Постанова

від 30.04.2015 по справі 826/1405/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року 09:58 № 826/1405/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Комсервіс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011112203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Комсервіс» (надалі - ПП «Комсервіс» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011112203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.09.2014 року № 1070/26-54-22-03/31810668, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Комсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер», а саме: в частині формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний періоди січень-липень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, факти реальності укладення та виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами (зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що наявні у позивача. В свою чергу, за твердженнями останнього, висновки контролюючого органу про нереальність вказаних правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах та сформовані по суті без дослідження первинних документів, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

У судове засідання 23.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ПП «Комсервіс» порушеннями приписів податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 23.02.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 10.09.2014 року № 1795, направлення на проведення перевірки від 10.09.2014 року та постанови слідчого першого ВКР СУФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Макаренка Ю.В. від 23.04.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Комсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Сакра Груп» (ідентифікаційний код 38888023), ТОВ «Центері Прайм» (ідентифікаційний код 39122369), ТОВ «Гарант Максимум» (ідентифікаційний код 38683718) і ТОВ «Профіт Партнер» (ідентифікаційний код 39207798) за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складений акт від 25.09.2014 року № 1070/26-54-22-03/31810668 (надалі - акт перевірки).

Відповідно до наданих позивачем до перевірки документів та даних поданої податкової звітності з податку на додану звітність, перевіряючим встановлено декларування ПП «Комсервіс» податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сакра Груп» (на підставі договорів про надання маркетингових послуг, податкові накладні від 31.01.2014 року № 31020 на суму ПДВ 19 644 грн., від 28.02.2014 року № 28023 на суму ПДВ 58 546,60 грн., від 31.03.2014 року № 31033 на суму ПДВ 67 564 грн., від 30.04.2014 року № 30042 на суму ПДВ 75 949 грн., акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року № 31020, від 28.02.2014 року № 28023, від 31.03.2014 року № 31033, від 30.04.2014 року № 30042), ТОВ «Гарант Максимум» (на підставі договору про надання маркетингових послуг від 05.05.2014 року № 05/01-М, податкові накладні від 13.05.2014 року № 13065 на суму ПДВ 9 166,67 грн., від 21.05.2014 року № 21071 на суму ПДВ 9 166,67 грн., від 29.05.2014 року № 29080 на суму ПДВ 9 166,67 грн., акти здачі-прийняття робіт з аналогічними реквізитами), ТОВ «Центері Прайм» (податкова накладна від 30.05.2014 року № 207 на суму ПДВ 27 500 грн.) і ТОВ «Профіт Партнер» (податкова накладна від 30.06.2014 року № 128 на суму ПДВ 32 660 грн.) всього на загальну суму 349 384 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 19 644 грн., за лютому 2014 року - 58 547 грн., за березень 2014 року - 67 564 грн., за квітень 2014 року - 75 949 грн., за травень 2014 року - 55 000 грн., червень 2014 року - 32 660 грн., липень 2014 року - 40 020 грн.

При цьому, в акті перевірки зафіксовано ненадання ПП «Комсервіс» до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Центері Прайм» і ТОВ «Профіт Партнер».

Також, відповідно до тексту згаданої вище постанови слідчого першого ВКР СУФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Макаренка Ю.В. від 23.04.2014 року, прийнятої за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування від 22.10.2013 року № 3201311001000000217 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, перевіряючим встановлено факт досудового розслідування фіктивного створення (придбання) певних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі ТОВ «Сакра Груп».

Крім того, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримала: акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2014 року № 187/26-52-22-04-10/38888023 та від 13.05.2014 року № 231/26-52-22-04-10/3888023 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сакра Груп» (ідентифікаційний код 38888023) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Банто Пром Груп», ТОВ «Білдекс» період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року, ТОВ «Трансімпекс-Захід» за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року і з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року; довідку Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 16.09.2014 року № 51/10-06-22-04/39207798 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт Партнер» щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за червень-липень 2014 року, де зазначено про неможливість документального підтвердження господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг).

На підставі вищевикладеного, перевіряючий дійшов висновку про відсутність у ПП «Комсервіс» достатніх правових підстав для формування показників валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з названими вище підприємствами.

За результатами проведеної документальної перевірки ПП «Комсервіс» перевіряючий дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог норм п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що відповідно призвело до заниження підприємством податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 349 384 грн., в тому числі за звітний період січень 2014 року в сумі 19 644 грн., за лютому 2014 року - 58 547 грн., за березень 2014 року - 67 564 грн., за квітень 2014 року - 75 949 грн., за травень 2014 року - 55 000 грн., червень 2014 року - 32 660 грн., липень 2014 року - 40 020 грн.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 13.10.2014 року за № 0011112203, яким визначила ПП «Комсервіс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 436 730 грн., в т.ч. 349 384 грн. за основним платежем, 87 346 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 05.12.2014 року № 1668/10/26-15-10-05-15 та Державної фіскальної служби України від 26.12.2014 року № 9927/6/99-99-10-01-01-25, винесеними за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 року, останнє залишено без змін, а скарги - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду встановлено укладення протягом 2014 року між ПП «Комсервіс» (в особі директора Березки Д.І.) і підприємствами - ТОВ «Сакра Груп» (в особі директора Лісуненка О.І.), ТОВ «Гарант Максимум» (в особі директора Федорченка С.Б.), ТОВ «Центері Прайм» (в особі директора Семенченка Д.І.) і ТОВ «Профіт Партнер» (в особі директора Кістриці В.М.) - подібних за своїм змістом договорів про надання маркетингових послуг, а саме: договорів від 02.01.2014 року за № 01/01-М та від 01.04.2014 року за № 04/01м з ТОВ «Сакра Груп»; договору від 05.05.2014 року за № 05/01м з ТОВ «Гарант Максимум», договір від 05.05.2014 року за № 050714 з ТОВ «Центері Прайм», договорів від 02.06.2014 року за № 06/01 та від 01.07.2014 року за № 07/01 з ТОВ «Профіт Партнер».

При цьому, в розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України «маркетингові послуги (маркетинг)» - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

За умовами п. 1.1 цих Договорів, Виконавець (ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер») зобов'язується за дорученням Замовника (ПП «Комсервіс») надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника, а Замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 3.1 та п. 4.1 зазначених Договорів, предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку даної продукції в умовах існуючого ринку. Маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, наявність постачально-збутової мережі та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомості про їх динаміку за два попередні роки; ступінь розвитку комерційної інфраструктури (оптові торги, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній; прогноз стану кон'юнктури ринку на наступні два роки; можливий варіант бізнес-плану на впровадження продукції; стан і практика застосування господарського законодавства, ін.

Обов'язки сторін визначені у п. 5.1 і п. 6.1 Договорів, вартість послуг Виконавця - в п. 8.1. Розрахунок за виконані роботи (надані послуги) здійснюється Замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця у банку, та на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (п. 8.2 - 8.3 зазначених Договорів).

При цьому, п. 7.2 цих Договорів передбачено, що Виконавець здійснює викладення результатів досліджень (з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень) та надає їх результати у письмовому вигляді або на електронних носіях.

На підтвердження фактів надання зазначеними контрагентами маркетингових послуг на користь ПП «Комсервіс», згідно перелічених вище договорів, та проведення розрахунків за отримані результати послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- листів ПП «Комсервіс» від 04.01.2014 року № 9, від 15.01.2014 року № 17, від 06.05.2014 року № 57, від 18.05.2014 року № 69, від 12.05.2014 року № 62, від 20.05.2014 року № 71, від 04.06.2014 року № 81 та від 18.06.2014 року, адресованих ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» щодо переліку питань, що підлягають дослідженню (за результатами дослідження наведеного переліку питань вбачається, що основними темами маркетингових досліджень були попит на охоронні послуги, сучасний ринок охоронних послуг в Україні та закордоном), території проведення маркетингових досліджень (по всій території України), порядку оформлення (а саме у формі презентацій) та способу передачі результатів таких досліджень (в паперовому вигляді або в електронному вигляді на відповідну поштову адресу/адресу електронної пошти);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року № 31020 на суму 117 864 грн. (з ПДВ), від 28.02.2014 року № 28023 на суму 351 279,72 грн. (з ПДВ), від 31.03.2014 року № 31033 на суму 405 384 грн. (з ПДВ), від 30.04.2014 року № 30042 на суму 455 694 грн. (з ПДВ), від 13.05.2014 року № 13065 на суму 55 000 грн. (з ПДВ), від 21.05.2014 року № 21071 на суму 55 000 грн. (з ПДВ), від 29.05.2014 року № 29080 на суму 55 000 грн. (з ПДВ), від 13.05.2014 року № 13065 на суму 55 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.), від 21.05.2014 року № 21071 на суму 55 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.), від 29.05.2014 року № 29080 на суму 55 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166,67 грн.), від 30.05.2014 року № 207 на суму 165 000 грн. (з ПДВ), від 30.06.2014 року № ОУ-0630/02 на суму 195 960 грн. (з ПДВ), від 30.07.2014 року № ОУ-0730/07 на суму 48 120 грн. (з ПДВ), від 25.07.2014 року № ОУ-0725/05 на суму 48 000 грн. (з ПДВ), від 21.07.2014 року № ОУ-0721/06 на суму 48 000 грн. (з ПДВ), від 15.07.2014 року № ОУ-0715/02 на суму 48 000 грн. (з ПДВ), від 08.07.2014 року № ОУ-0708/05 на суму 48 000 грн. (з ПДВ), оформлених та підписаних за результатами надання ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» «маркетингових послуг»;

- податкових накладних від 31.01.2014 року № 31020 на суму 117 864 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 644 грн.), від 28.02.2014 року № 28023 на суму 351 279,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 546,62 грн.), від 31.03.2014 року № 31033 на суму 405 384 грн. (в т.ч. ПДВ - 67 564 грн.), від 30.04.2014 року № 30042 на суму 455 694 грн. (в т.ч. ПДВ - 75 949 грн.), від 30.05.2014 року № 207 на суму 165 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 500 грн.), від 30.06.2014 року № 128 на суму 195 960 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 660 грн.), від 08.07.2014 року № 190 на суму 48 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000 грн.), від 15.07.2014 року № 191 на суму 48 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000 грн.), від 21.07.2014 року № 192 на суму 48 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000 грн.), від 25.07.2014 року № 193 на суму 48 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000 грн.) та від 30.07.2014 року № 194 на суму 48 120 грн.(в т.ч. ПДВ - 8 020 грн.), всього на загальну суму ПДВ 349 383,62 грн.;

- акта звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Центері Прайм», виписок АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627) по особовому рахунку ПП «Комсервіс» № 26003013000352, - де наведені відомості про перерахування позивачем частини суми коштів на користь ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм» і ТОВ «Профіт Партнер» за маркетингові послуги на підставі певних договорів;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 63 згідно яких у ПП «Комсервіс» на кінець періоду обліковується непогашена заборгованість перед ТОВ «Профіт Партнер» в сумі 40 120 грн., ТОВ «Гаранти Максимум» в сумі 165 000 грн., ТОВ «Центері Прайм» в сумі 35 000 грн., ТОВ «Сакра Груп» в сумі 989 004,72 грн.

- копії презентацій на тему «охрана и безопасность» за місяці січень-липень 2014 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, а також в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема, того, що підприємства ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що реєстрація останніх платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а, відтак, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 27.04.2015 року, результати отриманих від ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» маркетингових послуг (результати проведених досліджень) були використанні у господарській діяльності ПП «Комсервіс», а саме: з метою дослідження ситуації на ринку охоронних послуг та попиту на такі послуги, що безпосередньо пов'язано напрямками господарської діяльності підприємства, оскільки за даними матеріалів справи до основних видів діяльності позивача за КВЕД відносяться, зокрема, 80.30 обслуговування систем безпеки, 80.10 діяльність приватних охоронних служб. В обґрунтування вказаного представником позивача надано суду копії звітів ПП «Комсервіс» про реалізацію маркетингових послуг від 25.04.2014 року, від 26.05.2014 року, від 18.06.2014 року, від 19.07.2014 року, від 20.08.2014 року, в яких зазначено, що за результатами наданих маркетингових послуг були укладені певні договори (про технічне обслуговування системи пожежної сигналізації та системи контролю доступу, про виконання монтажних та пусконалогоджувальних робіт, про виконання робіт по встановленню системи безпеки, роботи протипожежного призначення) та отримані усні консультації на надані запити.

Таким чином, зі змісту наведених вище документів вбачається наявність у позивача ділової мети на укладення договорів про надання маркетингових послуг з вказаними підприємствами.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені в актах акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2014 року № 187/26-52-22-04-10/38888023, від 13.05.2014 року № 231/26-52-22-04-10/3888023 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сакра Груп» та довідці Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 16.09.2014 року № 51/10-06-22-04/39207798 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт Партнер», оскільки з текстів останніх вбачається, що фактично звірки (зокрема, заходи спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єктів господарювання) контролюючими органами не проводились і обставини щодо господарських операцій позивача з його контрагентами податковим органом реально не встановлювались. А тому, на думку суду, зазначені акти та довідка не мають статусу податкової інформації і не можуть вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача (аналогічна правова позиція наведена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 року № К/800/18611/13).

Також, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті перевірки від 25.09.2014 року № 1070/26-54-22-03/31810668 не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПП «Комсервіс» і підприємствами ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів про надання маркетингових послуг і первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків стосовно посадових осіб ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП «Комсервіс» та/або його контрагентів - ТОВ «Сакра Груп», ТОВ «Центері Прайм», ТОВ «Гарант Максимум» і ТОВ «Профіт Партнер», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їхній зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.10.2014 року № 0011112203.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011112203.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Комсервіс» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.10.2014 року № 0011112203.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок