Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/3042/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/3042/15-г

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фальком плюс» простягнення 508 259,67 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Хлівнюк М.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фальком плюс» (надалі - «Товариство») про стягнення 350 458,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №1126 від 22.04.2013 р. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, розміщене за адресою: м. Київ, бул. Перова, 50-А, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 260 647,92 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 910,69 грн., 3% річних у розмірі 6 102,23 грн. та інфляційних у розмірі 50 797,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

20.03.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 376 845,02 грн., пеню у розмірі 42 158,88 грн., 3% річних у розмірі 7 491,52 грн. та інфляційні у розмірі 81 764,25 грн. Вказана заява подана з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02183, м. Київ, бул. Перова, 50-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20270095 від 17.03.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Підприємством та Товариством (орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1126 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. №34/6250 та Протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2013 р. №144 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Перова, 50-А, для розміщення кафе, яке не здійсню продаж товарів підакцизної групи - 179,60 кв.м та розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів, товарів підакцизної групи, змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами - 91,90 кв.м.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користуванням об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 р. №34/6250.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

За змістом п. 3.3 Договору крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за січень 2013 року складає: 747,80 грн.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

На виконання умов Договору 22.04.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 271,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, бул. Перова, 50-А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.04.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 376 845,02 грн.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.04.2013 р.) підтверджується факт передачі орендарем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з лютого 2014 року по лютий 2015 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату та інші, передбачені умовами Договору, платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.7 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідач частково сплатив орендну плату у розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується довідкою Підприємства станом на 23.02.2015 р.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів за період з лютого 2014 року по лютий 2015 року становить 376 845,02 грн. (орендна плата у розмірі 360 852,78 грн. та компенсація витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 15 992,24 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 376 845,02 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати у розмірі 376 845,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 158,88 грн., 3% річних у розмірі 7 491,52 грн. та інфляційних у розмірі 81 764,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з вересня 2014 року по лютий 2015 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.3 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 158,88 грн., 3% річних у розмірі 7 491,52 грн. та інфляційних у розмірі 81 764,25 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 376 845,02 грн., пені у розмірі 42 158,88 грн., 3% річних у розмірі 7 491,52 грн. та інфляційних у розмірі 81 764,25 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фальком плюс» (02183, м. Київ, бул. Перова, 50-А; ідентифікаційний код 30002190) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 376 845 (триста сімдесят шість тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 02 коп., пеню у розмірі 42 158 (сорок дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 7 491 (сім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 52 коп., інфляційні у розмірі 81 764 (вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 10 165 (десять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 19 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя В.П. Босий