Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5621/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5621/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ГТВ ЛТД» простягнення 129 817,47 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Бистров А.В. від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» (надалі - ТОВ «Трансекспо плас») звернулося господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТВ ЛТД» (надалі - ТОВ «ГТВ ЛТД») про стягнення 129 817,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з укладенням позивачем договору відступлення права вимоги №1 від 20.11.2014 р. до нього перейшло право вимоги до відповідача за грошовими зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р., а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 105 977,38 грн. та пені у розмірі 23 840,09 грн. за порушення зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 18, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «Марат» (покупець) та ТОВ «ГТВ ЛТД» (постачальник) було укладено договір поставки №16/12, за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а саме комплекти штор у кількості 6 штук, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р. товар, який є предметом поставки за цим договором, має бути поставлений покупцю за якістю та в асортименті, погодженими попередньо. Строк поставки: до 31.12.2013 р. - 5 комплектів; до 31.01.2014 р. - 1 комплект.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору покупець здійснює 70% передоплату кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Останні 30% оплачуються по факту приймання товару протягом 10 банківських днів.

На виконання умов договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р. покупцем було перераховано на рахунок постачальника 100% передоплату за товар на загальну суму 105 977,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2546 від 17.12.2013 р. та №165 від 04.03.2014 р.

20.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «Марат» (первісний кредитор) та ТОВ «Трансекспо плас» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №1 (надалі - «Договір відступлення»).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає (відступає) за номінальною вартістю, а новий кредитор приймає (набуває) та компенсує первісному кредитору номінальну вартість, права вимоги, що належать первісному кредитору за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «Марат» та ТОВ «ГТВ ЛТД» договором поставки №16/12 від 16.12.2013 р. (основний договір).

Згідно з п. 2.1 Договору відступлення з моменту укладення цього договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі права на повернення (стягнення) передоплати у сумі 105 977,38 грн., штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці оплаченого товару на загальну суму у розмірі 105 977,38 грн.

Договір поставки №16/12 від 16.12.2013 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжні доручення №2546 від 17.12.2013 р. та №165 від 04.03.2014 р.) підтверджується перерахування на рахунок відповідача вартості товару у розмірі 105 977,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р. товар, який є предметом поставки за цим договором, має бути поставлений покупцю за якістю та в асортименті, погодженими попередньо. Строк поставки: до 31.12.2013 р. - 5 комплектів; до 31.01.2014 р. - 1 комплект.

Матеріали справи не містять доказів виготовлення відповідачем товару у визначений п. 2.1 договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р. строк.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора у зобов'язанні передати свої права іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

20.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «Марат» та ТОВ «Трансекспо плас» було укладено Договір відступлення, згідно з яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги, що належать первісному кредитору за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «Марат» та ТОВ «ГТВ ЛТД» договором поставки №16/12 від 16.12.2013 р.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача виконання зобов'язань за договором поставки №16/12 від 16.12.2013 р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.

З огляду на викладене, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 105 977,38 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 105 977,38 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Трансекспо плас» про стягнення з ТОВ «ГТВ ЛТД» заборгованості у розмірі 105 977,38 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 840,09 грн. за порушення зобов'язання з поставки товару у строк з 01.01.2014 р. по 29.01.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.3 договору поставки №16/12 від 16.12.2013 р. постачальник за прострочку поставки товару покупцю сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 840,09 грн. за порушення зобов'язання з поставки товару у строк з 01.01.2014 р. по 29.01.2015 р., проте суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 5 431,95 грн., нарахованої за період прострочення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 88 314,48 грн. з 01.01.2014 р. по 31.05.2014 р., а також пені у розмірі 1 167,20 грн., нарахованої за період прострочення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 17 662,90 грн. з 01.02.2014 р. по 30.06.2014 р. В іншій частині (17 240,94 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ГТВ ЛТД» на користь ТОВ «Трансекспо плас» заборгованості у розмірі 105 977,38 грн. та пені у розмірі 6 599,15 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 17 240,94 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТВ ЛТД» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 18; ідентифікаційний код 21551170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» (01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, 11-Б; ідентифікаційний код 37079741) заборгованість у розмірі 105 977 (сто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 38 коп., пеню у розмірі 6 599 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 2 251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя В.П. Босий