Рішення

від 27.04.2015 по справі 908/981/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/44/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 Справа № 908/981/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, офіс 196)

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1)

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» (03028, м. Київ, пр. Науки, буд. 30-А)

про стягнення 35 971 951,49 грн. солідарно,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Єфанова Н.В., довіреність № 4 від 05.02.2015 р.;

від відповідача-1 - не з'явився (у судовому засіданні 16.03.2015 р. був присутній Бережний Ю.В., довіреність №234/ЮРО-84 від 17.03.2014 р.);

від відповідача-2 - Краснопьорова О.С., довіреність № 301/115Д від 27.11.2014 р.;

від третьої особи - Дружко В.М., довіреність № б/н від 23.03.2015 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» та Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про солідарне стягнення суми основного боргу у розмірі 30 000 000,00 грн., заборгованості по процентах - 4 903 561,64 грн., пені за прострочку повернення основного боргу - 920 547,95 грн., пені за прострочку сплати процентів - 147 841,90 грн., всього - 35 971 951,49 грн. Разом з позовом ТОВ «Фінансова компанія «НОВУС» подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову за № 12-02-15/2 від 12.02.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи 509, 525, 526, 530, 553, 554, 611, 612, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що 12.12.2014р. між ТОВ «Фінансова компанія «Новус» та ПАТ "Банк «Юнісон» укладено договір факторингу №2-БР. За цим договором позивач стає кредитором за договором №39 від 22.11.2013р. про відкриття кредитної лінії та одержує право вимагати від ПАТ «Азовзагальмаш» належного виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. Станом на дату укладання сторонами договору факторингу розмір заборгованості по основному зобов'язанню відповідача-1 складає 34 903 561,64 грн. Позивач просить стягнути солідарно суму заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя за договором поруки №ПЮ-32 від 22.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/981/15-г, присвоєно справі номер провадження № 30/44/15, розгляд якої призначено на 16.03 2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою від 16.03.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство "Банк "Юнісон", розгляд справи відкладено до 16.04.2015 р.

У зв'язку з знаходження судді Кагітіної Л.П. на лікарняному, на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача та відповідача-1, розгляд справи перенесено з 16.04.2015 р. на 27.04.2015 р.

В судовому засіданні 27.04.12015 р. розгляд справи продовжено.

За клопотанням представника відповідача-1 в судовому засіданні 16.03.2015 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. В судовому засіданні 27.04.2015 р. присутні представники від позивача, відповідача-2 та третьої особи підтримали клопотання відповідача-1 про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги та подану разом з позовом заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

16.02.2015 р. канцелярією господарського суду зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:

- на грошові кошти у розмірі суми позову, тобто не більше ніж 35 971 951,49 грн., що знаходяться на рахунку відповідача-2 р/р №26003013000539 в ПАТ "Банк "Юнісон;

- на грошові кошти у розмірі суми позову, тобто не більше ніж 35 971 951,49 грн., що знаходяться на рахунку відповідача-1 р/р №26008013000352 в ПАТ "Банк "Юнісон";

- на нежитлове приміщення площею 344,2 кв.м., що знаходиться у м. Києві, по вулиці Щусева, 24-а та належить відповідачу-2;

- на квартиру №4 площею 69,3 кв.м., що знаходиться в м. Києві, по вулиці Артема, в будинку 74 та належить відповідачу-2.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти вжиття судом заходів забезпечення позову заперечують, вказують, що посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. За доводами відповідача-1 та відповідача-2, позивачем на підтвердження доводів свого клопотання не надано жодного доказу наявності фактичних обставин. Вказує, що ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПрАТ «Азовелектросталь» представляють собою потужні промислові підприємства, що продовжують вести свою господарську діяльність, сплачують податки та збори до державного бюджету, мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави Україна, тому задоволення судом клопотання про забезпечення позову зробить неможливим запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів не тільки працівників підприємства, але й міської громади м. Маріуполя та держави в цілому.

Розглянувши клопотання (заяву) позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.3 п.1 Постанови Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вимога позивача про накладення арешту на нежитлове приміщення та квартиру не відповідає предмету позову, яким є стягнення грошових коштів, а тому є безпідставною.

Відповідно до п.3 Постанови Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на проведення антитерористичної операції, потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивачем не надано. Враховуючи викладене, суд визнав клопотання про забезпечення позову необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Присутній у судовому засідання 16.03.2015 р. представник відповідача-1 з позовом не погоджувався, проте надав письмові заперечення тільки щодо клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

16.04.2015 р. від ПуАТ «Азовзагальмаш» надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить, зважаючи на складність справи, здійснювати розгляд даної справи колегіальним складом суду та відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання про здійснення колегіального розгляду даної справи, суд відмовив у його задоволенні через необґрунтованість.

Також, у письмовому клопотанні, направленому на електронну адресу суду 27.04.2015р., відповідач-1 просить відкласти розгляд справи до 05.05.2015 р., посилаючись можливість мирного врегулювання спору.

Представник позивача проти клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи заперечив, вважає матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті. Звертає увагу суду, що ТОВ «ФК «НОВУС» неодноразово вживалися заходи з організації проведення звірки взаєморозрахунків стосовно заборгованості ПАТ «Азовзагальмаш», проте, відповідач-1 фактично ухиляється від спілкування або проведення звірки.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. З моменту порушення провадження у справі (16.02.2015 р.) у відповідача-1 було достатньо часу для можливості врегулювання спору. Також, за наявності згоди сторін, укладення мирової угоди можливо і стадії виконавчого провадження.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 27.04.2015 р. проти позовних вимог заперечив та підтримав доводи, викладені у запереченнях на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Також, представником відповідача-2 підтримано надане 16.04.2015 р. клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/18330/14. В обґрунтування заяви про зупинення провадження у даній справі відповідач-2 посилається на те, що 02.09.2014 року було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-УП від 02.09.2014 року, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Статтею 2 вказаного Закону встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. 09.02.2015 р. окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову у справі №826/18330/14, яким визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 р. "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 р. № 1053", справа знаходиться на апеляційному перегляді Київського апеляційного адміністративного суду.

Клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі судом відхилено, оскільки згідно з вимогами ст. 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розгляд Київським апеляційним адміністративним судом справи № 826/18330/14 не робить неможливим розгляд справи № 908/981/15-г. Крім того, за наслідками розгляду судом апеляційної інстанції справи № 826/18330/14 сторони не позбавлені права звернутися до господарського суду із заявою за нововиявленими обставинами у справі № 908/981/15-г, за умови їх наявності.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у наданих суду письмових поясненнях. ПуАТ «Банк «Юнісон» повідомляє, що станом на 12.12.2014 р. заборгованість ПАТ «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» за Кредитним договором склала 34 903 561,64 грн. та залишалася непогашеною. 12.12.2014 р. між ПуАТ «Банк «Юнісон» та ТОВ «ФК «НОВУС» був укладений Договору факторингу № 2-БР, відповідно до позивач після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитним договором, укладеним між ПуАТ «Банк «Юнісон» та Боржником (ПуАТ «Азовзагальмаш»), та одержує право замість Клієнта вимагати від Боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором в межах переданого Права вимоги. Повідомлення було направлене на адресу ПуАТ «Азовзагальмаш» 18.12.2014 (вих. № 1060/30 від 16.12.2014) та отримане 23.12.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що провадження по даній справі було порушено ще 16.02.2015 р., розгляд справи відкладався до 16.04.2015 р. та переносився до 27.04.2015 р., а також, що, судом ухвалами від 16.02.2015 р., від 16.03.2015 р. та від 15.04.2015 р. витребувалися відповідні матеріали по справі, проте відповідачі не виконали зазначені ухвали суду, а надані позивачем матеріали дозволяють розглянути справу по суті, суд вважає за можливе розглянути справу в установлений строк за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача-1 саме в судовому засіданні 27.04.2015 р., оскільки він був присутній та вислуханий в судовому засіданні 16.03.2015 р., у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.04.2015 р., розпочатому о 10 год. 30 хв. оголошувалася перерва до 15 год.00 хв. 27.04.2015 р. Після перерви в судовому засіданні були присутні представники від позивача, відповідача-2 та третьої особи. По закінченні судового засідання прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 (в судовому засіданні 16.03.2015 р.), відповідача-2 та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (надалі - Банк, третя особа у справі) та Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (Позивачльником, відповідачем у справі) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 39 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п.п. «в» п. 2.1. Кредитного договору, належне виконання Позичальником за цим Договором забезпечується, зокрема, порукою ПрАТ «Азоелектросталь» на весь строк дії цього договору та на всю суму зобов'язань за цим договором.

Одночасно з укладанням Кредитного договору, 22.11.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» (Поручителем, відповідачем-2 у справі) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» укладено договір поруки № ПЮ-32 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель поручається за виконання Божником (Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш») всіх обов'язків, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 39, включаючи кредит, проценти за користування кредитом, комісію, проценти та неустойку.

22.11.2013 р. Позичальником отримано транш за Кредитним договором у розмірі 30000000,00 (тридцять мільйонів) гривень, згідно з Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору від 22.11.2013 р.

17.02.2014 р. Позичальником було повернуто частину траншу у розмірі 4000000,00 (чотири мільйони) гривень.

Також, відповідно до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору від 17.02.2014 р. Позичальником отримано черговий транш в розмірі 4 000 000,00 (чотири мільйони) гривень.

Згідно із Договором про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 19.02.2014, Договором про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору від 19.02.2014 та Договором про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору від 19.02.2014 вищезазначені транші (включаючи нараховані проценти) мали бути сплачені до 21.11.2014 р. включно.

Станом на 12.12.2014 заборгованість Позичальника за Кредитним договором склала 34 903 561,64 грн. та залишалася непогашеною.

12.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (Клієнтом, третьою особою у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» (Фактором, позивачем у справі) був укладений Договору факторингу №2-БР (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Фактор, після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитним договором, укладеним між Клієнтом та Боржником (ПуАТ «Азовзагальмаш»), та одержує право замість Клієнта вимагати від Боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором в межах переданого Права вимоги. Права кредитора за Кредитним договором переходять до Фактора у повному обсязі, за виключенням права на здійснення Клієнтом договірного списання з рахунку/рахунків Боржника, що надане Клієнту згідно з дорученням Боржника за умовами Кредитного договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору факторингу, сторони домовилися, що одночасно з відступленням Права вимоги Клієнт відступає Фактору права вимоги за Договорами забезпечення.

Відповідно до п. 5.4 Договору факторингу право вимоги до Боржника переходить до фактора в момент підписання договору. Після переходу Прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника стосовно заборгованості з урахуванням положень цього Договору.

Листом за вих. № 1060/30 від 16.12.2014 р. позивач повідомив відповідача-1 та відповідача-2 про відступлення права вимоги.

Позовні вимоги про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» та Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» суми основного боргу у розмірі 30 000 000,00 грн., заборгованості по процентах - 4 903 561,64 грн., пені за прострочку повернення основного боргу - 920 547,95 грн., пені за прострочку сплати процентів - 147 841,90 грн., всього - 35 971 951,49 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача,відповідача-1 (в судовому засіданні 16.03.2015р), відповідача-2 та третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, згідно з положеннями частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.3. Кредитного договору передбачено, що розмір процентів за користування Кредитом складає 19,0% (дев'ятнадцять відсотків) річних. Тип процентної ставки (процентів) за користування Кредитом - фіксована.

Статтею 1049 цього ж Кодексу встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом встановлено, що Банк (третя особа у справі) належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши обумовлені кредитною лінією грошові кошти.

Так, 22.11.2013 р. Позичальником отримано транш у розмірі 30 000 000,00 грн., які частково повернуто 17.02.2014 р. в сумі 4 000 000,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди №2 до Кредитного договору від 17.02.2014 р. Позичальником отримано черговий транш в розмірі 4 000 000,00 грн.

Згідно із Договором про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 19.02.2014, Договором про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору від 19.02.2014 та Договором про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору від 19.02.2014 вищезазначені транші (включаючи нараховані проценти) мали бути сплачені до 21.11.2014 р. включно.

Крім того, за умовами п.1.3.1 Кредитного Договору за користування кредитом відповідач-1 зобов'язався сплачувати 19,0% річних. Сума нарахованих та несплачених процентів станом на 12.12.2014 складає 4 903 561,64 грн.

Згідно з умовами Договору від 19.02.2014 про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору, проценти, нараховані в порядку п.6.1. Кредитного договору, Відповідач-1 також зобов'язався сплатити до 21.11.2014 включно.

Обставини справи свідчать, що в порушення умов Кредитного договору, відповідач-1 не повернув кредит у розмірі 30 000 000,00 грн. до 21.11.2014 р., як то було обумовлено сторонами Договору, та не сплатив до 21.11.2014 р., включно, проценти у розмірі 4 903 561,64 грн. за користування кредитом.

Відповідно до статті 611 ЦК України ці обставини тягнуть за собою правові наслідки, встановлені Договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до умов п.11.1 Кредитного договору, за прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за укладення цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, за прострочення повернення Кредиту, відповідач-1 повинен сплатити пеню у розмірі 920 547,95 грн. за період з 22.11.2014 р. по 31.12.2014 р. та за прострочення сплати процентів за використання кредиту - пеню у розмірі 147 841,90 грн. за період з 22.11.2014 р. по 31.12.2014 р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідно до приписів законодавства порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, тому поручитель несе відповідальність у об'ємі, передбаченому кредитним договором.

За умовами договору поруки № ПЮ-32 Поручитель (Привате акціонерне товариство «Азовелектросталь») поручається за виконання Божником (Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш») всіх обов'язків, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 39, включаючи кредит, проценти за користування кредитом, комісію, проценти та неустойку.

Частиною 2 ст. 196 ГК України визначено, що у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України унормовано, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у ст. 2 цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі , що і Боржник.

Факт порушення відповідачем-1 умов, визначених змістом зобов'язання, суд вважає доведеним. Доказів погашення повернення Боржником кредиту та сплати процентів Боржником суду не надано. Слід зазначити, що у направлених на адресу суду письмових запереченнях на заяву позивача щодо забезпечення позову, а також у клопотаннях про відкладення розгляду справи відповідач-1 жодних заперечень на позов щодо суми заборгованості не навів. Також, не надано жодних заперечень по суті спору відповідачем -1 та відповідачем-2.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1077, частини 1 статті 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Як вже зазначалося вище, згідно п.п.2.2 Договору факторингу №2-БР від 12.12.2014р. Фактор (позивач у справі) після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитним договором, укладеним між Клієнтом та Боржником (відповідачем-1), та одержує право замість Клієнта вимагати від Боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором в межах переданого Права вимоги. Права кредитора за Кредитним договором переходять до Позивача у повному обсязі, за виключенням права на здійснення Клієнтом договірного списання з рахунку/рахунків Боржника, що надане Клієнту згідно з дорученням Боржника за умовами Кредитного договору.

У відповідності до п. 2.4 договору факторингу, сторони домовилися, що одночасно з відступленням Права вимоги Клієнт відступає Фактору права вимоги за Договорами забезпечення.

Відповідно до п.5.4 договору факторингу право вимоги до Боржника переходить до фактора в момент підписання договору. Після переходу Прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника стосовно заборгованості з урахуванням положень цього Договору.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з матеріалами справи, 23.12.2014 р. повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «НОВУС» було направлене на адресу відповідача-1 та відповідача-2, яке було отримано 23.12.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, Фактор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «НОВУС» в повному обсязі набув цивільних прав та обов'язків, як кредитор по відношенню до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», як Боржника за Кредитним договором, та відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», як Поручителя за Кредитним договором.

Заборгованість відповідача-1 перед Банком у розмірі 34 903 561, 64 грн. (основний борг та проценти) доведена матеріалами справи.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за прострочення повернення кредиту та за прострочення повернення процентів за користування кредитом, суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до умов договору та чинного законодавства.

На підставі викладеного вище, позивні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 - 30 000 000,00 грн. основного боргу, заборгованості по процентах - 4 903 561,64 грн., пені за прострочку повернення основного боргу - 920 547,95 грн., пені за прострочку сплати процентів - 147 841,90 грн., всього - 35 971 951,49 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем-1 та відповідачем-2 не спростовано правомірність заявлених позовних вимог.

В пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" зазначено, що якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати присуджуються до стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 66-67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (м. Маріуполь Донецької області) та Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (м.Маріуполь Донецької області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Публічне акціонерне товариство Банк «Юнісон» м.Київ, задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 13504334) та з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, офіс 196; код ЄДРПОУ 39281096) 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп. основного боргу, 4 903 561 (чотири мільйони дев'ятсот три тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 64 коп. заборгованості по процентам, 920 547 (дев'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 95 коп. пені за прострочку повернення основного боргу, 147 841 (сто сорок сім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 90 коп. пені за прострочку сплати процентів та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВУС» м.Київ у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на грошові кошти у розмірі суми позову, тобто не більше ніж 35 971 951,49 грн., що знаходяться на рахунку відповідача-2-Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» » (87535, Донецька область, м.Маріуполь,) р/р №26003013000539 в ПАТ "Банк "Юнісон; на грошові кошти у розмірі суми позову, тобто не більше ніж 35 971 951,49 грн., що знаходяться на рахунку відповідача-1-Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь) р/р №26008013000352 в ПАТ "Банк "Юнісон"; на нежитлове приміщення площею 344,2 кв.м., що знаходиться у м. Києві, по вулиці Щусева, 24-а та належить відповідачу-2; на квартиру №4 площею 69,3 кв.м., що знаходиться в м. Києві, по вулиці Артема, в будинку 74 та належить відповідачу-2 у справі №908/981/15-г.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.05.2015 р.