Постанова

від 30.04.2015 по справі 826/936/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року 13:00 № 826/936/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року № 0000032201, № 0000042201 та № 0000052206, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» (надалі - позивач, ТОВ «Три Ведмеді») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року за № 0000032201, № 0000042201 та № 0000052206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 18.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2014 року № 9749/26-51-22-01/31450478, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Три Ведмеді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, документально і нормативно не підтверджуються, з огляду на що, винесені на підставі зазначеного акта перевірки податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0000032201, № 0000042201 та № 0000052206, за твердженнями останнього, є такими, що винесені без належних правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

У судове засідання 18.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Три Ведмеді» порушень приписів податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 18.02.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Три Ведмеді» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 28.11.2014 року № 9749/26-51-22-01/31450478 (надалі - акт перевірки).

У тексті акта перевірки, копія якого міститься в матеріалах справи, зафіксовані висновки контролюючого органу про заниження позивачем в порушення норм пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податку на прибуток в сумі 54 816 грн. (в тому числі за 1-ий квартал 2012 року - 24 852 грн., за 2-ий квартал 2012 року - 3 785 грн., за 3-ій квартал 2012 року - 12 169 грн., за 2013 рік - 13 290 грн.) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 65 244 грн. (в тому числі за лютий 2012 року - 3 617 грн., березень 2012 року - 6 958 грн., квітень 2012 року - 4 768 грн., червень 2012 року - 5 417 грн., липень 2012 року - 9 307 грн., серпень 2012 року - 2 283 грн., листопад 2012 року - 2 542 грн., січень 2013 року - 12 917 грн., лютий 2013 року - 1 735 грн., травень 2013 року - 3 305 грн., серпень 2013 року - 2 833 грн., вересень 2013 року - 9 562 грн.) в порушення норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу, та заниження ТОВ «Три Ведмеді» податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 4-ий квартал 2012 року на суму 3 292,44 грн. в порушення норм п. 160.1 і п. 160.2 ст. 160 ПК України.

Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з наступним:

1) заниженням ТОВ «Три Ведмеді» в порушення норми пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України в 1-му кварталі 2012 року показника валового доходу (ряд. 03 Декларації «Інші доходи) на суму 80 287 грн. - вартість безоплатно отриманих від контрагента товарів, а саме: згідно наданих до перевірки документів (вантажно-митної декларації), встановлено, що перевіряєме підприємство в січні 2012 року отримало від компанії «UGUR Sogutma Makinalari Tekstil Serigrafi Baski Maden Ve Mermer» San. VE TIC. A.S. (Туреччина) самоклеючі наклейки з полімерних матеріалів із зображенням логотипу ТОВ «Три Ведмеді» та запасні частини для морозильних ларів: пластикові ручки без замків для скляних кришок на безоплатній основі. Сумарна фактурна вартість за придбаний товар складає 80 287,13 грн.;

2) із завищенням суми валових витрат в порушення норми пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України за перевіряємий період на загальну суму 187 716,20 грн., в тому числі у 1-му кварталі 2012 року на суму 38 055 грн., у 2-му кварталі 2012 року - 18 449 грн., у 3-му кварталі 2012 року - 57 951,20 грн., у 1-му кварталі 2013 року - 73 261 грн., що було зумовлено:

- неправомірним віднесенням ТОВ «Три Ведмеді» до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (показник ряд. 05.12 Декларації) суми витрат 149 084,55 грн. за результатами господарських операцій з придбання у підприємств-постачальників товарів (в тому числі у обладнання (рейка зубчата для пельменного автомату, втулка бронзова, лапка) ТОВ «Акватрейдінг», згідно договорів поставок від 02.02.2012 року № 0202/1 та від 12.07.2012 року № 1207, на загальну суму 27 459,60 грн. (в т.ч. ПДВ 4 576,60 грн.), продуктів харчування (м'ясо яловичини, свинину) у ТОВ «Аларіт-Агро», згідно договору купівлі продажу від 26.04.2012 року № 05/2012, на загальну суму 4 939 304,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 823 217,43 грн.), продуктів харчування (овочів) у ТОВ «Галлія Світ», згідно договору поставки від 01.03.2012 року № 151, на суму 45 449,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 574,91 грн.), кришок випуклих для стаканів у ТОВ «Профі-Пак», згідно договору поставки в липні 2012 року, на загальну суму 18 079,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 013,20 грн.), запчастини для обладнання (клапан, втулка, плунжер, комплект гуми, тощо) у ТОВ «Білдінг Груп Плюс», згідно договору поставки від 01.01.2013 року № 2017, на загальну суму 10 409,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 734,86 грн.), оскільки за даними, що зафіксовані в Акті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.04.2013 року № 1262/22-621-33883979 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акватрейдінг» (код за ЄДРПОУ 33883979) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та подальшої їх реалізації підприємствами-покупцями за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року», Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.01.2014 року № 56/326-50-22-03-37558741 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аларіт-Агро» (37558741) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з фермерським господарством «Ялинківське 2007» (35432520) за період з 01.04.2012 року, липень та жовтень 2012 року, а також повноти декларування податкових зобов'язань та правомірністю формування податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року», Акті ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2013 року № 780/2205/35261872 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Галлія Світ» (код ЄДРПОУ 35261872) за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року», Акті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.06.2013 року № 307/22-317/36515492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профі-Пак» (код за ЄДРПОУ 36515492) щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинам з ТОВ «Лериз» (код ЄДРПОУ 37223116) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року» та Акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2013 року № 99/2240/37614989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (код за ЄДРПОУ 37614989) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень 2012 року - квітень 2013 року», названі контрагенти позивача не мали реальної можливості здійснювати описані вище господарські операції як підприємства з ознаками «фіктивності», а також у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій по ланцюгу постачальників;

- неправомірним віднесенням ТОВ «Три Ведмеді» до складу адміністративних витрат (показник ряд. 06.1 Декларації) суму витрат у розмірі 38 631,65 грн. за результатами придбання у ТОВ «Техно-Торг» сканерів, ноутбуків і мобільних телефонів, згідно договору поставки від 20.03.2012 року № 0142, на загальну суму 46 357,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 726,33 грн.), оскільки за даними Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року № 385/3-22-08-35791183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно-Торг» (код за ЄДРПОУ 35791183) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 року» зазначені вище господарські операції документально не підтверджені;

3) неправомірним завищенням податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 65 243 грн., в тому числі на суму ПДВ 37 543,24 грн. за наслідками нереальних господарських операцій з підприємствами ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс», а також на суму ПДВ 27 699,96 грн. за рахунок подвійного віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ПрАТ «ІКС 5 Рітейл Груп Україна» (код 30725116, звітний період - березень 2012 року, сума розбіжності 1 193,8 грн.), ТОВ «Евроднепр» (код 24429899, звітний період - лютий 2012 року, сума розбіжності 1 770 грн.), ТОВ «Агрокомплект» (код 30496726, звітний період - квітень 2012 року, сума розбіжності 1 078,17 грн.), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (код 32516492, звітний період - червень 2012 року, сума розбіжності 5 416,67 грн.), ТОВ «Ей Джі Ес» (код 35735218, звітний період - серпень 2013 року, сума розбіжності 2 833 грн.), ПП «Фірма Аріс» (код 2278889, звітний період - листопад 2012 року, сума розбіжності 2 541,67 грн.), ДП «Фуршет центр» (код 37910513, звітний період - травень 2013 року, сума розбіжності 3 304,90 грн.), ПП «Р.К. Майстер-Принт» (код 32347092, звітний період - вересень 2013 року, сума розбіжності 2 624 грн.) і ТОВ «Автомагія» (код 34294399, звітний період - вересень 2013 року, сума розбіжності 6 937,74 грн.) з відображенням їх у реєстрах отриманих податкових накладних та податкових деклараціях з податку за відповідні звітні періоди;

4) несплатою до державного бюджету податку з доходу, отриманого нерезидентом (Компанією «Straim Capital LTD», Кіпр) з джерелом його походження з України (15%) при виплаті 20.11.2012 року відсотків (в сумі 2 151,78 євро, що в перерахунку на національну валюту України становить 21 949,59 грн.) по кредиту за договором позики від 15.06.2012 року № 2.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Три Ведмеді» перевіряючі дійшли висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 54 816 грн. (в тому числі у 1-му кварталі 2012 року в сумі 24 852 грн., в 2-му кварталі 2012 року - 3 785 грн., в 3-му кварталі 2012 року - 12 169 грн., у 2013 році - 13 290 грн.), заниження податку додану вартість на загальну суму 65 244,00 грн. (в тому числі по звітних періодах лютий 2012 року - 3 617 грн., березень 2012 року - 6 958 грн., квітень 2012 року - 4 768 грн., червень 2012 року - 5 417 грн., липень 2012 року - 9 307 грн., серпень 2012 року - 2 283 грн., листопад 2012 року - 2 542 грн., січень 2013 року - 12 917 грн., лютий 2013 року - 1 735 грн., травень 2013 року - 3 305 грн., серпень 2013 року - 2 833 грн., вересень 2013 року - 9 562 грн.) та про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 3 292,44 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення від 24.12.2014 року № 313 на висновки вказаного акта перевірки.

Листом від 05.01.2015 року № 2/10/26-51-22-01 відповідач повідомив позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.

12.01.2015 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0000032201, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97 866 грн., в т.ч. 65 244 грн. за основним платежем, 32 622 грн. - штрафні (фінансові) санкції. До цього податкового повідомлення-рішення відповідачем до матеріалів даної справи був доданий розрахунок основного платежу податку в розрізі по епізодах податкових правопорушень;

- за № 0000042201, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82 224 грн., в т.ч. 54 816 грн. за основним платежем, 27 408 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Розрахунок сум основного платежу з названого податку та штрафних санкцій в розрізі по епізодах податкових правопорушень відповідач суду не пред'явив;

- № 0000052206, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4 115,55 грн., в т.ч. 3 292,44 грн. за основним платежем, 823,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Щодо встановленого актом перевірки заниження позивачем показника валового доходу у 1-му кварталі 2012 року за рахунок невключення вартості безоплатно отриманих товарів в сумі 80 287, 13 грн. до складу інших доходів, матеріалами справи встановлено наступне.

26.10.2011 рок між ТОВ «Три Ведмеді» (Покупець) та компанією «UGUR Sogutma Makinalari Tekstil Serigrafi Baski Maden Ve Mermer» San. VE TIC. A.S. (Туреччина) (Продавець) був укладений контракт поставки за № 02. За умовами цього Контракту Продавець продає, а Покупець придбаває торгові морозильні лари виробництва турецької фірми «UGUR», моделі: UDD 400 SCEB та UDD 300 SCEB з визначеною комплектацією. Загальна вартість Контракту та вартість за одиницю товару наведена у п. 3 цього Контракту. Продавець поставляє товар на умовах СІР Київ, Україна, у відповідності до Інкотермс-2000. Право власності на товар і ризики випадкової втрати та пошкодження товару (партії товару) переходять від Продавця до Покупця в момент передачі товару перевізнику.

При цьому, на товар, що поставляється за даним Контрактом гарантія Продавця не поширюється. У зв'язку з цим в якості компенсації відсутності гарантії на товар Продавець поставляє Покупцю запчастини на товар вартістю 2% від вартості фактично замовленого і оплаченого товару за даним Контрактом. Такі запчастини поставляються безкоштовно, без комерційної вартості, але із зазначенням вартості лише з метою митного оформлення.

Відповідно до укладеної між вказаними сторонами Додаткової угоди від 07.11.2011 року за № 1 до зазначеного Контракту, сторони домовилися між собою про те, що Продавець може передавати (поставляти) Покупцю додатково стікери на безоплатній основі без комерційної вартості, але із зазначенням вартості для цілей митного оформлення. Строк дії Контракту продовжений до кінця 2012 року.

В січні 2012 року на митну територію України від імпортера-компанії «UGUR Sogutma Makinalari Tekstil Serigrafi Baski Maden Ve Mermer» San. VE TIC. A.S. (Туреччина) на адресу позивача надійшов товар - самоклеючі наклейки із полімерних матеріалів, нарізані на прямокутні форми, із зображенням логотипа ТОВ «Три Ведмеді» для морозильних ларей, в кількості 2050 штук, - про що оформлені вантажну митну декларацію № 100190000/2012/367943 від 14.01.2012 року та міжнародну товарно-транспортну накладну № 120101 від 04.01.2012 року. Вартість цього товару для митного оформлення імпортної операції за даними комерційного інвойсу продавця-нерезидента від 19.12.2011 року № Е 467896 становить 7 890 євро, а при митному оформлені 14.01.2012 року у перерахунку на національну валюту за курсом НБУ - 80 287,13 грн. (ряд. 22 ВМД).

Факт отримання цього товару на безоплатній основі та подальше використання його визнається позивачем, про що останній надав до матеріалів справи акт списання № СБФнц-1288 від 31.01.2012 року.

За результатами дослідження перелічених вище документів судом вбачається наявність законодавчо визначених умов вважати додаткову угоду від 07.11.2011 року за № 1 до контракту поставки від 26.10.2011 року № 02, які були укладені між позивачем та контрагентом-нерезидентом такою, що підпадає під ознаки безоплатно наданих товарів у зв'язку з наступним.

Так, у відповідності до норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно абз. 1 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В свою чергу, положеннями пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

При цьому, відповідно до норм пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, під «безоплатно наданими товарами, роботами, послугами» розуміються: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

У силу норм п. 135.1 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до вимог п. 137.1. п. 137.4 ст. 137 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 цього Кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки, під час розгляду даної справи встановлений факт використання позивачем товаром без здійснення оплати його вартості, що відповідає критеріям безоплатно наданих товарів, відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, то суд погоджується з правомірністю висновків відповідача про те, що вартість такого товару (80 287,13 грн.) мала бути включена позивачем до складу валових доходів та відповідно про заниження товариством розміру оподаткованого доходу на таку суму.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній розрахунок суми основного платежу податку на прибуток за перевіряємий період (в тому числі в розрізі по епізодах правопорушень та контрагентах) у розмірі 54 816 грн., що унеможливлює в даному випадку перевірку правильності обрахунку відповідачем спірної суми грошового зобов'язання.

Щодо обґрунтованості та законності зафіксованих в акті перевірки висновків про завищення позивачем показника валових витрат на загальну суму 187 716,20 грн. і податкового кредиту на суму податку на додану вартість 37 543,24 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу витрат і податкового кредиту сум коштів (податку) за наслідками господарських операцій з підприємствами-постачальниками товарів (ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс») суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Три Ведмеді» здійснювало господарську діяльність з реалізації продуктів харчування власного виробництва (морозива, інших морожених напівфабрикатів), у зв'язку з чим придбавало сировину (овочі, м'ясо) та запчастини для проведення ремонту виробничого і торгового обладнання, що використовується для виробництва вказаної продукції, у підприємств-постачальників (в тому числі у ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс»). Результати господарських операцій із названими підприємствами позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліку, задекларувавши показники валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс», а також постачальника комп'ютерної техніки і мобільних телефонів ТОВ «Техно-Торг», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, судом встановлено наступне:

- між позивачем (Покупець) та ТОВ «Акватрейдінг» (Постачальник) укладено усні угоди з поставки запчастин - рейка зубчата (10 шт.), втулка бронзова (12 шт.), лапка велика права та ліва (по 12 шт. кожної), всього на загальну суму 27 459,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 576,60 грн.).

Відповідно до наявних у справі письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаними угодами з боку Покупця здійснював працівник ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_5, який на той час обіймав посаду головного механіка по виробництву ЗНФ (копія наказу підприємства від 04.01.2011 року № 1-к «Про прийняття на роботу» наявна в матеріалах справи), на підставі відповідних довіреностей. Також, позивачем здійснювався самовивіз придбаних товарів до місця знаходження орендованих складських приміщень (м. Бердичів).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Акватрейдінг» поставок товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: накладних від 23.02.2012 року № 89, від 29.02.2012 року № 174, від 18.07.2012 року № 55, від 25.07.2012 року № 89 (в ході огляду яких судом виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку постачальника) ; податкових накладних від 14.02.2012 року № 89, від 24.02.2012 року № 174, від 10.07.2012 року № 55, від 17.07.2012 року № 75, від 25.07.2012 року № 89 (з тексту яких вбачається, що вони були виписані на підставі договорів від 26.01.2012 року № 2601, від 12.07.2012 року № 1207, від 10.05.2012 року № 1005/6 та від 02.02.2012 року № 0202/1); подорожніх листів вантажного автомобіля від 23.02.2012 року № 334, від 29.02.2012 року № 370, від 18.07.2012 року № 1689, від 25.07.2012 року № 1757; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідні запчастини на користь ТОВ «Акватрейдінг» на підставі рахунків від 26.01.2012 року № 2601, від 02.02.2012 року № 202/1, від 10.05.2012 року № 1005/6 та від 12.07.2012 року № 1207 в повному обсязі; актів списання від 29.02.2012 року № СБФнц_2466, від 31.03.2012 року № СБФнц_3804, від 31.07.2012 року № СБФнц_0009;

- 26.04.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Аларіт-Агро» (Продавець), в особі директора Чуприни А.М., був укладений письмовий договір поставки за № 05/2012, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товар партіями, згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець, в свою чергу, проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору (п. 1.1). Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент і ціна товару (п. 1.2 цього Договору). Також, п. 2.1 зазначеного Договору передбачено, що зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця (Додаток № 1 до Договору), де зазначаються кількість, асортимент і ціна товару, адреса та умови поставки, дата (строк) здійснення поставки.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору якість товару, що відпускається повинна бути підтверджена сертифікатом якості з обов'язковим повним описом складу товару, в тому числі складу харчових добавок, сертифікатом відповідності, висновком санепідемслужби та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються Покупцю разом з товаром.

Відповідно до зазначених вище письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаним договором з боку Покупця здійснювали працівники ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які на той час обіймали посади комірника та, відповідо, начальника складу (копія наказу підприємства від 04.01.2011 року № 1-к «Про прийняття на роботу» наявна в матеріалах справи), на підставі відповідних довіреностей.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Аларіт-Агро» поставок товару (м'ясо яловиче, свинина) на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 15.01.2013 року № 53, від 28.01.2013 року № 205 та від 22.01.2013 року № 135 (в ході огляду яких судом виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку обох сторін. Крім того в цих видаткових накладних зазначено відомості про склад - «склад Іськова»), всього на загальну суму 77 504,05 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 15.01.2013 року № 25/4, від 28.01.2013 року № 88/4 та від 22.01.2013 року № 68/4, підписаних ОСОБА_10 та скріплених печаткою ТОВ «Аларіт-Агро», всього на загальну суму ПДВ 12 917,34 грн.; товарно-транспортних накладних від 15.01.2013 року, від 22.01.2013 року, від 28.01.2013 року, згідно яких в якості перевізника виступало ТОВ «Аларіт-Агро», із товаросупровідних документів з вантажем йшли лише видаткові накладні за №№ 205, 53 і 135, пунктом навантаження визначено - Житомирська обл., Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова, 46, а пунктом розвантаження - Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Володарського, 65. Підписи водія (ОСОБА_11.) про прийняття вантажу до перевезення у цих ТТН відсутні ; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; калькуляцій вартості виробництва продукції (морожених напівфабрикатів за певними найменуваннями).

Однак, інших документів, оформлених на підставі виконання зазначеного договору поставки та/або отриманих від продавця, згідно умов цього Договору (як то замовлень на товар, сертифікатів якості та відповідності, висновків санепідемслужби, платіжних документів, банківських виписок з відомостями про перерахування позивачем вартості отриманих в січні 2013 році товарів), позивач суду не пред'явив та жодних пояснень з питання причин їхньої відсутності не надав ;

- 01.03.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Галлія Світ» (Продавець), в особі директора Степанової І.А., був укладений письмовий договір поставки за № 151, аналогічний за змістом договору поставки від 26.04.2012 року № 05/2012 з ТОВ «Аларіт-Агро».

Відповідно до зазначених вище письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаним договором з боку Покупця здійснював працівник ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_9, який на той час обіймав посаду начальника складу (копія наказу підприємства від 04.01.2011 року № 1-к «Про прийняття на роботу» наявна в матеріалах справи), на підставі відповідних довіреностей. Також, позивачем здійснювався самовивіз придбаних товарів до місця знаходження орендованих складських приміщень (м. Бердичів).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Галлія Світ» поставок товару на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 19.03.2012 року № 362, від 21.03.2012 року № 382/2, від 24.03.2012 року № 411/1, від 26.03.2012 року № 422, від 06.04.2012 року № 527, від 10.04.2012 року № 562, від 17.04.2012 року № 627, від 19.04.2012 року № 647, від 22.05.2012 року № 915 (в ході огляду яких судом виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку покупця. Крім того дані видаткові накладні були складені на підставі певних замовлень покупця, оригінали або копії яких позивачем в суді не пред'явлені), всього на загальну суму 45 449,52 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 19.03.2012 року № 159, від 21.03.2012 року № 182, від 24.03.2012 року № 216, від 26.03.2012 року № 229, від 06.04.2012 року № 58, від 10.04.2012 року № 93, від 17.04.2012 року № 155, від 19.04.2012 року № 173, від 22.05.2012 року № 211, всього на загальну суму ПДВ 7 574,91 грн.; подорожніх листів вантажного автомобіля від 19.03.2012 року № 474, від 21.03.2012 року № 505, від 26.03.2012 року № 538, від 06.04.2012 року № 639, від 10.04.2012 року № 668, від 17.04.2012 року № 723 та від 19.04.2012 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за овочі на користь ТОВ «Галлія Світ» на підставі договору від 01.03.2012 року № 151 в повному обсязі; калькуляцій вартості виробництва продукції (морожених напівфабрикатів за певними найменуваннями).

При цьому, інших документів, оформлених на підставі виконання зазначеного договору поставки та/або отриманих від продавця, згідно умов цього Договору, (як то замовлень на товар, сертифікатів якості та відповідності, висновків санепідемслужби) позивач суду не пред'явив та пояснень з питання причин їхньої відсутності не надав ;

- 29.11.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Профі-Пак» (Продавець), в особі директора ОСОБА_2, був укладений письмовий договір поставки за № 255, аналогічний за змістом договору поставки від 26.04.2012 року № 05/2012 з ТОВ «Аларіт-Агро».

Відповідно до зазначених вище письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаним договором з боку Покупця здійснював працівник ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_9, який на той час обіймав посаду начальника складу (копія наказу підприємства від 04.01.2011 року № 1-к «Про прийняття на роботу» наявна в матеріалах справи), на підставі відповідної довіреності. Також, позивачем здійснювався самовивіз придбаних товарів до місця знаходження орендованих складських приміщень (м. Бердичів).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Профі-Пак» поставки товару (кришка прозора) на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткової накладної від 13.07.2012 року № РН-0000125 на суму 18 079,20 грн. (з ПДВ) (в ході огляду цієї видаткової накладної судом виявлено, що в ній відсутні відомості про П.І.П. особи, що підписала такий документ з боку покупця) ; податкової накладної від 13.07.2012 року № 15 на суму ПДВ 3 013,20 грн.; подорожнього листа вантажного автомобіля від 18.07.2012 року № 1689; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; калькуляцій вартості виробництва продукції (морозива за певними найменуваннями).

Разом з тим, інших документів, оформлених на підставі/на виконання зазначеного договору поставки (як то платіжних документів, банківських виписок з відомостями про перерахування позивачем вартості отриманих за видатковою накладною від 13.07.2012 року товарів), позивач суду не пред'явив та пояснень з питання причин їхньої відсутності не надав ;

- між позивачем (Покупець) та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (Постачальник) укладено усні угоди з поставки запчастин - плунжер (6 шт.), манжет (100 шт.), втулка (12 шт.), клапан (2 шт.), сідло клапана (2 шт.), комплект резин (1 шт.), всього на загальну суму 10 409,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 734,86 грн.).

Відповідно до зазначених вище письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаним договором з боку Покупця здійснював працівник ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_13, який на той час обіймав посаду начальника дільниці технічного постачання (копія наказу підприємства від 04.01.2011 року № 1-к «Про прийняття на роботу» наявна в матеріалах справи), на підставі відповідних довіреностей. Також, позивачем здійснювався самовивіз придбаних товарів до місця знаходження орендованих складських приміщень (м. Бердичів).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Білдінг Груп Плюс» поставок товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 04.02.2013 року № РН-0000001, від 04.02.2013 року № РН-0000002, від 18.02.2013 року № РН-0000005, що були складені на підставі рахунків-фактур від 29.01.2013 року та 07.02.2013 року; податкових накладних від 01.02.2013 року № 1, від 01.02.2013 року № 2, від 15.02.2013 року № 17 (з тексту яких вбачається, що вони були виписані на підставі договорів від 29.01.2013 року та від 07.02.2013 року); подорожніх листів вантажного автомобіля від 04.02.2013 року № 247 та 18.02.2013 року № 315; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідні запчастини на користь ТОВ «Білдінг Груп Плюс» на підставі рахунків-фактур від 29.01.2013 року та від 07.02.2013 року в повному обсязі; акта списання від 28.02.2013 року № СБФнц_00498.

Також, під час судового розгляду даної справи судом встановлено укладення позивачем (як Покупцем) усних угод з ТОВ «Техно-Торг» щодо поставки останнім комп'ютерної техніки (ноутбуки, блок безперебійного струму, сканер) та мобільних телефонів, всього на загальну суму 46 357,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 726,33 грн.).

Відповідно до зазначених вище письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року № 45, отримання товарів за вказаним договором з боку Покупця здійснювали працівники ТОВ «Три Ведмеді» ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16., які на той час обіймали посади системного адміністратора систем та завідувача складу торговельного обладнання (копії наказів підприємства від 02.04.2007 року № 97/1-к, від 04.01.2011 року № 2-к «Про прийняття на роботу» наявні в матеріалах справи), на підставі відповідних довіреностей. Також, позивачем здійснювався самовивіз придбаних товарів до місця знаходження орендованих складських приміщень (м. Бердичів).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Техно-Торг» поставок зазначених товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 21.03.2012 року № 7634, від 17.07.2012 року № 18730, від 15.08.2012 року № 21456, від 30.08.2012 року № 24416, що були оформлені на підставі рахунків-фактур від 19.03.2012 року, від 06.07.2012 року, від 10.08.2012 року та від 28.08.2012 року; податкових накладних від 20.03.2012 року № 973, від 10.07.2012 року № 1234, від 14.08.2012 року № 1839, від 29.08.2012 року № 3813; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідну техніку на користь ТОВ «Техно-Торг» на підставі рахунків-фактур від 19.03.2012 року, від 06.07.2012 року, від 10.08.2012 року та від 28.08.2012 року в повному обсязі; актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форми № ОЗ-1).

При цьому, позивачем не були надані до суду оригінали та/або завірені копії рахунків-фактур, виставлених названими контрагентами на підставі описаних вище правочинів, з причин незбереження таких документів. Також, з причини ведення протягом перевіряємого періоду обліку первинних документів на підприємстві в електронному вигляді із застосуванням програмного комплексу « 1-С» журнал реєстрації довіреностей всупереч вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 та діяв до 01.01.2015 року) ввівся позивачем, також, в електронному вигляді (на що позивачем були надані виписки (реєстри), сформовані за допомогою програмного забезпечення).

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів по господарських операціях з ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ Білдінг Груп Плюс» і ТОВ «Техно Торг» суд дійшов висновку, що вони в цілому зміст вчинених господарських операціях, хоча і оформлені з деякими недоліками.

Разом з тим, під час розгляду даної справи позивач не надав суду належних документальних доказів на підтвердження факту перерахування ТОВ «Три Ведмеді» вартості товарів, отриманих згідно договору поставки від 26.04.2012 року № 05/2012 з ТОВ «Аларіт-Агро» і договору поставки від 29.11.2012 року № 255 з ТОВ «Профі-Пак».

В силу норм ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене вище судом не беруться до уваги надані позивачем копії банківських виписок в частині перерахування коштів на користь вказаних контрагентів, оскільки зі змісту останніх не вбачається, що вони не стосуються саме спірних правочинів.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії інших документів, зокрема: договору оренди від 29.11.2010 року № 29/11/10, укладеного між ТОВ «Проінвест Капітал» (Орендодавець) та ТОВ «Три Ведмеді» (Орендар) щодо строкового платного користування цілісним майновим комплексом, який розташований за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Володарського, 65, та акта прийому-передачі об'єкту оренди від 01.01.2011 року; договору оренди від 12.03.2012 року № 128, укладеного між ТОВ «Проінвест Капітал» (Орендодавець) та ТОВ «Три Ведмеді» (Орендар) щодо строкового платного користування цілісним майновим комплексом, який розташований за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 16, та акта прийому-передачі об'єкту оренди від 01.01.2011 року від 12.03.2012 року; звітів з праці за січень-грудень 2012 року та січень-грудень 2013 року ф. 1-ПВ (місячна), звіту з праці за січень-грудень 2012 року та ф. 1-ПВ (квартальна), де зафіксовані відомості про середньооблікову кількість штатних працівників Товариства у 2012 - 2013 роках; видаткових накладних, складених ТОВ «Три Ведмеді» в результаті реалізації протягом 2012 - 2013 років власної продукції третім особам.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи судом, не були надані документи, зокрема, розрахункові документи, які б підтверджували факти дійсного понесення ТОВ «Три Ведмеді» протягом 2012 - 2013 років витрат на придбання товарів у підприємств-постачальників ТОВ «Аларіт-Агро» і ТОВ «Профі-Пак» на загальну суму 79 652,70 грн. (без врахування ПДВ).

Натомість, наявними матеріалами справи валові витрати позивача за перевіряємий період підтверджуються лише в частині фактично сплаченої суми в розмірі 108 063,55 грн. (тобто, витрати понесені за наслідками господарських операцій з ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ Білдінг Груп Плюс» і ТОВ «Техно Торг»).

З огляду на те, що позивачем не підтверджено понесення ним суми витрат на придбання товарів у підприємств ТОВ «Профі-Пак» (у розмірі 15 066,30 грн.) і ТОВ «Аларіт-Агро» (у розмірі 64 586,70 грн.) належними розрахунковими документами, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення таких сум коштів до складу валових витрат за 3-ій квартал 2012 року та 1-ий квартал 2013 року і, відповідно, для зменшення оподатковуваного доходу за ці самі періоди на аналогічні суми. Як наслідок, суд, також, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Профі-Пак» (в сумі 3 013,20 грн.) і ТОВ «Аларіт-Агро» (в сумі 12 917,34 грн.).

Водночас, перевіряючи правомірність розрахунку суми збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, суд не виявив в тексті акта перевірки та або інших документах, наданих відповідачем до матеріалів справи, розрахунку суми основного платежу з цього податку.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що суд не наділений повноваженнями на самостійне обчислення сум валових витрат і чистого оподатковуваного доходу платника податків, то в даному випадку навіть, з огляду на безпідставність включення позивачем до складу валових витрат сум документально непідтверджених витрат, правомірність визначеного відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток, згідно податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0000042201 як в цілому, так і в певній частині підтвердити неможливо.

Щодо правомірності висновків перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту на суму податку 27 699,96 грн. у зв'язку з віднесення підприємством до складу податкового кредиту за певні періоди, з подальшим відображенням у реєстрах отриманих податкових накладних та декларуванням у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах суми податку в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зведені результати такого обліку операцій оподатковуваних податком на додану вартість відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Форми та порядок ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в період виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697 та втратив чинність 01.03.2013 року) та Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 року за № 201/22733та діяв до в період до 01.01.2014 року).

Так, згідно п. 1, 7, 10 і 12 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Зокрема, у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Платники податку за звітний (податковий) період визначають підсумки щоденно зареєстрованих операцій та окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків.

Схожі за змістом норми містилися у Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим Наказом ДПА України від 17.12.2012 року № 1340.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, в ході проведення документальної перевірки позивача працівниками ДПІ при опрацюванні результатів відхилень встановлені розбіжності по податковому кредиту на суму 27 699,96 грн. за рахунок подвійного включення податкових накладних по контрагентах - ПП «Фірма «Аріс» (звітний період повторного включення листопад 2012 року на суму ПДВ 2 541,67 грн., згідно податкової накладної від 06.11.2012 року № 11), ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (звітний період повторного включення березень 2012 року на суми ПДВ 943,79 грн. і 250,00 грн., згідно податкових накладних від 29.02.2012 року № 1349 та від 29.02.2012 року № 1078), ТОВ «Евроднепр» (звітний період повторного включення лютий 2012 року на суму ПДВ 1 067,00 грн., згідно податкової накладної від 27.01.2012 року № 2599), ТОВ «Агрокомплект» (звітний період повторного включення квітень 2012 року на суму ПДВ 1 078,17 грн., згідно податкової накладної від 12.03.2012 року № 5), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (звітний період повторного включення червень 2012 року на суму ПДВ 5 416,67 грн., згідно податкової накладної від 31.05.2012 року № 110735), ТОВ «Ей Джі Ес» (звітний період повторного включення серпень 2013 року на суму ПДВ 2 833,00 грн., згідно податкової накладної від 09.07.2013 року № 4), ДП «Фуршет Центр» (звітний період повторного включення травень 2013 року на суму ПДВ 3 304,9 грн., згідно податкової накладної від 31.05.2013 року № 1065), ПП «Р.К. Майстер-принт» (звітний період повторного включення вересень 2013 року на суму ПДВ 2 624,00 грн., згідно податкової накладної від 04.06.2013 року № 11), ТОВ «Автомагія» (звітний період повторного включення вересень 2013 року на суми ПДВ 2 500,00 грн., 833,33 грн., 1 104,42 грн., 2 500,00 грн., згідно податкових накладних від 04.06.2013 року № 2, від 12.06.2013 року № 18, від 18.06.2013 року № 32 і від 25.06.2013 року № 41), що відображено в реєстрах отриманих податкових накладних ТОВ «Три Ведмеді» та було задекларовано у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Факт подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних позивачем заперечувався у тексті поданого позову. На спростування висновків акта перевірки позивачем були надані до суду: копії електронних податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року без жодних додатків до них (зокрема, додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)») та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2012 і 2013 років у неповному обсязі, що відповідно не дає змоги перевірити обставини простого та/або арифметичного дублювання сум податку по певним податковим накладним у підсумку таких реєстрів за відповідні звітні періоди; податкової накладної ПП «Фірма «Аріс» від 06.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 2 541,67 грн.; податкової накладної ПП «Фірма «Аріс» від 30.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 2 541,67 грн., податкової накладної ПП «Р.К. Майстер-принт» від 04.06.2013 року № 11 на суму ПДВ 2 624,00 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 04.06.2013 року № 2 на суму ПДВ 2 500,00 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 12.06.2013 року № 18 на суму ПДВ 833,33 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 18.06.2013 року № 32 на суму ПДВ 1 104,42 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 25.06.2013 року № 41 на суму ПДВ 2 500,00 грн., податкової накладної ТОВ «Ей Джі Ес» від 09.07.2013 року № 4 на суму ПДВ 2 833,00 грн., податкової накладної ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» від 29.02.2012 року № 1349 на суму ПДВ 943,79 грн., податкової накладної ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» від 29.02.2012 року № 1078 на суму ПДВ 250,00 грн., податкової накладної ТОВ «Евроднепр» від 27.01.2012 року № 2599 на суму ПДВ 1 770,00 грн., податкової накладної ТОВ «Агрокомплект» від 12.03.2012 року № 5 на суму ПДВ 1 078,17 грн., податкової накладної ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» від 31.05.2012 року № 110735 на суму ПДВ 5 416,67 грн.

Водночас, відповідач на підтвердження правомірності та обґрунтованості висновків акта перевірки про допущення позивачем зазначеного правопорушення жодних документальних доказів (як то податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 і реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача та перелічених вище підприємств-контрагентів, копій податкових накладних за переліком, наведеним в акті перевірки на стор. 46) та/або письмових пояснень з причин їхньої відсутності до суду не надав.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням норм ст. 69, 70, ч. 2 ст. 71 КАС України, судом не вбачається наявність доведених фактів порушення позивачем вимог п. 198.2 і п. 198.6 ст. 198 ПК України в частині цього епізоду правопорушення.

Щодо обґрунтованості та законності зафіксованих в акті перевірки висновків про заниження позивачем в порушення вимог норм п. 160.1 і п. 160.2 ст. 160 податку на доходи нерезидента в сумі 3 292,44 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 року позивачем на виконання умов договору позики від 15.06.2012 року № 2, укладеного з компанією «Straim Capital LTD» (Кіпр) здійснювалася виплата коштів (відсотків за користування позиковими коштами) в сумі 2 151,78 євро (що в еквіваленті у національній валюті України становила суму 21 949,59 грн.). Нарахування та сплата податку з доходів, джерелом їх походження з України, ТОВ «Три Ведмеді» при виплаті коштів не здійснювалася.

На думку перевіряючи, у позивача були відсутні правові підстави для звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України.

За загальним правилом п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно ст. 134 розділу III ПК України, об'єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 розділу III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 розділу III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 розділу III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 розділу III Кодексу. Податковою базою для цілей розділу III Кодексу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 розділу III Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 розділу III Кодексу.

В розумінні норми пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «дохід з джерелом їх походження з України» - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, зокрема, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. В свою чергу визначення «процентів» міститься у нормі пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Згідно п. 160.1 ст. 160 цього Кодексу, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

У відповідності до норм п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Проаналізувавши зміст договору позики від 15.06.2012 року № 2, суд прийшов до висновку, що виплата ТОВ «Три Ведмеді» на користь нерезидента суми коштів у розмірі 2 151,78 євро, згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 63 від 20.11.2012 року, відповідає визначенню, наведеному в пп. «а» п. 160.1 ст. 160 ПК України, а тому відповідно є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Так, у відповідності до п. 1 ст. 8 Угоди між Урядом Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, підписаної 29.10.1982 року та ратифікованої 04.07.1983 року (що втратила чинність лише 08.11.2013 року), встановлено, що проценти, отримані з джерел в одній договірній Державі особою з постійним місцезнаходженням в іншій договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій договірній Державі.

При цьому термін «проценти» у даній статі означає доходи від позик, банківських вкладів, державних займів, боргових зобов'язань, а також будь-які інші види доходів, які, для цілей оподаткування, підлягають такому ж режиму, як проценти, у відповідності із законодавством тієї договірної Держави, в якій особою, що виплачує такі доходи, має постійне місцезнаходження (п. 2 ст. 8 цієї Угоди).

В силу норм ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У силу п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 цього Кодексу).

Нормами п. 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів (п. 103.6 ст. 103 ПК України).

З процитованих вище норм ПК України вбачається, що на момент вимкнення та існування спірних правовідносин українським законодавцем не була затверджена типова уніфікована форма довідки, відповідно до якої нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни. Натомість така довідка видається виключно за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни.

Як вбачається зі змісту акта перевірки ТОВ «Три Ведмеді», довідку, яка підтверджує, що нерезидент компанія «Straim Capital LTD» є резидентом Республіки Кіпр, з якою укладено міжнародний договір України, під час перевірки надано не було.

Позивачем жодних документальних доказів на спростування цих обставин до суду не надано. Натомість, під час судового розгляду справи позивачем була надана копія довідки Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 04.11.2013 року, яка не підтверджує статусу компанії «Straim Capital LTD» як податкового резидента Республіки Кіпр станом на момент отримання спірної суми процентів за договором позики.

З огляду на викладене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2015 року № 0000052206.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.01.2015 року № 0000042201.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.01.2015 року № 0000032201 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на до додану вартість у сумі 73 970,19 грн. (в тому числі 49 313,46 грн. - за основним платежем, 24 656,73 грн. - штрафів).

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок