Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/1131/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. справа № 911/1131/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування», Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

про стягнення 1 467 503,80 гривень

за участю представників:

від позивача: Мельник І.М. (довіреність №09-32/104 від 09.02.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2015 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» (далі-ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш»/відповідач) про стягнення 1 467 503,80 грн, з яких:

- 1 267 482,51 грн заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №3-13 від 26.12.2013, 65 902,35 грн пені та 61 186,95 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту;

- 70 134,91 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1 585,58 грн пені та 1 211,50 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2015 порушено провадження у справі №911/1131/15 та призначено справу до розгляду на 07.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2015 розгляд даної справи було відкладено на 28.04.2015.

В судові засідання 07.04.2015 та 28.04.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-банк) та ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» (далі-позичальник) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №3-13 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 2 000 000,00 грн.

Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2 кредитного договору).

В рамках кредитного договору, 26.12.2013 між сторонами було укладено договір про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, відповідно до якого банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику транш (кредит) в розмірі 2 000 000,00 грн.

Пунктами 2, 3, 5 означеного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 21,7% річних.

Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі, що на п'ять процентних пунктів вище, ніж розмір процентів за користування кредитом.

Сторони домовились, що обов'язок сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього договору.

Кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 26.12.2014.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання в частині надання позичальнику траншу (кредиту) у сумі 2 000 000,00 грн виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №293943 від 27.12.2013.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині повернення до 26.12.2014 отриманого кредиту та щомісячної сплати процентів за користування кредитом протягом грудня 2013-лютого 2015 належним чином не виконав, провернувши лише 732 517,49 грн кредитних коштів та сплативши 358 582,08 грн процентів, внаслідок чого станом на 16.02.2014 за ним утворилось 1 337 617,42 грн сукупної заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки з кредитним договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 1 337 617,42 грн сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 1 267 482,51 грн заборгованості по сплаті кредиту;

- 70 134,91 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.12.2014 по 15.02.2015.

В обґрунтування розміру заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що позичальником частину отриманого трашну частково повернуто, а проценти за користування кредитом за попередні періоди, тобто до грудня 2014, сплачені у повному обсязі, у той час, як решта грошових зобов'язань останнього, які виникли після означеного періоду, залишились невиконаними.

Факт здійснення відповідачем, як позичальником, фінансових операції в рамках кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за спірний період.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших документів та/або доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ст. 627 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5 договору про надання траншу та пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 26.12.2014 відповідно до графіку зменшення ліміту:

до 30.09.2014 - 2 000 000,00 грн,

до 31.10.2014 - 1 335 000,00 грн,

до 30.11.2014 - 670 000,00 грн,

до 26.12.2014 - 0,00 грн.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату.

Зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до п'ятого числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів.

З огляду наведеного, отримання відповідачем кредиту, наданого в рамках кредитного договору, свідчить про погодження останнім з умовами вказаного правочину та, відповідно, породжує у відповідача, як позичальника, обов'язок по поверненню кредитних коштів до 26.12.2014 та щомісячній сплаті процентів за його користування у повному обсязі згідно умов договору.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 337 617,42 грн сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 1 267 482,51 грн заборгованості по сплаті кредиту;

- 70 134,91 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.12.2014 по 15.02.2015 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 65 902,35 грн пені за порушення строків сплати кредиту, передбачених п. 5 договору про надання траншу, нарахованої за періоди:

з 02.12.2014 по 21.12.2014 на 665 000,00 грн,

з 22.12.2014 по 26.12.2014 на 597 482,51 грн,

з 27.12.2014 по 15.02.2015 на 1 267 482,51 грн;

- 1 585,58 грн пені, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом протягом вересня-грудня 2014, нарахованої з урахуванням проведених часткових розрахунків, за періоди:

з 05.10.2014 по 28.10.2014 на 24 440,74 грн,

з 05.12.2014 по 21.12.2014 на 23 810,55 грн,

з 30.12.2014 по 15.02.2015 на 21 921,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що розмір пені, заявленої позивачем до стягнення відповідає наведеним нормативним та договірним положенням, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 65 902,35 грн пені за порушення строків сплати кредиту та 1 585,58 грн пені за порушення строків процентів за користування кредитом підлягає задоволення.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з останнього:

- 61 186,95 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту, передбачених п. 5 договору про надання траншу, нарахованих за періоди:

з 02.12.2014 по 21.12.2014 на 665 000,00 грн,

з 22.12.2014 по 26.12.2014 на 597 482,51 грн,

з 27.12.2014 по 31.01.2015 на 1 267 482,51 грн;

- 1 211,50 грн інфляційних втрат, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом протягом вересня-грудня 2014, нарахованих з урахуванням проведених часткових розрахунків, за періоди:

з 05.10.2014 по 28.10.2014 на 24 440,74 грн,

з 05.12.2014 по 21.12.2014 на 23 810,55 грн,

з 30.12.2014 по 31.01.2015 на 21 921,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 59 241,96 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 61 186,95 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту підлягає частковому задоволенню у розмірі 59 241,96 грн.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 1 980,48 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 211,50 грн інфляційних втрат, за порушення строків сплати процентів підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» (95047, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 8/5, ідентифікаційний код 05786117) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002):

- 1 267 482 (один мільйон двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 51 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 65 902 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дві) грн 35 коп. пені та 59 241 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одну) грн 96 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту;

- 70 134 (сімдесят тисяч сто тридцять чотири) грн 91 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1 585 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 58 коп. пені та 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 50 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;

- 29 311 (двадцять дев'ять тисяч триста одинадцять) грн 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.05.2015

Суддя В.А. Ярема