки у своєї сукупності ці документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ".

Слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, як вбачається з пояснень позивача, дане приміщення було вийнято в найм для ефективної господарської діяльності позивача, оперативну роботу здійснюють в даному приміщені менеджери позивача, оскільки основні покупці товарів позивача, здійснюють свою діяльність на території Кіровоградської області.

На підтвердження використання даного приміщення у господарській діяльності позивача, представником позивача було надано до суду повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність Форми №20-ОПП, у відповідності до якого приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, використовується позивачем в якості офісу, договір про доставку поштових відправлень та періодичних видань на адресу офісного приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, акти здачі-прийняття робіт з монтажу обладнання системи короля доступу за адресою місто Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, буд, 89.

Зобов'язання з ПДВ за підрядним договором №10 від 10.06.2013 року були відображені спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" своєчасно, у повному обсязі та у встановленому законодавством порядку, а протилежне податковою не доведено.

Розбіжностей у податковій звітності Відповідачем не встановлено.

Таким чином, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії первинних документів: договорів, актів здачі-приймання, податкових накладних, платіжних доручень.

Разом з тим, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до укладеної угоди, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вже було зазначено судом, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і спільна фірма "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання підрядного договору були відсутні у спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ".

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Стосовно посилання відповідача на акт Кіровоградської ОДПІ Головного управління Мін доходів у Кіровоградській області від 05.02.2014р. №26/11-23-22-06/13755332 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Спільної фірми „Саланг" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Ванцдорф Компані» за червень, липень 2013р., ТОВ «Бруно-Плюс» за червень 2013 року", слід зазначити, що вищезазначений акт складено за результатами невиїзної перевірки спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ", яка об'єктивно унеможливлює дослідження питання надання послуг, так як проводячи невиїзну перевірку, податковий інспектор обмежений дослідженням тільки документів, які в будь-якому випадку є тільки опосередкованими доказами.

Слід зазначити, що оскільки предметом договору позивача із спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" є монтаж офісних перетинок із скла, заперечення ДПІ про наявність у ланцюгу постачальників спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" підприємств із ознаками фіктивності, правового значення в даному спорі не мають, адже переміщення товару за ланцюгом постачальники - спільна фірма "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" - позивач не відбувалось, а тому виконання чи невиконання недобросовісними суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" не має впливу на оцінку господарських правовідносин позивача із цією юридичною особою.

Оскільки позивач має договірні відносини із спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ", порушення контрагентами останніх податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договору, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами спільної фірми "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" вимог податкового законодавства.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом надання послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Продмаркет 2012» та спільною фірмою "САЛАНГ" у формі господарського ТОВ" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на суму 571585,00 грн.

Отже, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру суми податку на додану вартість здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру суми податку на додану вартість.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.14 р. №0016062201 є протиправними та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163, КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.14 р. №0016062201- задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.09.14 р. №0016062201. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплачений ТОВ "Імперія - Агро" за квитанцією від 23.09.2014 року №2097. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20.02.2015 року

Суддя Г.В. Лебедєва